Окремої книжки у звичному форматі не
існує, але деякі історії з «Казок на листівках» перекладені іншими мовами і
потрапили до різних збірок. «Одна з них – "Хмарний пазл", де діти силою своєї уяви склали над
Україною захисний пазл і закрили небо від бомб і ракет. Цю листівку переклали
англійською, видали та проілюстрували в Латвії, й розіслали у 80 країн як
різдвяну листівку в грудні 2023 року».
У Галини є підозра, що її знов номінували на премію
Астрід Ліндгрен саме завдяки цій казці, бо зробила це Португалія, тамтешнє
об’єднання письменників. Але, окрім казки про небезпечне небо над її домом на
листівках, жоден інший текст в
Португалії не виходив.
Вона не припиняє вчитись, бо писання
для неї – це такий процес, коли думаєш, що наступний текст буде кращим,
принаймні сподіваєшся на це. Коли ж запрошують прочитати лекції і провести
практичні заняття на літературних курсах, то і сама вчиться, «намагаючись
упорядкувати певні спостереження та відкриття, щоб поділитися ними».
Членкиня ПЕН-клубу України Галина
Вдовиченко в продовженні «Території особистості».
«Письменник у житті може
бути цілковито "закритою"
людиною, навіть соціопатом, але в текстах він відкритий, як на долоні. Теми
самі обирають того, хто про них писатиме, і змушують працювати на себе. У
певний момент я зрозуміла, що пишу цей текст не лише для себе, а й для тих,
кому варто вчасно зробити ревізію своїх стосунків з близькою людиною,
спробувати змінити їх на краще. Усе в наших силах, навіть вплинути на те, на
що, здавалося б, уже втрачено вплив».
«Події в країні сильно
вплинули на мене. Однак, на щастя, минув період заціпеніння, коли не могла
писати у зв’язку з тривалим шоком. А потім виникла одна ідея, я зібрала себе,
струсонула, сказала: працюй, пиши, досить рюмсати й страждати. Помалу просувається.
Намагаюся щось робити і не
як письменниця, і не як журналістка, бо сидіти склавши руки зараз неприпустимо.
Не розумію людей, які живуть, наче нічого не сталося. Розумію, що від мене
більше користі як від людини слова. Іноді лист на фронт може стати предметом
першої потреби. Тому хлопці на передовій тримають біля себе дитячі листи та
малюнки.
Шукаю людей, чиї історії,
якщо про них написати в газеті, і їм допоможуть, і читачам. Пропоную теми своїм
колегам (вислову «даю завдання» дуже не люблю).
Розповідь про сучасника,
який творить історію, – найпотрібніший газетний матеріал. Хтось із читачів
надихнеться на добре діло, хтось захоче підтримати героя публікації, хтось
допоможе волонтерам. Розрізнені зусилля стануть спільними. Це нині дуже важливо».
«– Роман «Замок Гербуртів»
(«Тамдевін») свого часу отримав першу премію у номінації "Романи" на
конкурсі "Коронація слова". Знаю, ви досліджували тему вовків. Що
було найважче у цьому дослідженні?
– Перечитала тоді все, що
вдалося знайти про особливості цих хижаків, все, що писали професійні етологи
чи дослідники-аматори, розмовляла з фахівцями і людьми, які мали досвід
зустрічі з вовками. Цей досвід змінив моє ставлення до цих звірів, які живуть за
своїми правилами, деякі з них є більш "досконалими", ніж наші,
людські. А коли вже вийшов роман "Тамдевін", я познайомилась з
Мариною Шквирею, українською дослідницею хижаків, зокрема й вовків. Подумала
тоді: працювати вміємо, часом краще за інших, а говорити про себе, розповідати
про своє – ні. Тому й, до речі, так мало перекладів сучасної української
літератури мовами світу. Можновладцям потрібно не урізати, а збільшувати
фінансування таких інституцій, як, скажімо, Український інститут книги, дієво
підтримувати популяризацію української літератури у світі… Щоб ця структура
мала можливість працювати як Польський інститут книги та Польська програма
перекладів, як німецький Ґете-Інститут, як фонд Норла, який фінансує роботу
перекладачів з норвезької, як спеціальні фундації і фонди у Швеції та
Фінляндії, які сприяють популяризації своїх літератур у світі, перекладам
будь-якими мовами… Шлях через читання – найбільш короткий для пізнання іншої
країни та розуміння того, що там відбувається, якими є і чого прагнуть її
жителі».
