Він творив, надихаючись природою та любов’ю. Безліч сценаріїв Олександра Петровича лишилися нереалізованими. Він мріяв зняти фільм про Тараса Бульбу, навіть почав роботу, однак завадила Друга світова. Його життя було складним, трагічним, доволі самотнім. Життям генія. Олександр Довженко в «Пунктирі»
(продовження)
«Сучасне – завжди на дорозі з минулого в майбутнє».
«Тільки сміхом можна беззлобно знищити зло».
«У вашій любові до життя… я бачу звичайнісінький страх смерті».
«У всіх моїх фільмах є розлука. Герої прощаються, поспішаючи кудись далеко, вперед, в інше життя – невідоме, але принадне, краще. Вони прощаються поквапливо і недбало і, відірвавшись, не оглядаються. Це – моя мати. Народжена для пісень, вона проплакала все життя, проводжаючи назавжди».
«Щастя, щастя… Є речі набагато значніші, ніж щастя, набагато глибші і, якщо хочете знати, набагато достовірніші».
«Я був багато хвалений і не раз осуджений за свої роботи і прийшов до висновку, що мірою поступу творчості життя повинно бути добро, а не зло».
«Я дивлюсь на синій Дніпро, слухаю плескіт хвиль. Нічого дорожчого у світі немає для мене. Я не хочу вже і нізащо не розлучуся з моєю рікою. І якщо судилося мені зробити ще щось красиве і велике в житті, то тільки на її берегах, ласкавих і чистих…».
«Якщо вчуєш жарт, шукай в ньому приховану правду».
«Я народився і жив для добра і любові. Мене вбила ненависть великих якраз у момент їхньої малості».
«Я написав небагато сценаріїв та створив мало фільмів. У силу різних дуже складних причин й обставин я зробив менше картин, ніж міг би, а особливо за останні 15 років. Але всі свої фільми я писав і знімав з великою любов'ю, щиро. Вони були головним сенсом мого життя…»
Далі буде
https://uk.wikiquote.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%B2%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Немає коментарів:
Дописати коментар