Олександр Довженко… Уві сні він розмовляв українською, був зачарований Десною, мріяв про те, щоб до нього долітали птахи… Він був настільки красивий, що вільно пройти з ним поруч Хрещатиком було неможливо… Люди зупинялись… Немов, побачивши диво… В ньому була особиста велич, що відбивалась геніальними поетичними метафорами в його авторському кінематографі…Талановитий художник-карикатурист і Гомер у своїх кінострічках, який мріяв про Голівуд та був високо оцінений світовим генієм Чарлі Чапліном, сьогодні у «Пунктирі»…
«Бог в людині. Він є або немає. Але повна його відсутність – це великий крок назад і вниз. В майбутньому люди прийдуть до нього. Не до попа, звичайно, не до приходу. До божественного в собі. До прекрасного. До безсмертного. I тоді не буде гнітючої сірої нудьги, звірожорстокого, тупого і скучного, безрадісного будня».
«Борись в ім'я честі. Якщо доведеться ще раз бути пораненим, проливай свою кров, як благотворну росу, і усміхайся».
«Війну називають мистецтвом. Вона таке ж мистецтво, як шизофренія або чума».
«Досі не можу дивитися на похорони. Проте вони з’являються у всіх моїх сценаріях та фільмах, бо питання життя і смерті вплинуло на мою свідомість, коли я ще був дитиною, і залишило слід на всіх моїх роботах».
«Дурень – не обов'язково Іванушка-дурачок. Дурень нині часом закінчує два факультети, займає високі посади, має ордени, партстаж. Він часом здається зовні ніби звичайною людиною».
«Життя таке коротке. Поспішайте творити добро!»
«З усіх пристрастей людських етична пристрасть – єдина достойна і справжня пристрасть».
«Кіно вимагає величезної працелюбності і працелюбності не тільки на зйомці, а в усьому розумному процесі створення картини. Кіно – мистецтво «Одержимих».
«Коли пристрастей немає, немає мистецтва…».
Далі буде.
https://uk.wikiquote.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%B2%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Панасенко, Тетяна Михайлівна. Олександр Довженко [Текст] / Т.М. Панасенко. – К. : Укрвидавполіграфія, 2012. – 120 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар