Археологічні джерела у
дослідженнях побуту мешканців козацької Самарі – Новобогородицької
фортеці
(продовження)
Вивчення житлової забудови внутрішньої площі
Богородицької фортеці має першорядне значення для вирішення складних питань
стосовно етнічного складу її гарнізону на різних етапах існування пам’ятки.
Всього на 2012 р. площа розкопів досягла 2930 м2; ними було відкрито
25 жител. Частину з них являла собою наземні глинобитні хати із печами, від
котрих залишилася лише цегельно-глиняна основа, разом із обмазкою і рештками
керамічних кахлів. Характерною рисою є влаштування припічних ям для вигрібання
попелу і сміття, серед котрого зустрічаються рештки глиняного чи скляного
посуду. Незначна глибина залягання культурного шару та його інтенсивне
розорювання майже знищили цей тип жител. Лише в окремих випадках вдається
встановити якісь деталі, зокрема, поділ «на дві хати», оформлення входу тощо.
Значно інформативнішими виявилися заглиблені у
ґрунт житла – землянки та напівземлянки – всього 19. Сьогодні є підстави для
виділення двох типів останніх – зі входом через колодязь із використанням
драбини чи ступінчастим входом або пандусом, що примикав до житла звичайно з
півдня – південного заходу. Лише одним випадком представлена землянка із
поділом на два приміщення: передпокій і житло, розділені стовпово-дощаною
перегородкою. Іноді спостерігалося облицювання стін горизонтально укладеними так
званими корабельними дошками. Стовпові конструкції присутні у більшості
землянок. Привертає увагу вкрай економне ставлення до використання деревини;
майже у всіх випадках після завершення експлуатації житла облицювання і стовпи
знімалися, що потребувало неабияких зусиль, оскільки глибина стовпових ям
сягала 0,7–0,8 м і їх було забутовано камінням.
Поки що відсутні знахідки наземних жител,
збудованих за зразком російських «ізб» , про які згадується у документах часів
будівництва фортеці. Також відсутні будівлі з використанням каміння, за
винятком землянки № 1 розкопу VІІ, в якій східці викладено з граніту.
Далі буде.
Фото: Поліхромна миска та пічні кахлі з м.
Самарь.
Джерело: Історія та культура Придніпров’я:
невідомі та маловідомі сторінки: науковий щорічник. Вип. 10. – Д.: Видавництво
НГУ, 2013. – с. 4-12.
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар