Він поєднує у своїй багатовимірній діяльності
теоретичні дослідження з мистецькими практиками. Йдеться про цілісну триєдність
сучасної масової культури. А саме література – кінематограф – мистецтво. Є автором
збірки оповідань «Понтиїзм», що вийшла друком 2014 р. у «Видавництві Кальварія»
та включена в список «Книги року Бібісі-2014». Позначений у списку «Української правди» – «Молоді
письменники, з якими варто познайомитись».
Своєрідний польовий щоденник про подорож
Олександра Михеда містами Донецької та Луганської областей, а також історії,
заховані в архівах – основа видання «Я змішаю твою кров із вугіллям. Зрозуміти
український Схід» (2020 р.). Після 24 лютого 2022 року вийшли його «Котик,
Півник, Шафка» та «Позивний для Йова». Тема війни – центральна в обох виданнях.
Над книгою «Позивний для Йова» Михед працював упродовж 13 місяців повномасштабного
вторгнення, в неї чотири розмови, в тому числі з мамою, літературознавицею Тетяною
Михед. «Позивний» отримала премію імені Юрія Шевельова у 2023 року.
Олександр Михед у завершенні «Пунктиру».
«Погодьтесь,
буде прекрасно, коли всі ті іноземці, котрі почали вивчати українську мову, не
маючи попереднього досвіду вивчення російської, могли би приїхати в Україну та
вільно розмовляти українською з людьми, яких зустрічатимуть. Я хотів би, щоб
їхні зусилля з вивчення української були немарними».
«Речі та
справи, якими займався раніше, виявилися такими, без яких можна прожити.
Виявилося, що ключовою моєю ідентичністю залишається письменник».
«Сміятися
не просто можна, а необхідно. Це один із секретних інгредієнтів Збройних Сил
України, що мають свій особливий фольклор. Тут на всі ситуації є заготовлена
цитата зі старого бородатого анекдоту. Оскільки в мені цей шар культури
відсутній, та й анекдоти забуваю миттєво, то я дуже вдячний слухач. Проте, як
показав досвід стендаперів, часом для того, щоби спробувати пожартувати про
повномасштабне вторгнення, варто залишатися в рамках здорового глузду. Наша
суспільна травмованість така, що краще ти будеш іронічним, ніж саркастичним.
Краще ти не кидатимешся обіймати людину, а запитаєш, чи можна її обійняти.
Краще ти не поставиш болісне запитання і спробуєш зважити – чи можна з цими
людьми зараз поділитися розповіддю про свою травму»
«Ще одна
важлива штука – максимальна щирість. Ти не ховаєшся за маскою. На дев’ятій
книжці та тридцять п’ятому році життя й попереднього не-говоріння про власний
досвід у текстах, я зрозумів, що щире говоріння є найпростішим способом
розказування. Це не «свідомий вибір стратегії наратора», а найпряміший спосіб
викричати біль. Ти ніби й знаєш себе, але, розказуючи цю історію, опиняєшся в
темній кімнаті, де починаєш обмацувати предмети, намагаючись зрозуміти, де межі
цього простору».
«Я не
хочу узагальнювати, але важко сприймати промови «хороших русскіх» у відриві від
їхньої приналежності до російської культури. В їхній оптиці дотепер Україна
залишається якщо не «братнім народом», то країною в орбіті «пострадянських
країн». Але «пострадянського простору» більше не існує… Ми хочемо з ними різних
цілей».
«Я радію
всім, хто лиш тепер відкривають для себе українську культуру. Заразом мені дуже
складно бути в просторі, де люди й далі говорять російською. Я розумію, що
російська, якою вони говорять, – апропрійована, це не «російська російська», ця
мова вже анексована в росіян і має свої правила. Та мені здається, що в
молодшого покоління українців немає жодних виправдань, аби залишатися в
інформаційному просторі російськомовної культури.
Проте я
не розумію молодих, цивільних людей в тилу, котрі живуть життя російською
мовою. Чому б не спробувати говорити українською? Коли, як не тепер?»
«Я щойно
здав у друк книжку «Позивний для Йова. Хроніки вторгнення», де в післямові
говорю, що мені зараз потрібне дуже просте мистецтво – світ, який живе за
законами Старого Заповіту, де є помста, лють і любов до ближнього. На цьому
тримається і «Позивний для Йова», і моє розуміння того, яким би мало бути
релевантне мистецтво – прямим і функціональним».
Фото: https://suspilne.media/chernivtsi/569357-kniga-spovnena-viri-oleksandr-mihed-prezentuvav-vidanna-pozivnij-dla-jova-na-meridian-czernowitz/
Джерела:
Михед,
Олександр. Астра : роман / О. Михед. – Львів : Вид-во Анетти Антоненко, 2015. –
212 с.
Михед,
Олександр. Позивний для Йова. Хроніки вторгнення / О. Михед. – Львів : Вид-во
Старого Лева, 2024. – 335 с.
Михед,
Олександр. Понтиїзм. Казки кінця світу. Недитяча книга : [оповідання] / О.
Михед. – 2-ге вид. – Львів : Вид-во Анетти Антоненко, 2015. – 215 с. : іл.
Михед,
Олександр. Транзишн / О. Михед. – Харків : Віват, 2017. – 222 с.
Михед,
Олександр. «Я змішаю твою кров із вугіллям». Зрозуміти укранський Схід / О.
Михед. – Київ : Наш формат, 2020. – 368 с. : іл.
***
https://starfort.in.ua/page/master-mykhed
https://www.village.com.ua/village/knowledge/knowledge-interview/350949-ukrayina-literaturna-derzhava-oleksandr-i-pavlo-mihedi-rozpovidayut-u-chomu-sut-ukrayinskoyi-lite
https://theukrainians.org/oleksandr-mykhed/
https://chytomo.com/mystetskykh-tandemiv/
https://kultura-poltava.gov.ua/news/literaturoznavec-pismennik-ta-zhurnalist-oleksandr-mihed
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар