На долоні історії

 Григорій Тютюнник: «Все від краси» (завершення)

Наприкінці 40- років  Григорій Михайлович пробує свої сили в жанрі оповідання, працює  викладачем у Львівському культосвітньому технікумі. У 1948 році залишає Львів та  переїздить у Кам'янку-Бузьку  і вже  вересень 1947-го року   зустрічає як вчитель української мови та літератури середньої школи №1. Кам’янчани  й досі називають його своїм земляком та згадують так: «Оригінальна зовнішність, загадкова поведінка, гордо закинута голова, повільна хода, уважність до всього, що йому впадало у вічі викликали надзвичайну цікавість не лише учнів, але й батьків». У нього на уроках завмирали, коли він цитував твори українських письменників, а про цікаві  літературні дискусій, що спалахувала під час його занять - ходили легенди.  

1957-1961-й роки  – найбільш плідний період його творчості: «Вир», нові поезії та оповідання, робота над твором «Буг шумить» (1947-й рік). З`являється у Тютюнника  й цикл сатиричних новел «Не все то золото, що блищить». Його брат Григір вважав, що не вельми багату українську літературу можна прочитати за місяць два. Григорій вважав інакше, ще в студентські роки  знав  й тих кого радянська влада викреслила з української історії  - Володимира  Винниченка,  Миколу Хвильового. В його бібліотеці були  твори Василя Стефаника, Осипа Назарука,  досконало   знав він  творчість Івана Франка,  був гарним читцем. Незабутньо  представляв свої «Корали», «Брати».  Григір Тютюнник упорядкував перше невеличке видання Григорієвої поезії, назвавши  збірку «Журавлині ключі». «Носив осколок біля серця, де стільки радості й тепла», пізніше скаже про нього поет Микола Петренко. Поетичність прози Григорія Тютюнника, як велика, могутня ріка бере початок із невеликих джерелець його образного  поетичного мовлення. 

Над романом «Вир»,  який був названий строго та  коротко, як постріл,   письменник почав працювати в 1956-му році. Він хотів показати українське село напередодні війни – у першій книзі, у другий – під час війни, у третій – життя післявоєнне життя.  В романі не було прототипів. «Всі розказують, а Григорій Михайлович  потихеньку записує, достеменна правда, у романі багатьох можна узнати», - згадувала його дружина Олена Черненко. 

Коли рукопис  другої книги був вже у видавництві, письменник раптом просить не друкувати її –за вісімнадцять  днів  переробляє  знов. Про прагнення до досконалості свідчить   лише  п’ять варіантів образу Юлії.  Дуже ретельно підходив Тютюнник до стилю, досягаючи простоти, влучності, доцільності.  Дороблений рукопис редактору надіслати він не встиг  – перешкодила смерть. Коли редактор роману  Анатолій Дімаров приїхав на похорон Тютюнника,  в  кабінеті Григорія Михайловича  на столі  лежала папка з надписом «Для Дімарова» з  аккуратно складеним новим варіантом роману «Вир».

 Друга книга роману побачила  світ в 1962 році, а в 1963-му році  роман був відзначений Шевченківською премією. Третя частина залишилися у записниках, на окремих аркушиках. «Грицьку гордись, тебе величають українським Шолоховим», - казали про нього ті, хто роман сприйняли.  Григорій Михайлович відповідав: «Який я до біса Шолохов, Тютюнник, я - Тютюнник». Порівнювали його і  з Іваном Нечуєм - Левицьким, Панасом Мирним, Михайлом Коцюбинським. «Він в усьому народний, -  писав про Тютюнника літературознавець Семен Шаховський, …невідривний від долі людської – це найістотніша властивість творчості Григорія Тютюнника, сприйнята від  шевченкових традицій…». 

«Вир»  було перекладено естонською, чеською, російською,  польською мовами, опрацьовувався  вірменською.

Дуже цікавим є записник поета, де  містяться прислів’я, приказки, афоризми, творчі плани. Ми дізнаємося  про його бажання написати повість «Хата», саме тут з'явилися початок і кінець  твору «Крила вбитої чайки» та найбільш нотаток про долю героїв його головного твору «Вир». 

Яскраві  рядки з майбутніх творів, поетичні враження – це теж у записниках Тютюнника. Поетична українська мова та мудрість любові до життя, у кожному рядку :«Мене вразили її очі: вони були карі, м'які, покірні і лагідні немовби говорили: «Ви бачите, яка я….Я не можу ні брехати, ні лукавити». Погляд цих очей був м'який і я , чомусь, без усякої на те причини почував, що між нами близькість і що ми можемо розмовляти з нею, як ті люди, що знають  один одного з дитинства»; «Навіть посереднє минуле у спогадах завжди прекрасне тільки тому, що воно вже не повернеться. Сучасне ж невиразне й буде прекрасним тоді, коли дожене минуле»; «акації пахнуть ваніллю», «на заході сонця вода в Дніпрі була як шия селезня, малинова». 

А які в нього були рими:

«Снігів засріблені нитки,

На небі місяць козаком.

Гуртами ходять парубки

і рвуть гармошку гопаком».

І ще одне спостереження, герої його творів, до речі, як і  творів брата Григора,  діють весняними та літніми ранками  або ночами. У час,  коли  інші кольори, промені сонця, почуття.  

Що ще можна додати до творчого портрету Григорія Михайловича? Якими саме були  брати Тютюнники? Обидва мали надзвичайно складні характери, гарячі натури, безкомпромісні, вибухові темпераменти,  чуйні серця, ніжні вразливі душі. В справжній дружбі та  любові – віддані до самозречення, до друзів уважні, до недругів – безпощадні. Мали вроджений такт у ставленні до жіноцтва,  обидва полюбляли соняшники. Григорій в захоплені від цієї краси, казав : «Як у вічі сонцю подивився, яка є красива природа своєю досконалістю та  гармонією». 

Ці та інші подробиці особистого життя Григорія знайдемо  у спогадах його дружини  Олени Черненко  у книзі  « Не зміліє пам'яті криниця» та у спогадах брата в книзі  «Коріння», яку   називали  «душі благословенний біль». «Від краси народжується добро, все від краси»,  – любив повторювати Григорій. Так. 

Олена Ємельянова, 

завідувачка сектору соціокультурних проєктів і зовнішніх зв`язків

Джерела:  

Воловець, Лев Иванович. Григорій Тютюнник [Текст] : літературно-критичний нарис / Л. И. Воловець. - К. : Радянський письменник, 1967. - 98 с.

Семенчук, Іван Романович. Григорій Тютюнник (Майстерність письменника) [Текст] / І. Р. Семенчук. - К. : Дніпро, 1971. - 231 с. - Библиогр.: с. 226-229.

Слабошпицький, Михайло Федотович. Літературні профілі [Текст] : літературно-критичні нариси / Слабошпицький М.Ф. - К. : Радянський письменник, 1984. - 310 с.

Тютюнник, Григір Михалович. Коріння [Текст] : оповідання, повість / Г. М. Тютюнник. - К. : Дніпро, 1978. - 291 с.

Тютюнник, Григорій Михайлович. Твори в 2-х томах [Текст] : т. 2. Поезії. Буг шумить: Роман. Хмарка сонця не заступить: Повість. Оповідання. Нариси / Г. Тютюнник. - К. : Дніпро, 1970. - 391 с.  

Тютюнник, Григорій Михайлович. Журавлині ключі [Текст] : поезії / Г. Тютюнник. - Львів : Книжково-журнальне видавництво, 1963. - 100 с. 

Черненко, Олена Федотівна. Не зміліе пам'яті криниця [Текст] : спогади про Григорія та Григора Тютюнників / Олена Федотівна Черненко. - К. : Ярославів Вал, 2001. - 255 с.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут