До історії кустарного відділу на виставці 1910 року в Катеринославі (продовження)
На жаль, попри цю велику інформаційну роботу відповіді отримано від дуже небагатьох закладів. Наприкінці 1909 року розпочалося розсилання програм і такс кустарям і ремісникам. Зокрема, користувалися каталогами попередніх кустарних виставок, а по Катеринославщині розіслано матеріали усім волосним правлінням, сільськогосподарським організаціям, кредитним та позичково-ощадним товариствам, повітовим і дільничним агрономам. До кінця лютого 1910 року розіслано 10 000 примірників необхідного матеріалу.
На початку весни 1910 року співробітник кустарного відділу А.А. Петров особисто об’їхав деякі центри кустарної промисловості в Таврійській та Херсонській губерніях, куди через брак адрес запрошення не надсилалися, і відвідав також ярмарки та великі базари в Полтавській, Київській та Харківській губерніях. Як бачимо, проведено капітальну підготовчу роботу.
Щоб заохотити на виставку побільше кустарів і ремісників, розпорядчий комітет надав С.А. Бродницькому право звільняти незаможних експонентів від оплати за місця. Потрібно було лише надати посвідчення земської управи про бідність експонента. Всього на організацію кустарного відділу витрачено 2 500 карбованців. Перед самим відкриттям доасигновано ще 600 карбованців на запрошення чотирьох осіб, котрі давали б пояснення публіці, та для продажу кустарних виробів.
Кустарно-промисловий відділ розташувався в головному павільйоні на території сучасного парку імені Лазаря Глоби. Відділ займав ліве крило і весь верхній поверх павільйону – всього до 300 квадратних сажнів підлоги та 40 квадратних сажнів під навісом позаду головного будинку. З цієї площі 150 квадратних сажнів відведено під експонати безкоштовно. Кількість експонентів кустарного відділу досягала 500 чоловік.
Як наголошував автор статті «Кустарні промисли і ремесла» (на виставці 1910 року), співробітник Катеринославського краєвого музею імені Поля Павло Євграфович Дерябкін, кустарно-ремісничий відділ від самого початку виставкової організації був предметом особливої уваги Розпорядчого комітету. Бо Катеринославське земство на відміну від агрономії чи народної освіти правильної кустарної політики на той час не мало. Практика інших, досвідченіших щодо поліпшення кустарних промислів, земств показувала, що крім прямого впливу на поліпшення промислів велику вагу мають непрямі заходи – організація кустарних музеїв, статистико-економічні обстеження промислів, видання альбомів, креслень, організація кустарних виставок.
Ось чому виставка в Катеринославі мала для кустарів східної України важливіше значення, ніж для великого промисловця. «Досить згадати, – писав сто років тому Павло Дерябкін, – що великий підприємець завжди більш або менш у курсі своєї справи, він поінформований про становище ринку збуту своїх виробів, він стежить за поліпшеннями в техніці свого виробництва, йому добре відомі вимоги споживача і мінливий смак покупця тощо. Нічого подібного не знає наш кустар, котрий далі місцевого ярмарку не буває» [Отчет-альбом Южно-русской областной сельськохозяйственной, промышленной и кустарной выставки в г. Екатеринославе, с 1-го июля по 10-е октября 1911 года (помилка: треба 1910-го). Издание Екатеринославского губернского земства.– Екатеринослав, 1912.– С. 470]. Треба визнати актуальність цих слів, написаних майже сто років тому.
Організатори кустарного відділу вирішили використати нагоду та приїзд кустарів на виставку. Хотілося шляхом живої анкети, опитування самих майстрів з’ясувати потреби південно-російської кустарної промисловості. На проведення з’їзду кустарів було асигновано 1 000 карбованців. З’їзд, який мав відбуватись у жовтні протягом п’яти днів, мав лише два засідання і завершився вже наступного дня. Таким чином мета з’їзду не була досягнута, і його слід вважати невдалим.
Кустарний відділ виставки 1910 року та з’їзд кустарів викликали з боку Головного управління землеупорядкування та землеробства щедру підтримку і велике зацікавлення. На з’їзд воно відрядило свого представника, а для ознайомлення з кустарним відділом – співробітника П.І. Воронкова та художницю Марію Миколаївну Дітріх для збирання малюнків гончарних виробів південних губерній Російської імперії.
Аналізуючи проведення виставки, організатори визнали деякі небажані особливості. Так, допущена дрібна торгівля внесла базарну суєту і створила перепони, які унеможливлювали уважне вивчення галузі. Окрім того, зовсім була відсутня наукова частина, зокрема, література з кустарної справи. Такі були недоліки в роботі відділу.
Найпомітніше від Катеринославської губернії в кустарному відділі виставки 1910 року було представлено Новомосковське земство. Справа в тому, що Новомосковська повітова управа неформально підходила до справи. Перед виставкою вона відрядила в повіт спеціального агента для збирання селянських виробів, які характеризували б цей вид народних промислів у різних місцях повіту. Не маючи статистичних даних щодо розмірів кустарних промислів, земство вирішило використати виставку для їхнього обліку. Вироби були виставлені від 116 кустарів.
Найширшого розповсюдження в Новомосковському повіті тоді дістало ткацтво. Старовинний промисел серед місцевого сільського населення головною метою мав задовольнити потреби власної родини, і лише частина виробів йшла на продаж. Виготовленням полотен і, передусім, недорогих килимів була зайнята добра половина всього жіночого населення. Центром територіального розповсюдження ткацтва вважалася Магдалинівська волость. Виставлялися доріжки та килими гарної роботи і недорогі. Вишиті мережкою і заполоччю рушники та скатерки були гідно поціновані експертною комісією. Хоча роботи були ординарні, але в них позначалася любов до праці. Окремі зразки мали на собі відбиток, присмак рідної України, на що етнограф завжди зверне свою увагу. Не менше зацікавлення викликали виставлені вовняні жіночі сіряки та головні хустки. На останні, напевне, вплинули місто і мода.
Широке розповсюдження в Новомосковському повіті на початку ХХ століття мало гончарне виробництво. Виставлена була головним чином покрівельна черепиця. Виробництво її зосереджено близько сіл Чаплі та Василівка (нині Чаплі у складі Самарського району м. Дніпра). Вироби використовували винятково на задоволення потреб своєї округи. Зразки домашнього посуду за виконанням були ординарні. «Поза сумнівом, на місці виробництва є гарної якості глина. Зауважимо, що у збуті гончарного посуду, – писав П. Дерябкін, – велику роль відіграє певна оригінальність та художній бік. Гончарні вироби з відбитком національної творчості становлять велике зацікавлення не лише для російського споживача, але і для іноземного покупця» [Отчет-альбом Южно-русской областной сельськохозяйственной, промышленной и кустарной выставки в г. Екатеринославе, с 1-го июля по 10-е октября 1910-го. Издание Екатеринославского губернского земства.– Екатеринослав, 1912.– С. 472].
Далі буде
Микола Чабан
Література:
Путеводитель-каталог Южно-русской областной выставки, устроенной Екатеринославским Губернским Земством в г. Екатеринославе с 1-го июля по 25-е сентября 1910 года / Сост. А. Авчинников.– Екатеринослав, 1910.– 140 с.
Фоменко А. Міський сад – Парк ім. Глоби // Дніпропетровськ: минуле і сучасне. Оповіді про пам’ятки культури Катеринослава-Дніпропетровська, їх творців і художників.– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001.– С. 243–248: фото
Южнорусская областная сельскохозяйственная промышленная и кустарная выставка // Стародубов А.Ф., Самодрыга В.В., Иванов С.С. Память истории. г. Екатеринослав (г. Днепропетровск) по литературе и воспоминаниям.– Дніпропетровськ, 2001.– С. 178–184.
Южно-русская сельскохозяйственная, промышленная и кустарная выставка 1910 года в Екатеринославе.– Екатеринослав, 1912.– 666 с., ил.
* * *
Екатеринославские ярмарки // Дніпров. кур’єр.– 2001.– № 6.– С. 30.
Невский В. «Выставка удалась на славу» // Вісті Придніпров’я.– 2000.– 27 черв.– С. 13.
Рекуненко Н. Провинциальные истории: Екатеринославская выставка // Недвижимость в движении.– 2004.– 28 июня.– С. 10–11
Рекуненко Н. Провинциальные истории: Чем бы публика не тешилась... // Недвижимость в движении.– 2004.– № 29 (36).– 4 авг.– С. 10–11.
Симонова Е. Небольшое путешествие по Екатеринославской сельскохозяйственной выставке 1910 года // Дніпров. кур’єр.– 2003.– № 4.– С. 44–47.
Немає коментарів:
Дописати коментар