Археологічні джерела у
дослідженнях побуту мешканців козацької Самарі – Новобогородицької
фортеці
(продовження)
У 2012 році В.М. Шалобудовим здійснено розкопки культурного шару
Самарі (300 м. кв.), що разом із матеріалами попередніх робіт дозволяє
зробити деякі висновки стосовно господарства та побуту її мешканців. Житлова
забудова, на відміну від дослідженої на території фортеці, характеризується
«садибним» типом, тобто передбачає поєднання житла і господарських приміщень із
незабудованими ділянками, в котрих можна вбачати т. зв. «левади»; останні
орієнтовані вздовж річки. Відстань між житловими комплексами (на прикладі
досліджених трьох будівель) становить в середньому 20–30 м, на відміну від
щільної забудові фортечної площі.
Тривалість використання садиб і належних до них ділянок
доводиться присутністю різночасових ям від надвірних туалетів. Для житла
характерні такі риси: домінування видовжених, прямокутних у плані землянок чи
напівземлянок, на відміну від переважно квадратних жител фортеці; відсутність
входів через колодязь, при наявності східнів або ходу у вигляді пандуса;
відсутність стовпових ям (наявні лише в одній землянці), що передбачає іншу
систему несучих конструкцій стелі і покрівлі. Погана збереженість не дала можливості
встановити типологію опалювальних пристроїв, однак, присутність величезної
кількості кахлів, серед яких є лицьові, кутові і карнизні, а також фрагментів
димарів, дозволяє припустити існування т. зв. «варистої печі» чи груби. За
типологією і декором кахлі Самарі відповідають кращим зразкам пізнього бароко,
що вказує на кінець XVI‒XVII ст.
Вперше було відкрито землянку, котра складалася із двох
приміщень: передпокою із лежанкою та грубою, і житлової кімнати. В ній
зафіксовано основу відкритого вогнища. Загальні розміри споруди 6,5×3,8 м (рис.
1).
Етнографічні особливості досліджених будівель
вказують на їх належність до української традиції спорудження житла. Вона добре
документована за пам’ятками Середнього Подніпров’я і Слобожанщини, для котрої І.
Голубєвою запропоновано критерії розподілу на українські і російські землянкові
житла.
Для датування Самарі 2012 р. виключне значення
мають монетні знахідки з житлових комплексів, які вражають численністю і
хронологічною єдністю. За визначенням В.М. Шалобудова, серед загальної
кількості знайдених у житлах, господарських ямах та культурному шарі 120 монет
лише 1 денга датована 1748. р. Інші представляють російські гроші – півкопійки
та копійки часів Івана Грозного, Федора Івановича, Михайла Федоровича Романова,
Олексія Михайловича, раннього Петра І – тобто укладаються в діапазон XVI–XVII
ст. Запропоноване датування підтверджує присутність польських, шведських,
німецьких грошей того ж часу. Інші речові знахідки – керамічний та скляний
посуд, кахлі, вироби з металів – цілком відповідають вказаному датуванню.
Далі буде.
Фото: План та розріз землянки № 3 з козацької
Самарі.
Джерело: Історія та культура Придніпров’я: невідомі та маловідомі сторінки: науковий щорічник. Вип. 10. – Д.: Видавництво НГУ, 2013. – с. 4-12.
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар