Тодось Осьмачка. Сяючий та безпосередній (продовження)
Після закінчення війни Німеччина прагнула звільнитися від мільйонів іноземців, політичні емігранти хотіли виїхати в країни західного світу, а радянські пропагандисти засипали всю Німеччину листівками, де закликали утікачів повертатися на батьківщину, які жорстоко поплатилися за свою довірливість.
Осьмачка, звісно, не повернувся до СРСР і період другої половини 40-х років був для нього досить плідним. Саме до цього часу належить його співпраця з Мистецьким Рухом України (МУР), що об'єднав митців-емігрантів.
Саме у цей час він завершує поему, чи скоріше роман у віршах, під назвою «Поет» гігантську на 628 октав.
Еталоном літературної досконалості вважали рядки:
Від вітру так ніколи не тріпоче
У вересні тополя золота,
Як шелестить шовками стан дівочий
І нам назустріч з крісла виліта;
І серце чуле виспівати хоче
Словами крізь розтулені уста.
Також у ці роки майже повністю було написано «Китиці часу», що з'явилися друком у видавництві «Українські вісті» в Німеччині аж 1953 року, з'явилося й багато мемуарних його новел у періодиці. Всі його твори не залишилися без уваги літературних критиків. Також увагу Осьмачці приділили й у збірці, що вийшла у Мюнхені «Карикатури з літератури», до речі самому Осьмачці карикатури та пародії не вдавалися, він майже не мав почуття гумору.
Саме на цей час припадає його знайомство з Юрієм Шерехом, літературним критиком, на якого добре враження справив «Старший боярин». Знайомство їх було дуже оригінальним – критик попросив у Тодося рукопис «боярина», на що той відповів: «Дам, якщо не будете лаяти».
Поетична збірка «Із під світу» з'явилася вже на північноамериканському континенті у 1955 році за сприяння Української вільної академії наук у США та Наукового товариства ім. Тараса Шевченка. Рецензії вийшли із заголовками «Неподоланий поет». Юрій Шерех наголошував на тому, що не мають рації ті, хто бачать у поезії Осьмачки одну велику поетову скаргу на світ і гадають, що Осьмачка зацікавлений більше у представленні своїх жахів, ніж мистецтва. «Поетам є чого повчитися в Осьмачки, – зауважував Шерех, – Словник Осьмачки нечувано багатий і не зі словників насмиканий, а взятий з природної живої мови…».
Усі попередні книги були підписані «Тодось», а на титулі «Із-під світу» значилося Теодосій. Період другої половини 50-х був найщасливішим «такого сяючого, безпосереднього Осьмачки згодом вже ніхто і ніколи не бачив».
Він мріяв про Нобелевську премію, висилав, збірку «Із-під світу» до трьох Європейських академій і до Шведської і отримав відповідь, що примірники переслали до Нобелевської бібліотеки. Але ж у нобелівському комітеті навряд читали українською мовою. Осьмачка знайшов перекладача, але англомовний читач теж не був зацікавлений українськими проблемами.
Далі буде.
Джерела:
Слабошпицький, Михайло Федотович. Тодось Осьмачка: літературний профіль. Никифор Дровняк із Криниці: Роман-колаж (фрагменти). – Київ: Рада, 1995. – 142 с.
Слабошпицький, Михайло Федотович. Поет із пекла (Тодось Осьмачка). – Київ: Вид-во М.П. Коць: Ярославів Вал, 2003. – 366 с.
Маринкевич, Світлана Михайлівна. Стильові домінанти поезії Тодося Осьмачки: Монографія. – Дніпропетровськ: ДДФА, 2007. – 129 с.
Осьмачка, Т. С. Старший боярин.План до двору: романи / Т.С. Осьмачка. – Київ : Український письменник, 1998. – 239 с.
Осьмачка, Теодосій. Із-під світу : поетичні твори / Осьмачка Теодосій. – Нью-Йорк : Укр. вільна АН у США, 1954. – 317 с.
Шерех, Юрій. Не для дітей: Літературно-критичні статті і есеї. / Вступна стаття Ю. Шевельова. – Нью Йорк: Пролог, 1964. – 414 с.
Шляхи сподівань : українська література кінця ХVIII – початку ХХ ст. / упоряд., передмова В. І. Шкляр. – Київ : Грамота, 2006. – 512 с.
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар