Олександ Михед:
«Пам’ять
часто нам бреше…» (продовження)
Пієтету до класики не має. Сильний імунітет від
цього від батьків. Зацікавлення літературою починається саме з літератури української.
Він переконаний, що кожен може написати одну захопливу книжку про життя. Головне,
чи здатен написати другу, третю,
наступні.
Сучасна задача літератури – зафіксувати. Думка
критиків йому не цікава, бо це буде саме про його особисте. Йому цікавіша
людина-нефахівець.
Його книга «АмнезіЯ» (2013 р. ) стала
мотиватором для літературно-мистецького мультимедійного проєкту «АмнезіЯ project:
відкрита платформа», де він був куратором. Проєкт увійшов у сімку найкращих
проєктів світу, за версією берлінського фестивалю «SOUNDOUT!».
Автор цікавого нон-фікшн дослідження щодо
історії реаліті-шоу та вплив реального телебачення на стрим-трансляції Майдану
«Бачити, щоб бути побаченим: реаліті-шоу, реаліті-роман та революція онлайн»,
опублікованого у видавництві «ArtHuss» 2016 р.
Людина, для якої «мова війни» – це долі справжніх
кіборгів, які виборюють нашу Незалежність, Олександр Михед у продовженні
«Пунктиру».
«Насправді
я не бачу особливої різниці у написанні книжки, режисуванні спектаклю чи
куруванні виставки. Так чи інакше, це – розповідання історії та розташування
знаків у часі і просторі».
«Ні за
ким з класиків не тужу. У мене не закладено такого пласту, який би визначав те,
що я пишу. В мене немає пієтету… Від цього маю сильний імунітет, прищеплений
батьками. Пієтету не було, бо я мав перед очима сильні приклади. Моє
зацікавлення літературою починається саме з української літератури. Для мене
російська література була тільки ще однією з літератур».
«Пам’ять
часто нам бреше, змушуючи думати, що все було не так уже й погано. Я думаю, що
все це має бути зафіксоване, це задача літератури сьогодні… Мені нецікаво, що
скаже високочолий критик про те, що ця книжка значить, тому що він чи вона має
свою власну глибоку людську травму. Мені тут цікавіша людина, а не фахівець».
«Після 24
лютого я зрозуміла, чому в нас у пантеоні так багато письменників із воєнним
досвідом. Раніше я думала, що люди поверталися з війни й починали писати. Тепер
я знаю, що люди, котрі пишуть, мають у собі так багато заряду, що йдуть воювати».
«Переконаний,
що кожен може написати одну захопливу книжку про своє життя. От питання тільки
в тому, чи зможе цей хтось написати другу, третю та наступні».
«Письмо
Григора Тютюнника лишається для мене засобом, що дає змогу сфокусуватися на
головному, збити каламуть днів. Для читачів, які вже мають оптику
широкомасштабного вторгнення, його оповідання про життя після закінчення Другої
світової війни дають змогу зрозуміти постапокаліпсис, що наступить за лихом,
яке нині знищує все».
«Позивний
для Йова»… Це шматок болю, тривалістю в 13 місяців вторгнення. Читання цієї
книжки може сильно тригерити й повертати читача у стан ретравматизації. Але це
зроблено, щоб не дати забути, не дати пробачити те, що відбулося.
Далі буде:
Фото:
Джерела:
Михед,
Олександр. Астра : роман / О. Михед. – Львів : Вид-во Анетти Антоненко, 2015. –
212 с.
Михед,
Олександр. Позивний для Йова. Хроніки вторгнення / О. Михед. – Львів : Вид-во
Старого Лева, 2024. – 335 с.
Михед,
Олександр. Понтиїзм. Казки кінця світу. Недитяча книга : [оповідання] / О.
Михед. – 2-ге вид. – Львів : Вид-во Анетти Антоненко, 2015. – 215 с. : іл.
Михед,
Олександр. Транзишн / О. Михед. – Харків : Віват, 2017. – 222 с.
Михед,
Олександр. «Я змішаю твою кров із вугіллям». Зрозуміти укранський Схід / О.
Михед. – Київ : Наш формат, 2020. – 368 с. : іл.
***
https://starfort.in.ua/page/master-mykhed
https://www.village.com.ua/village/knowledge/knowledge-interview/350949-ukrayina-literaturna-derzhava-oleksandr-i-pavlo-mihedi-rozpovidayut-u-chomu-sut-ukrayinskoyi-lite
https://theukrainians.org/oleksandr-mykhed/
https://chytomo.com/mystetskykh-tandemiv/
https://kultura-poltava.gov.ua/news/literaturoznavec-pismennik-ta-zhurnalist-oleksandr-mihed
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар