Gérard Philipte. Між
небом та землею
(продовження)
29 листопада 1951 року
у Неї Філіп одружився з Ніколь Фуркад. Ніколь пішла до нього від
чоловіка-дипломата із семирічним сином. Мати Жерара була проти цього шлюбу та
на весілля не прийшла.
Філіп дав дружині нове
ім'я – Анн, вважаючи його більш поетичним. Він захоплювався Ніколь і часто
цитував зауваження Ніцше у тому, що «шлюб – це тривала розмова». Любов до
дружини Жерар показував усім без хибної скромності – за лаштунками в театрі
брав її на руки, цілував. Першим у сім'ї Філіпа
з’явилась дочка, а через півтора роки з'явився на світ Олів'є.
«Екзистенційна мужність
оживляла надто коротке життя Жерара Філіпа. Але якщо так, то це була лише
частина його дуже складної та теплої людської істоти. Незважаючи на весь свій
касовий успіх, він залишався людиною, яка цінувала своє особисте життя, сімейні
зв'язки, своє життя поза сценою, і з його природною гідністю та пристойністю
йому вдавалося уникати бульварної журналістики, яка зазвичай притаманна
подібним зіркам», – знову Карла Марія Вердино-Зюльволд.
«Жерар Філіп дуже
серйозно ставився до своєї акторської справи. Він не довіряє своїм талантам;
він дуже, дуже наполегливо працює», – писав Жан Вілар. Він був працьовитим,
ретельно вивчав і шліфував кожну деталь ролі, перш ніж презентувати її на
сцені. Він був добре навчений і засвоїв свою техніку до такої міри, що прибував
за мить до вистави, швидко одягав костюм, накладав грим і повторював роль,
ходив за лаштунками, як «нетерплячий звір», як казала про нього колега
Франсуаза Спіра, перш ніж вийти «на арену, де він повністю домінував». Сам
Філіп уточнював: «Якщо людина впевнена у своєму персонажі, якщо все сплановано
та побудовано, тоді вона може імпровізувати на сцені». Він підходив до своїх
ролей інтелектуально; аналізував, обговорював, навіть сперечався, на
розчарування таких режисерів як Крістіан-Жак, які спочатку вважали його «надто
докучливим», але згодом – одним із найкращих акторів усіх часів.
Коли піднімалася завіса
або вмикалися камери, Жерар Філіп був занурений у момент. «Він мав здатність,
властиву всім великим акторам сцени: сублімувати техніку в реальність емоцій та
персонажа. Він вивчав як традиції класичного театру, так і теорії Станіславського.
З останнім у нього були деякі розбіжності. Він вважав, наприклад, що декорації
у створенні атмосфери для актора, існують виключно для блага публіки. Для
Філіпа відповідальність актора полягала в тому, щоб створити всесвіт персонажа
спочатку для себе, а потім надихнути глядачів також жити в ньому».
Постійна тяга Жерара до
контрастних ролей позначилася в його останній ролі у фільмі «Лихоманка
приходить в Ель Пао» Бунюеля.
Як писав Альбер Камю:
«Доля актора – створювати різних персонажів, вживати їх і вчитися панувати над
ними. Чим більше актор досліджує життя різних персонажів, тим більше він
відокремлює себе від них. Коли актору настає час помирати на сцені чи в
реальності, те, що він пережив, стоїть перед ним. Він бачить ясно. Він розуміє,
що ця пригода має щось руйнівне та незамінне. Саме це дає йому сили зустрітися
зі смертю».
Восени 1959 року Жерар
відчув себе особливо стомленим. Анн змусила його звернутись до лікаря. Філіпу
зробили операцію – рак печінки. "Він проживе 15 днів або 6 місяців",
– повідомили лікарі. Про це знала тільки Анн, і до його останнього кінця нічим
не видала себе… Жерар помер 25 листопада 1959 року, за кілька днів до 37.
«Жерар Філіп мертвий!»,
– заголовки газети «France Soir», про які сурмили розповсюджувачі на кожному
розі Парижа ввечері 25 листопада 1959 року, приголомшили французьких громадян.
Вони вийшли на вулиці, зібравшись на панахиду навколо квартири актора в Сен-Жермен-де-Пре,
горе від втрати швидко поширилося по всьому світу. «Це було так, ніби світ
перестав обертатися», – згадував його друг і колега Жерар Бональ.
Ховали актора 28
листопада, напередодні десятої річниці його весілля та за сім днів до дня
народження. На смертному одрі він був у костюмі Родріго. Колись у Авіньйоні,
зігравши роль Сіда, Жерар попросив Анн:
«Якщо раптом помру, поховайте мене у цьому колеті і плащі…». «Його ховала вся
Франція і в його обличчі свою зухвалу молодість та віру. Інші актори прийшли на зміну Жерару
Філіпу, інші герої, але жоден з них не мав творчого оптимізму і цілісності
цього актора, про якого Елюар сказав: "Юнак з обличчям підлітка, який
назавжди залишився молодим"».
Олена Ємельянова
Далі буде.
Фото Avec D. Delorme en 1942. Des essais pour « Le blé en herbe », film que Marc Allégret ne tournera pas.
http://www.radiocraponne.com/wp/2016/03/01/histoire-de-france-et-dailleurs-gerard-philippe-par-rene-joseph-irmana-010316/
Послуга та умови замовлення літератури по МБА
(056) 770-35-73, е-mail: mba@libr.dp.ua
Джерела:
https://www.imdb.com/name/nm0679959/bio/
https://www.meer.com/en/66807-gerard-philipe-the-eternal-prince
https://stagescreensong.wordpress.com/gerard-philipe-le-grand-prince/
https://chantiersdeculture.com/2023/01/21/gerard-philipe-la-gloire-au-parking/
https://www.fabula.org/actualites/110853/gerard-philippe.html
https://spletnik.ru/32766-zherar-filip-137645
https://www.festival-cannes.com/.../gerard-philipe-le.../
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар