Територія особистості

Галина Вдовиченко: «Це одне з найулюбленіших занять – спостерігати за людьми» (продовження)

 Перша читачка її рукописів, зазвичай, донька. Іноді це колеги та комунікаційники – Оксана Зьобро, Вікторія Стах, Мар’яна Савка та інші… «Я не знала, що у видавництві читають книжки ще на стадії підготовки, навіть ті, хто не задіяний безпосередньо у процес. Поважаю цих людей безмежно, а їхню реакцію збережу як одну з найдорожчих для мене. Щодо критики… Сприймаю з вдячністю ту, яка копає глибоко, підказує щось для покращення тексту, працює на результат».

Їй максимально комфортно працювати, коли є можливість залишатися наодинці з текстом стільки часу, скільки побажає. У  дні, коли закінчує роботу над черговим романом чи дитячою книжкою, не помічає, як збігають години. «Це час особливої посидючості й особливого нетерпіння – бо текст наближається до завершення. Тоді можу й увесь день провести за комп’ютером. Мене ніхто до цього не примушує. Це мій вибір і моя потреба».

Найбільше в роботі письменника її захоплює створення історії, наповнення її «нервами» і «м’ясом». Захоплює, коли герої виходять з-під контролю і починають діяти за законами своїх характерів, ведуть за собою.

Найулюбленіший етап – редагування написаного. «Особливо, коли дозволити тексту відлежатися, а тоді відкрити файл і почати читати його і правити "свіжим оком"».

Коли пише або читає, має один із критеріїв підходу до тексту, радше відчуття: чогось бракує. Вважає щасливими авторів, кому вдається намацати це «щось», бо воно або витягне весь твір, або без нього написане залишиться просто добрим текстом, до кінця не реалізованим шансом.

Молодим людям та письменникам-початківцям головне від неї побажання – вчитися все життя, отримувати від цього процесу задоволення. І ще важливе: «Не бійся!». Нічого не бійся – не бійся робити те, в чому ти ще не певен, не бійся невдачі, не бійся перешкод. Працюй, пиши, читай – вдосконалюйся. Я знаю молодого поета, сором’язливого у минулому хлопця, який читає на вулиці – це був виклик для нього: зупинитися і почати читати вголос свою поезію хоча б одному-двом слухачам, а тоді їх більшає. Виходьте на слухача-читача, не пишіть у стіл. Так швидше піде процес. Можна викладати уривки у соцмережі. Видавці сканують Фейсбук, вони і там шукають авторів. Я знаю приклади, коли книжка народжувалася саме завдяки постам у Фейсбуці. Так починала писати Олена Степова, з Луганської області. Її книга “Все буде Україна”, до якої я писала вступ, про війну на Донбасі, пронизлива і правдива, залишиться як згадка про початок важливих подій. Таких прикладів є дуже багато».

Галина Вдовиченко в продовженні «Території особистості».

Олена Ємельянова

 

«– Хто з героїв ваших книг найбільше схожий на вас і в чому? А хто є абсолютною протилежністю?
– Чорна-чорна курка – вигадниця історій та редакторка «Чорнокурківського вісника». Але й Наталка Гайда, художниця, яка ілюструє усіх моїх Котів, почувши про Курку, сказала: це ж про мене! І одразу погодилась її малювати, але, мабуть, через те, що та героїня живе за принципом «Курку з курсу не зіб’єш!», сто разів падає і сто один підводиться, аби досягти свого. Вона на багатьох таких, як ми, подібна, ця Чорна-чорна курка.
А з героїнь романів мені найближча Галя з "Пів’яблука", "Інших пів’яблук" та "Найважливіше – наприкінці". Пишучи, можна відвертіше розказати щось важливе про себе, ніж навіть у розмові з близькою людиною. Та редакторка журналу Галя – звісно, не я, але в деяких речах і життєвих ситуаціях подібна на мене. Мої книжки населені дуже різними людьми, є й такі, що мені неприємні або навіть огидні. Але автор змушений влазити й в шкуру негідників, інакше хто йому повірить…». 

«Ця книжка ("Найважливіше наприкінці") – привід поговорити про важливі речі, поки ще не пізно. Бо, як я зрозуміла, щось найважливіше розуміється наприкінці. Я прагну цією книгою, щоби читачі задумалися, що важливо берегти і цінувати одне одного».

«Це дуже важливий напрям – адаптація книжок шрифтом Брайля. Майже усі мої книжки для дітей існують ще й у крапковому шрифті для тих, хто читає кінчиками пальців. Не менше як десять... Діти, які не бачать, мають можливість майже одночасно з іншими дітьми отримати нові книжки, а не чекати на них роками. Колись мені запропонувала співпрацю невтомна Оксана Потимко, керівниця Ресурсного центру Львівської Політехніки. Я одразу погодилась, і відтоді охоче віддаю їм тексти для друку Брайлем.
А деякі книжки стали особливими мультипроєктами. Скажімо (як автори самі його називають), унікальний інклюзивний проєкт "Ліга непарних шкарпеток". Це одночасно книжка звичайним шрифтом, і шрифтом Брайля, і запис аудіоп’єси, в якій ролі озвучили тридцять незрячих дітей з різних куточків України. Це було 2021 року, коли ще можна було реалізувати цей неймовірний задум, і привезти дітей звідусіль. Проєкт відбувся за участі професіоналів – актора і співака Славка Нудика, автора пісень Олександра Шевченка, аранжувальника Юрія Саєнка, звукооператора Володимира Сватенка… Я спеціально адаптувала текст своєї книжки, розписавши ролі для всіх акторів, вигадавши нових героїв. Мені теж запропонували взяти участь, і я вибрала собі роль Старої Вовняної Шкарпи. Неймовірний досвід. Море емоцій!
Минулого року на студії звукозапису цього Ресурсного центру мої казки на листівках, проілюстровані маріупольською художницею Анастасією Пономарьовою, перетворилися на аудіокнижку – "Казки-2022". Вона у вільному доступі в Інтернеті. І одночасно центр видав цю книжку в універсальному дизайні: шрифтом Брайля, звичайним шрифтом для зрячих плюс озвучена версія з QR-кодом на обкладинці». 

«Цікавість до Іоана Георга Пінзеля бере початок з моїх публікацій у газеті. Давно захоплююсь скульптурами цього майстра ХVІІІ століття, тому свого часу "створила" в уяві невідому роботу Майстра – дерев’яне яблуко з певними властивостями, і все, що відбувалося довкола цієї знахідки у моєму першому романі. На одному з Форумів видавців львівська дизайнерка Івона Лобан, прочитавши перший роман і його продовження, запросила мене на показ колекції одягу за мотивами творчості Пінзеля. Ведучий згадав на початку показу: "Існує легенда про яблуко майстра Пінзеля…" Ось так і народжуються часом легенди, зі сторінок роману переходячи у життя. Ще одна відома особа надихнула мене на роман, маю на увазі художника-примітивіста Никифора Дровняка. До його пам’ятника у Львові, що поруч з Домініканським собором, підходять усі туристи, затерли до блиску його палець у небо. Його життя теж сповнене таємницями, деякі білі плями я на свій розсуд заповнила у романі "Бора".Чимало рис характеру, звичок, улюблених висловів та випадків вихоплюю з життя, забираю від тих, з ким спілкуюся, за ким спостерігаю. Це одне з найулюбленіших занять – спостерігати за людьми».

«...читачеві-початківцю (років у 7–10) вже кілька років як є з чого вибирати, зокрема й в інтернет-книгарнях. Для батьків дуже важливо не пропустити цей етап в житті дитини, допомогти, щоб потім не жалітися, що дитина не читає».

Далі буде.

 

Фото  https://surl.li/louylq

 Джерела:

Вдовиченко Г.К. Бора: роман / Г. Вдовиченко. – 2-ге вид. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2015. – 238 с.

Вдовиченко Г. Інші пів'яблука: роман / Г. Вдовиченко; передм. М. Рудської. – Харків: Кн. Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2013. – 252 с.

Вдовиченко Г. Пів'яблука: роман / Г. Вдовиченко. – Київ: Нора-Друк, 2008. – 240 с. – (Популярні Книжки).

Вдовиченко Г.К. Купальниця: роман / Г. Вдовиченко. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2012. – 238 с.

Вдовиченко Г.К. Ліга непарних шкарпеток / Г. Вдовиченко. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2013. – 128 с.

Вдовиченко Г.К. 36 і 6 котів-детективів [Шрифт Брайля]: у 2-х ч. Ч. 1 / Г.К. Вдовиченко. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2018. – [102] с.

Вдовиченко Г.К. 36 і 6 котів-детективів [Шрифт Брайля]: у 2-х ч. Ч. 2 / Г.К. Вдовиченко. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2018. – [97] с. –

***

20 письменників сучасної України / упоряд. О.В. Красовицький. – Харків: Фоліо, 2011. – 379 с. – укр. і рос. мовами.

20 письменників сучасної України: збірка / [упоряд. і передм. О.В. Красовицького]. – Харків: Фоліо, 2011. – 381 с.: фотогр. – Текст укр. та рос.

Історія України очима письменників: [зб. оповід., уривків з романів, візій, повістей] / упоряд. та вступ. ст. О.В. Красовицького; худож.-оформ. О.М. Іванова

***

https://www.facebook.com/share/1EAX6qeB5E/

http://graduates.lnu.edu.ua/interview/halyna-vdovychenko/
https://zahid.espreso.tv/naykrashche-lyudinu-stabilizue-tvorchist-i-kultura-galina-vdovichenko
https://rozmova.wordpress.com/2024/06/19/halyna-vdovychenko-12/
https://rozmova.wordpress.com/2019/10/01/halyna-vdovychenko-7/
https://bookforum.ua/en/p/vidvertyj-tekst-pro-stosunky-roman-galyny-vdovychenko-najvazhlyvishe-naprykintsi
https://starylev.com.ua/blogs/shcho-chytayut-ti-hto-stvoryuye-knygy-rozmova-chetverta?srsltid=AfmBOopdY-MCItt7XCxNiFzy9iS_BCpKg4ryzHMhdFsDadzjbg3ztOPX
https://www.bbc.com/ukrainian/features-46032539
https://wz.lviv.ua/interview/499762-dity-peretiahly-mene-na-svoiu-terytoriiu
https://wz.lviv.ua/interview/397659-mii-novyi-roman-dlia-tykh-komu-varto-vchasno-zrobyty-reviziiu-svoikh-stosunkiv-iz-blyzkoiu-liudynoiu
https://starylev.com.ua/old-lion/author/galina-vdovicenko?srsltid=AfmBOooSYfzEFr5E1NwlvNKDFToIvUOnEhw7FIjW5BERcAaxZbuj4tyI
https://ukurier.gov.ua/uk/articles/galina-vdovichenko-lyudi-ne-zdogaduyutsya-sho-ya-y/
https://www.facebook.com/share/g/14bUKqAt6Jw/
https://blog.yakaboo.ua/vdovychenko/
https://archive.chytomo.com/interview/7-zapitan-pismenniku-galina-vdovichenko
https://hromadske.radio/podcasts/kyiv-donbas/prodovzhennya-36-i-6-kotiv-obov-yazkovo-bude-galyna-vdovychenko?fbclid=IwY2xjawRf8QpleHRuA2FlbQIxMQBzcnRjBmFwcF9pZBAyMjIwMzkxNzg4MjAwODkyAAEeeviiy_wRgZdAfv1rLT9t1UuUcJMOfESkA2Nbzx8kgNLxNDWOjljMT-OIOtU_aem_BsZop6ZoRl57_hrTevcrxA
https://espreso.tv/galina-vdovichenko-u-lyudey-yakim-vdalosya-vibratis-iz-okupovanogo-mariupolya-pershim-pitannya-bulo-kiiv-nash

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут