Тодось Осьмачка. Легенда та кар'єра чиновника (продовження)
З початком Першої світової війни Тодось Осьмачка був мобілізований. До цього ж часу належить його лірична поема «Дума про солдата» 1916-го року, опублікована згодом під назвою «Пісня з Півночі» у збірці «Скитські вогні». Саме з цією «думою» пов’язана одна з історій його життя, легенда це, чи реальність – невідомо.
У цьому поетичному творі поет показує безглуздість усієї військової операції та риторику ура-патріотів:
Стоять у колонах юнацтво, діди –
Безгласнії вівці держави,
Стоять і чекають коли їм іти
В рови на бенкети криваві…
По одній з версій, саме за цю поему він постав перед військово-польовим судом, і його запроторили до в’язниці, з якої він вийшов тільки в дні Лютневої революції.
Отже, він розпрощався з армією і став вільною людиною.
У цей час він вчителює, згодом відправлений на педкурси до Києва, потім до Харкова, по закінченню яких у 1920-му році, стає інструктором губернської наросвіти в Кременчуці, але кар'єра чиновника його не цікавила, він хотів навчатися далі та шукав літературне середовище, де міг би надихатися свіжим повітрям творчості та нових ідей. «Я жив и і живу виключно мистецтвом, і будь які ідеї для мене лише матеріал для моїх творів», – писав Осьмачка про свої вподобання. Він їде до Києва, де стає студентом Інституту народної Освіти.
Від 1923 року вчителює у київській третій залізничній школі, є членом Асоціації Письменників (АСПІС), невдовзі увійшов до літературного угрупування «Ланка», яке згодом переформатувалося в так звану організацію МАРС. Але Осьмачка дуже скоро виходить з її лав, незгодний з тим, що члени організації начебто виявляють лояльність до ідей більшовиків і авторів, які їх пропагують.
Сучасники згадають, чим саме Осьмачка виділявся серед колег по літературному цеху: «Він читав свої поезії так, ніби уся зала – пігмеї, на тлі якоїсь космічної хмари, з якої грізно дивиться велет. Таким велетом заявляв сам себе оцей зовсім такий як і ми молодий чоловік, чи вірніше парубійко».
Далі буде.
Джерела:
Осьмачка, Т. С. Старший боярин.План до двору: романи / Т.С. Осьмачка. – Київ : Український письменник, 1998. – 239 с.
Осьмачка, Теодосій. Із-під світу : поетичні твори / Осьмачка Теодосій. – Нью-Йорк : Укр. вільна АН у США, 1954. – 317 с.
Слабошпицький, Михайло Федотович. Тодось Осьмачка: літературний профіль. Никифор Дровняк із Криниці: Роман-колаж (фрагменти). – Київ: Рада, 1995. – 142 с.
Слабошпицький, Михайло Федотович. Поет із пекла (Тодось Осьмачка). – Київ: Вид-во М.П. Коць: Ярославів Вал, 2003. – 366 с.
Маринкевич, Світлана Михайлівна. Стильові домінанти поезії Тодося Осьмачки: Монографія. – Дніпропетровськ: ДДФА, 2007. – 129 с.
Шерех, Юрій. Не для дітей: Літературно-критичні статті і есеї. / Вступна стаття Ю. Шевельова. – Нью Йорк: Пролог, 1964. – 414 с.
Шляхи сподівань : українська література кінця ХVIII – початку ХХ ст. / упоряд., передмова В. І. Шкляр. – Київ : Грамота, 2006. – 512 с
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар