Генрі Міллер: «Ми проходимо
повз і не впізнаємо один одного»
(продовження)
Хоча Міллер і далі не може
публікуватися в Сполучених Штатах, його твори в цей час продовжують виходити у
Франції в Obelisk Press, пізніше в Olympia Press, і вже звідти потайки
потрапляють на батьківщину письменника. «Відтак
він потроху здобуває скандальну популярність серед європейських і американських
авангардистських і андеграундних культурних кіл, зокрема, справляє значний
вплив на молоде покоління американських письменників, що виходять на
літературну арену наприкінці 1950-х, так зване «покоління бітників», особливо
на Джека Керуака, що був чи не єдиним письменником-бітником, творчістю якого
Міллер щиро захоплювався».
У 1961 році молоде й авангардне
американське видавництво Grove Press наважується на публікацію найвідомішого
роману Міллера «Тропік рака». Проти його публікації було подано близько 60
судових позовів, але Верховний суд визнав її
літературним твором. Після суду, що завершився в 1965 році, інші книги Міллера
були опубліковані видавництвом Grove: «Чорна весна», «Тропик Козерога» і
трилогія «Рожеве розп'яття».
«Тропік Раку» мав величезний успіх,
розійшовшись тиражем у 1,5 мільйона екземплярів у перший рік і ще мільйон у
наступний.
Літературна слава «скандального
письменника поза законом» не йде на спад, однак стосується вона переважно його
творів паризького періоду. Натомість зацікавлення особою літнього
Міллера-самітника, що в цей час знову мешкає неподалік від Лос-Анджелеса, спадає.
Його невелика книжка «Коли тобі виповнюється вісімдесят», присвячена власному
вісімдесятиліттю, що виходить у незалежному видавництві Capra Press, продається
накладом усього в 200 примірників. У трьох есе, що входять до видання, читач
бачить зовсім іншого Генрі Міллера – не бонвівана й бабія-волоцюгу з «Тропіка
рака» та «Тихих днів в Кліші», а людину, яка прожила довге та повноцінне життя,
й пізнала не лише його розкоші, але й болі та розчарування.
Олена Ємельянова
«Ти живеш плодами своїх
дій, а твої дії – результат твоїх думок. Думка і дія єдині».
«Трагедія в тому, що ніхто
не бачить вираження безнадійного відчаю на моєму обличчі. Нас тисячі і тисячі,
ми проходимо повз і не впізнаємо один одного».
«Твоє призначення – це не
місце, а новий погляд на речі».
«Єдине, чого нам завжди
недодають, – це любов. Єдине, чого ми завжди недодаємо, – це любов».
«Єдине, чого вимагає від
нас життя – усвідомлювати її, а не приймати беззастережно. Все, на що ми
закриваємо очі, все, від чого ми тікаємо, все, що ми заперечуємо, принижуємо
або зневажаємо, врешті-решт призводить нас до краху. Те, що здається огидним,
болючим, злим, може стати джерелом краси, радості та сили, якщо поглянути на це
без упередження, кожна секунда може стати прекрасною для того, хто здатний
усвідомлювати її як таку».
«...читаючи книгу, я сплю.
Дуже небагато книг мали здатність кидати мене в транс абсолютної ясності, де,
сам того не знаючи, людина приймає найважливіші рішення».
«Щоб забути жінку, треба
написати про неї роман».
«Щоб зрозуміти іншого,
необхідно відмовитися від себе».
«Уділ святих – вічне
страждання, вічне подолання».
Далі
буде.
Фото: https://www.mutualart.com/Artwork/Henry-Miller/C9AE49D4375010B4EADCA2505039B1B7
Джерела:
Миллер Г. Тропик Рака: роман / Г. Миллер; пер. с англ. Г. Егорова.– М.:
АСТ, 2010.– 350 с.
Миллер
Г. Мадемуазель Клод: роман, рассказы /
Генри Милле; Пер. с англ. А.В. Куприна, А.Я. Ливерганта, И.С. Стамм.–
М.: Эксмо-Пресс, 2000.– 509 с.– («Зарубежная классика. ХХ век»).
Денисова
Т.Н. Історія американської літератури ХХ століття: навчальний посібник / Т.Н.
Денисова; Національна академія наук України, Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка.–
Київ: Києво-Могилянська академія, 2012.– 486 с.– Бібліогр.: с. 463–474.
***
https://komubook.com.ua/.../henri-miller-shtrykhy-do...
https://www.thoughtco.com/biography-of-henry-miller...
https://lectambulos.com/henry-valentine-miller-en-el.../
https://www.doctorhugo.org/henry/miller.html
Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

Немає коментарів:
Дописати коментар