Тамара Горіха-Зерня. Життя, сповнене задач
Уродженка Києва, дитинство якої минуло на Сумщині, має дві філологічні
освіти, журналістську та перекладацьку: Український гуманітарний ліцей та
Інститут журналістики Київського університету. Письменницею бути ніколи не
прагнула, складених у стіл рукописів не мала. Досвід не напрацьовувала, крім
дописів у соцмережах. Для себе трохи писала вірші.
За наповненням і покликанням суто європейка, полюбляє займати собою
чимало просторів, максимально увімкнена до життя. Без перебільшення, відома всім,
вважається однією з перших сучасних українських письменниць. «Пише про те,
що болить: про жінок і війну. Також є перекладачкою блогеркою, волонтеркою».
Життя для неї сповнене декількох основних задач: перша – працювати,
виховувати трьох дітей, робити все можливе для ЗСУ. Друга реалізується разом із
одним із українських видавництв і полягає в «пропагуванні й підтримці
сучасної української літератури, зокрема, з акцентом на військовій і
постмайданній тематиці». Вона рекламує цих письменників, редагує їхні
роботи, й частина продажів від її книг іде на те, щоб їхні дебютні твори
видавали. Крім всього, багато поїздок, виступів, зустрічей з читачами в Україні
та за кордоном. На її думку, це теж частина її роботи.
Тамара Дуда (псевдонім – Тамара Горіха Зерня) – лауреатки Національної
премії України імені Тараса Шевченка (2022 р.) в рубриці «Територія особистості».
"–
Бути мамою в Україні зараз – той ще челендж. Що допомагає вам приймати непрості
щоденні рішення?
– Не знаю. Я уявлення не маю, що і як робити, перетворилась на параноїка:
все думаю, що моя дитина йтиме з школи, і прилетить якась бомба, і її вбʼє
уламком десь у парку перед будинком… Нещодавно в Краматорську загинув 18-річний
хлопець – попрощався з другом, вийшов із будинку за ріг, і прилетів уламок. А в
Києві скільки дітей загинуло вже? Як однолітка моєї дитини, коли прямо у її
спальню шахед влетів. Це ж не можна витримати. Це постійна напруга, і ти
розумієш, що їх би треба звідси вивозити.
З іншого боку, я часто буваю за кордоном, зустрічаюся з нашими громадами, і
скрізь приходять жінки, які кажуть одне й те саме: діти переживають страшенний
стрес. Молодші ще інтегруються, але що значить інтегруються? Втрачають
ідентичність, йдуть у садочки, де їх вчать говорити тільки польською й
говорити, що є маленький поляк, чи як там в інших країнах... І це посилює стрес, не допомагає, а погіршує стан. Діти впадають в
депресію, починають бунтувати, свою злість виливають на батьків, бо на кого ж
іще? На тих, хто під рукою, хто принаймні може зрозуміти. Тобто діти страждають
там також. Але там вони живі й принаймні у безпеці.
Матері, які сидять в Україні з дітьми, виснажені нервово. З одного боку, ми
намагаємося робити так, щоб у них було дитинство, казати, що, от, тобі
пощастило сьогодні повітряна тривога, довше поспиш чи в школу не підеш. З
іншого боку, розуміємо, що це в будь-який момент може обернутися трагедією.
Діти – наша найбільша дорогоцінність. Нічого абсолютно не вартує їхнього життя
й безпеки. Але ми повинні дбати і про їхній психологічний комфорт. Психологічно
їм в Києві легше. Вони тут вчаться у своїх школах, мають друзів, товариство,
бавляться, закохуються, дружать. Тобто роблять все те, що належить робити дітям
їхнього віку.
Це важкий вибір, дійсно, постійне, безкінечне зважування вірогідностей".
"В мене є хороша базова освіта, я багато читаю, перекладаю. А ще в мене є
своє уявлення про те, якою має бути цікава книга. Працюючи,.. я їх звіряю з
собою, зі своїм читацьким смаком. Якщо відчуваю, що якась сторінка або й кілька
мене не захоплюють, я їх викидаю, переписую".
"Врешті-решт, рано чи пізно ми починаємо задумуватися про дітей. Нам
хочеться їх народжувати й створювати для них таку абсолютно казкову родину,
острівець спокою, затишку. І хочеться, щоб ця родина була повноцінною, з
батьком і матір’ю. І так теж складається не завжди.
Що стосується розлучення й виходу з цього, у мене тільки одна порада чи
прохання до жінок: намагайтеся розділяти свої стосунки з колишнім чоловіком і
його стосунки з дітьми. Робіть так, щоб чоловік будував із дітьми без ваших
втручань свої власні стосунки. Щоб вони зустрічалися, проводили разом час,
їздили у відпустки й на вихідні, мали свою комунікацію. І щоб це не згасало.
Створюйте умови для того, щоб це спілкування було, розділивши свою образу чи
незадоволення й життя своєї дитини.
Я спостерігаю за тим, як у багатьох ведуться війни за опіку, і це
катастрофічна історія: і для дружини, і для дитини. Часто це призводить
буквально до розорення й нервових зривів. І це погано впливає на дитину. Я б
сказала так: якщо ми народжуємо дитину, то, певно, якось собі обираємо цього
чоловіка, він не є таким вже монстром (хоча іноді з людей потім таке вилазить,
що й не передбачиш). Тож, якщо дитині не завдається шкода чи небезпека, було б
добре перейти на більш цивілізований формат стосунків, коли люди чітко
розуміють, що дитина – це їхнє щастя, здобуток, дорогоцінність. І ніякі
подальші розлучення не мають впливати на той факт, що ти є батьком чи матірʼю
для своїх дітей".
"За великим рахунком, багато з того, що ми зараз приймаємо як належне, років
200–300 тому однозначно було б віднесено до магічної сфери".
"...за ці більш ніж 10 років в Україні піднялося покоління людей поза
форматом письменницьких спілок. Це і покоління ветеранів, і люди з військовим
досвідом. З’явилася хвиля дебютантів, які зрозуміли, що вони теж можуть писати,
і їм для цього не потрібна посвідка члена спілки письменників, не потрібен
дозвіл чи державне замовлення. Усе, що їм потрібно – екран смартфона, аркуш чи
екран ноутбука і впевненість «Я хочу робити цю роботу». Або, принаймні,
розпочати.
У нас зараз з’явилися нові голоси, яких ми не чули раніше. Їх дедалі
більше! І вони абсолютно приголомшливі. На наших очах просто зараз формується
нова культурна ідентичність України".
Далі
буде.
Фото
https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=26804
Джерела:
Горіха
Зерня, Тамара. Доця / Т. Горіха Зерня. – Київ: Білка, 2023. – 293 с.: фот.
Горіха
Зерня, Тамара. Принцип втручання / Т. Горіха Зерня. – Київ: Білка, 2022. – 277
с.
***
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар