Пунктир

Таня Малярчук: «Щастя – це коли ти сконцентрований, коли ти тут і тепер»

 

Доволі часто вона відмовляється від інтерв`ю: «Якби я знала, що хочу сказати, я б це сказала, а не писала цілий текст….». Найбільш обговорюваний роман «Забуття» лишився в зоні її абсолютного мовчання навіть після антинагороди «ЛітАкцент року-2016» – «Золота булька». Єдина можливість дізнатись її думки у медійному полі – колонки з соціальної проблематики і більш  пізні за часом зустрічі із журналістами.
Вона є володаркою численних премій, лауреатств, нагород. В інфо-джерелах позначено «Kristal Vilenica-2013» (Словенія) за оповідання «Жінка і її риба»; лауреатство Літературної премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського (2013); перемога з літературною премією «Книга року ВВС-2016» за роман «Забуття», в 2018 в конкурсі німецькомовної літератури, який проводиться в м. Клагенфурт (Австрія) і лауреатство премії імені Інґеборґ Бахман (Ingeborg-Bachmann-Preis). 2018 – повість «Mox nox» отримала спецвідзнаку в номінації «Політ в дитліт» в «Топ БараБуки» та  увійшла до каталогу «Білі круки 2018» («White Ravens 2018»).
Переклади її книжок продовжують підкорювати світ: «Говорити» / Wien: Residenz, 2009); Von Hasen und anderen Europäern: Geschichten aus Kiew («Звірослов» / Berlin: edition.fotoTAPETA, 2014); Повінь / Überflutet (Ottensheim/Donau: Edition Thanhäuser, 2016); A biography of a chance miracle («Біографія випадкового чуда» / Cadmus Press, 2018); Blauwal der Erinnerung ("Забуття" / Köln: Kiepenheuer & Witsch, 2019); Zapomnienie («Забуття» / Wrocław: Warstwy, 2019) Vinvis der vergetelheid ("Забуття" / Amsterdam: Meulenhoff, 2022); Forgottenness ("Забуття" / New York: Liveright, 2024) .
Українська письменниця світу, реально-нереальна Таня Малярчук у продовженні «Пунктиру».

 

 «У мене була мрія. Щоправда, я починаю думати: може це вже й не така добра мрія – мати будинок. І я порахувала, що якщо я напишу книгу німецькою мовою (а я вже це можу зробити), її видадуть у німецькому видавництві і куплять 700 тисяч людей – то я зможу купити собі будинок. Я навіть думала так розпочати роман: "Я б хотіла купити собі будинок… Це може бути ціллю, але чи є це цінністю? Я можу бути абсолютно самотньою у цьому будинку і нікому не потрібною. Це ж не буде щастя...»
 
«Українські ж герої швидше розкажуть на пам'ять пів "Кобзаря", ніж прочитають підручник з історії України. Натомість вони зовсім не вміють бути хитрими, а хитрість часто куди важливіша для перемоги, аніж сміливість. Ахіллес вбив Гектора, але Одіссей зі своїм дерев'яним конем взяв Трою».
 
«Чому в Україні зараз розвинута поезія (а у нас вона прекрасна)? Тому що поезію легше написати – не в енергетичному сенсі, а в сенсі часу. Тому що прозовий текст – це щоденна робота. Маєш ти настрій чи не маєш. Настрій приходить зазвичай в процесі».
 
«Чим далі я живу, тим більше вигадую, пишу не-правди. Правди художньої, але не правди тої, яка відбувається навколо мене».
 
«Щастя – це коли ти сконцентрований, коли ти тут і тепер. Коли ти повністю віддаєшся. Навіть коли ти страждаєш – це також щастя. Нещастя – бути маріонеткою, потьмареною людиною, не керувати своїм життям… щастя – це ясне мислення. Його складно досягнути. Я його не досягла. До нього неможливо дійти».
 
«Щоб від цього всього неминучого відволіктися, людина вірить. Тут варіантів багато. Можна вірити в Бога або в щось йому подібне. Можна вірити в те, що все буде добре. Можна вірити в краще майбутнє, в ліву ідею, як це робить безпечна європейська молодь, у свою країну, як це роблять американці і росіяни, у депутатів і президентів, що вони нарешті отямляться, бо, чесне слово, скільки можна?! Вірити можна у що-завгодно, головне, щоб цей орган, який відповідає за віру, не атрофувався».
 
Далі буде.
 

 

Фото https://www.pravda.com.ua/rus/authors/4e02ffc2407db/
 
 
 
Джерела: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%BB%D1%8F%D1%80%D1%87%D1%83%D0%BA_%D0%A2%D0%B5%D1%82%D1%8F%D0%BD%D0%B0_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0
 
https://life.pravda.com.ua/culture/2017/08/07/225746/
 
https://www.pravda.com.ua/rus/authors/4e02ffc2407db/
 
https://day.kyiv.ua/ru/article/ukraincy-chitayte/tanya-malyarchuk-grazhdanskoe-obschestvo-nachinaetsya-s-melkogo
 
***
 
Малярчук, Таня. Біографія випадкового чуда: роман / Т. Малярчук. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 238 с.
 
Малярчук, Таня. Забуття: роман / Т. Малярчук. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2016. – 256 с.
 
Малярчук, Таня. За такі гріхи Бог ще подякує / Т. Малярчук; колажі Т. Малярчук. – Чернівці: Меридіан Черновіц, 2020. – 136 с.: кольор. іл.