Пунктир

Генрі Міллер: «Митець завжди самотній – якщо це митець»
(продовження)

                                      

Письменниця Анаїс Нін  самовіддано та постійно підтримує, Генрі, маючи на нього величезний вплив як у творчому, так і в емоційному плані. На довгі роки зберігається їхній тісний зв'язок. Нін була, відомою оповіданнями й еротичними творами, редагувала та фінансувала його першу книгу.

Тільки в Парижі, як пишуть дослідники, Міллер знайшов свій голос, став тим самим Генрі Міллером. «Париж – це лише акушерський інструмент, який вириває живий ембріон з утроби і поміщає його в інкубатор», – писав він.

Докладно про історію їхніх стосунків знайдемо в щоденниках Нін.

Саме завдяки Анаїс у 1934 році у видавництві Obelisk Press Джека Кагане виходить друком перший із опублікованих романів Міллера – знаменитий «Тропік рака». У 1936-му та 1939-му за ним не менш контроверсійні «Чорна весна» та «Тропік козерога». Обидва останні твори також були заборонені в Америці, але копії контрабандою ввозилися до США, і Міллер почав здобувати популярність, немов у підпіллі. Разом з іншими його творами заборона на батьківщині подовжиться до початку 1960-х. Його перша опублікована книга більш стриманої тематики в Штатах «Космологічне око» вийшла в 1939 році.

«Міллера вважають найбільш відомим завдяки творам на тему людського існування та процесу пошуку порятунку чи просвітлення у житті. Його життя за кордоном, дозволило читачам інших країн звернути ширший погляд на Америку, запропонувавши унікальну критику американських цінностей і міфів».

У Парижі письменник запізнається з молодим британським колегою Лоуренсом Даррелом, майбутнім автором знаменитих і «Александрійського квартету» та «Чорної книжки», натхненних значною мірою «Тропіком Рака». Лоуренс стає його справжнім відданим шанувальником. У 1939, з наближенням війни, Даррел, який на той час мешкає на грецькому острові Корфу, запрошує Генрі до себе, і наступні неповні два роки Міллер проводить у Греції.

Врешті у 1940-му, після майже десятиліття, проведеного в Європі, він повертається до Сполучених Штатів

Результатом грецької поїздки стає роман «Колос Маруссі», написаного відразу після повернення до Нью-Йорка й опубліковано в 1941 році видавництвом Colt Press після численних відмов. Роман складається з дорожніх нотаток про чудові пейзажі та містить творчий портрет геніального письменника й оповідача Георгіоса Кацимбаліса. Міллер вважає «Колос» найбільш значущим своїм твором.

«У тексті відчувається невгамовна життєва сила та життєрадісність, які захоплюють дух; це справжній порив духу, немовби всі ігристі вина відкрили одночасно; ми уважно слухаємо, як мова скаче, волає і крутиться сторінками Міллера», – читаємо в колонці The New York Times Book Review  авторства Вільяма Х. Гасса.

 

Олена Ємельянова

 

«Люди стали для мене книгами. Я прочитую їх від дошки до дошки і викидаю за непотрібністю. Чим більше читаю, тим ненаситнішим стаю».
 
«Людське серце розбити не можна. Це тільки здається, що воно розбите. Насправді страждає душа. Але і в душі достатньо сил, і, якщо захотіти, можна її воскресити».
 
«Ми перебуваємо в хибному стані приходу, незавершеної дії – тупцюємо на порозі, не увійшли, не зникли, а так час зайшли запитати. Вічні мандрівники…».
 
«Митець  завжди самотній – якщо це митець».
 
«Ми вічно поспішаємо кудись, поспішаємо, гримасуючи і блазнюючи, тікаючи від самих себе, відкладаючи «на потім» найважливіше. Клоун кривляється в цирку, а ми – в житті. Ми весь час тягнемо шию і стаємо навшпиньки, замість того щоб просто йти».
 
«Ми танцюємо в лощині небуття. Ми єдине тіло, але розділені як зірки».
 
«Ми отримуємо насолоду від чого завгодно, тільки не від життя».
 
«Мати ніколи ні рядка не прочитала з того, що я написав. Коли їхні друзі питали про мене, цікавилися, якою я зайнятий справою, у відповідь звучав черговий жарт: "Якою справою? О, так він у нас пише ..." Немов кажучи: та він же божевільний, цілими днями ліпить з дурниць пиріжки"».
 
«Між речами немає істотної різниці, все швидкоплинно, все тлін. Навколо тебе життя руйнується, зате всередині ти стаєш твердішим за алмаз. Мабуть, саме це щільна серцевина як магнітом приваблює до тебе інших».
 
«Мене завжди дивувало, що деякі всерйоз сподіваються покращити стан речей, – дурість яка! Адже світ можна змінити, лише змінивши людину зсередини, а кому це під силу?».
 
Далі буде.

 

Фото https://www.themarginalian.org/2012/10/09/the-wisdom-of-the-heart-henry-miller/

 

Джерела:

Миллер Г. Тропик Рака: роман / Г. Миллер; пер. с англ. Г. Егорова.– М.: АСТ, 2010.– 350 с.

Миллер Г.  Мадемуазель Клод: роман, рассказы / Генри Милле; Пер. с англ. А.В. Куприна, А.Я. Ливерганта, И.С. Стамм.– М.: Эксмо-Пресс, 2000.– 509 с.– («Зарубежная классика. ХХ век»).

Денисова Т.Н. Історія американської літератури ХХ століття: навчальний посібник / Т.Н. Денисова; Національна академія наук України, Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка.– Київ: Києво-Могилянська академія, 2012.– 486 с.– Бібліогр.: с. 463–474.

***

https://komubook.com.ua/.../henri-miller-shtrykhy-do...

https://www.thoughtco.com/biography-of-henry-miller...

https://lectambulos.com/henry-valentine-miller-en-el.../

https://www.doctorhugo.org/henry/miller.html

 Більше про бібліотеку тут 

       Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут