Бібліотечна універсалка: Пунктир

понеділок, 14 жовтня 2024 р.

Пунктир

Таня Малярчук: «Треба бути відкритим до всього, що світ вам каже» (завершення)

«Забуття», за її словами, коротка історія двадцятого сторіччя в Україні з усіма її трагедіями та падіннями. І про те, що робити з цією спадщиною, тим, хто вижив і дітям, тих, хто вижив. І про те, що під час писання вона йшла наосліп в цю тему.
Великим поштовхом для неї був рік 2014 і Майдан, як етап дорослішання. Сатирична сюрреалістика перших текстів, коли крізь сльози смієшся на повний голос. «Тому, що історії твоєї землі, з якими ти виріс настільки жахливі, що без захисного сміху їх ніхто не буде слухати і це єдиний спосіб їх розповісти». І до «Забуття» вона так і розповідала і почувалася в них добре, і вони не були політичними в класичному значенні. Це був перший роман, в якому вона хотіла серйозно взятися за тему та віддатися їй та «не грати клоуна» або не намагатися бути смішною там, де це недоречно.
Вона хотіла розповісти первісну історію головного героя в ракурсі історичного фікшена, але з дуже серйозним ставленням до фактів. Але під час написання з`ясувалось, що без аlter ego – це неможливо.
З сучасних українських авторів до перекладу письменниця рекомендує Артема Чеха, Ганну Улюру, Олександра Михеда, Артема Чапая, останню поетичну збірку Артура Дроня.
Для неї писання – це процес думання, бо і кожного разу по-новому потрібно складати цілий світ, «мені хочеться абсолютно чогось нового і я вже інша … Головне, завершити війну, яка є надзвичайно великим тригером. І нова література з`явиться…».

«Є добрі письменники, які вміють добре писати. А ті письменники, які добре пишуть постійно, тобто не одну книжку, а багато книжок підряд – то ці письменники-професіонали. Така моя теорія. (Усміхається)».

«Є у мене один гріх – терпіти не можу дурних людей. І хоч я розумію, що дурість – це річ відносна, а моя нетерпимість більше говорить про мене, ніж про тих, кого я вважаю дурним, але все одно не можу нічого з собою вдіяти і грішу.

«Я вірю, що є люди, які будуть, як Кафка – відомі після смерті. Але переважна більшість добрих книжок писана тоді, коли в людини є час. А також, коли в людини є за що купити їжу чи вирушити в подорож».

«Я щаслива людина. Мені завжди щастило на людей, які мені допомагали».

«Я не пишу біографії і більше не робитиму цього. Тому що мене не цікавить правда, реальність. Мене цікавить процес писання, а він ніяк не залежний від реальності».

«…я розумію, що є константні речі, які ніколи не будуть релевантними, тобто відносними. Є демократичні цінності, права людини, і від них можна відштовхуватися».

«Я навчилася пишучи довіряти собі і своїй совісті, моральності чи естетичному відчуттю: що є добрим, а що – ні. Іноді гарне і корисне входять у суперечність – це правда, але тоді я віддаю перевагу гарному. Ось це, мабуть, моя відмінність від людей, які не пишуть художньої прози».

Фото: https://starylev.com.ua/news/tanya-malyarcuk-zdobula-premiyu-usedomer-literaturpreis-2022-za-roman-zabutya