«Спілкування з дітьми –
це, перш за все, не "як там у школі?" і "покажи щоденник", а розмови, вигадування історій, ігри… Усі мої
дитячі книжки починалися з гри, на той час – вже з онуками, бо те, що могла
написати, спілкуючись з донькою і сином, я вчасно не написала. Ми разом "будуємо"
хатку в кімнаті чи на дереві, розповідаємо одне одному якісь цікавинки,
придумуємо "наші" слівця, – а тоді розповідаю дітям свої вигадки, і
нерідко саме діти просять, щоб ці історії стали книжками...
Справжня дитяча література
– це та, яка залишиться в пам’яті, коли дитина стане дорослою. Це книжки,
улюблені на все життя. Назви самі виринатимуть при згадці про дитинство».
«– Серед Ваших романів є
улюблений?
– Всі мої романи дуже
різні, я їх сприймаю як дітей. У кожного – свій характер і своя доля.
“Пів’яблука. Інші пів’яблука” – історія жіночої дружби, історія про долі
чотирьох подруг, наших сучасниць, які відповідальні за своє життя і за своїх
близьких. Для мене цей роман один із знакових у моєму житті. «Тамдевін» має
інший характер. Читачі кажуть: "роман про вовків", для мене це
роман-еко, про пошук гармонії в стосунках людини і природи.
Роман "Хто такий Ігор"
найменш помітний у моїй біографії, я рідко про нього згадую. Багато хто вважає,
що роман автобіографічний. Але це не так. Хоча я добре знаю газетярську кухню,
це певною мірою "виробничий" роман, хоча і любовний одночасно.
Потім була "Бора",
я й досі отримую від читачів відгуки, для багатьох саме він є улюбленим з
усього, що я написала. Мабуть, тому, що його атмосфера дуже затишна, а це
потреба часу – почуватися в своєму домі захищено і затишно. "Купальниця"
– це роман-перегукування з "Сестрою Керрі" Драйзера, літературна гра
в наповнення сухої схеми сучасними реаліями.
У серпні 2014 року я
почала писати "Маріупольський процес". Особливий, дорогий мені роман.
Адже в цей час у нас на Сході відбувалися активні бойові дії, які ми всі
глибоко переживали. Того року я часто відвідувала наш військовий госпіталь та
допомагала волонтерам, пораненим, їхнім сім’ям. Біль і любов того часу
відобразилися в сюжеті книги. Роман я написала за пів року і добре пригадую цей
стан: зранку встаєш, і в голові вже активізувались персонажі, щось
розповідають, штовхають сюжет вперед. Це були виснажливі місяці. Я постійно
була на своїй хвилі, концентрована думками на тому, що пишу, могла проїхати
свою зупинку, загубити те, що тримала в руках...
Після цього роману
потребувала відновлення, як ніколи. Писала коротку прозу (згодом вийшла збірка "Ось
відкрита долоня"), писала дитячі книжки і не бралась за роман, аж поки сам
собою став складатися роман «Найважливіше – наприкінці», певною мірою він є
автобіографічним, неочікуваним, гранично відвертим. Я мала проговорити деякі
важливі речі, знаючи, що тема багатьом близька, але певною мірою замовчувана.
Цей роман водночас є відгалуженням від роману "Пів’яблука”, обізнаний
читач знає передісторію, він впізнає знайомих героїв. А той, хто не читав, не
потребуватиме нагадувань – новий роман є самодостатній».
«Таке враження, що сьогодні світ розсипався на друзки, і ми стоїмо перед необхідністю зібрати його в новій комбінації. Бо попри все, щоб вижити, потрібно щодня знаходити (хай у дрібницях) радість, впевненість, триматися за щось… Не можу сказати, що зараз ефективно пишу. А от творчість руками – саме те».
«Траплялося, що могла написати роман за пів року, але це жорсткий варіант. Письменницька робота передбачає вміння самоорганізовуватися. Я зустрічала талановитих людей, які могли б писати романи, але не можуть саме з цієї причини – розхристаності і нездатності до самопожертви. Часом ти точно мусиш жертвувати. Хоча кожен, хто пише, знає за собою й такий гріх: відтягувати момент сідання за комп’ютер. Ходиш, знаходиш собі якусь роботу, відволікаєшся… Робиш собі третю каву… Головне сісти – і почати, а далі піде».
Далі
буде.
Фото https://wz.lviv.ua/interview/499762-dity-peretiahly-mene-na-svoiu-terytoriiu
Джерела:
Вдовиченко
Г.К. Бора: роман / Г. Вдовиченко. – 2-ге вид. – Харків: Клуб сімейного
дозвілля, 2015. – 238 с.
Вдовиченко
Г. Інші пів'яблука: роман / Г. Вдовиченко; передм. М. Рудської. – Харків: Кн.
Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2013. – 252 с.
Вдовиченко
Г. Пів'яблука: роман / Г. Вдовиченко. – Київ: Нора-Друк, 2008. – 240 с. –
(Популярні Книжки).
Вдовиченко
Г.К. Купальниця: роман / Г. Вдовиченко. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2012.
– 238 с.
Вдовиченко
Г.К. Ліга непарних шкарпеток / Г. Вдовиченко. – Харків: Клуб сімейного
дозвілля, 2013. – 128 с.
Вдовиченко
Г.К. 36 і 6 котів-детективів [Шрифт Брайля]: у 2-х ч. Ч. 1 / Г.К. Вдовиченко. –
Львів: Видавництво Старого Лева, 2018. – [102] с.
Вдовиченко
Г.К. 36 і 6 котів-детективів [Шрифт Брайля]: у 2-х ч. Ч. 2 / Г.К. Вдовиченко. –
Львів: Видавництво Старого Лева, 2018. – [97] с. –
***
20
письменників сучасної України / упоряд. О.В. Красовицький. – Харків: Фоліо,
2011. – 379 с. – укр. і рос. мовами.
20
письменників сучасної України: збірка / [упоряд. і передм. О.В. Красовицького].
– Харків: Фоліо, 2011. – 381 с.: фотогр. – Текст укр. та рос.
Історія
України очима письменників: [зб. оповід., уривків з романів, візій, повістей] /
упоряд. та вступ. ст. О.В. Красовицького; худож.-оформ. О.М. Іванова. – Харків:
Фоліо, 2013. – 510 с.
***
https://www.facebook.com/share/1EAX6qeB5E/
http://graduates.lnu.edu.ua/interview/halyna-vdovychenko/
https://zahid.espreso.tv/naykrashche-lyudinu-stabilizue-tvorchist-i-kultura-galina-vdovichenko
https://rozmova.wordpress.com/2024/06/19/halyna-vdovychenko-12/
https://rozmova.wordpress.com/2019/10/01/halyna-vdovychenko-7/
https://bookforum.ua/en/p/vidvertyj-tekst-pro-stosunky-roman-galyny-vdovychenko-najvazhlyvishe-naprykintsi
https://starylev.com.ua/blogs/shcho-chytayut-ti-hto-stvoryuye-knygy-rozmova-chetverta?srsltid=AfmBOopdY-MCItt7XCxNiFzy9iS_BCpKg4ryzHMhdFsDadzjbg3ztOPX
https://www.bbc.com/ukrainian/features-46032539
https://wz.lviv.ua/interview/499762-dity-peretiahly-mene-na-svoiu-terytoriiu
https://wz.lviv.ua/interview/397659-mii-novyi-roman-dlia-tykh-komu-varto-vchasno-zrobyty-reviziiu-svoikh-stosunkiv-iz-blyzkoiu-liudynoiu
https://starylev.com.ua/old-lion/author/galina-vdovicenko?srsltid=AfmBOooSYfzEFr5E1NwlvNKDFToIvUOnEhw7FIjW5BERcAaxZbuj4tyI
https://ukurier.gov.ua/uk/articles/galina-vdovichenko-lyudi-ne-zdogaduyutsya-sho-ya-y/
https://www.facebook.com/share/g/14bUKqAt6Jw/
https://blog.yakaboo.ua/vdovychenko/
https://archive.chytomo.com/interview/7-zapitan-pismenniku-galina-vdovichenko
https://hromadske.radio/podcasts/kyiv-donbas/prodovzhennya-36-i-6-kotiv-obov-yazkovo-bude-galyna-vdovychenko?fbclid=IwY2xjawRf8QpleHRuA2FlbQIxMQBzcnRjBmFwcF9pZBAyMjIwMzkxNzg4MjAwODkyAAEeeviiy_wRgZdAfv1rLT9t1UuUcJMOfESkA2Nbzx8kgNLxNDWOjljMT-OIOtU_aem_BsZop6ZoRl57_hrTevcrxA
https://espreso.tv/galina-vdovichenko-u-lyudey-yakim-vdalosya-vibratis-iz-okupovanogo-mariupolya-pershim-pitannya-bulo-kiiv-nash
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар