Олена Захарченко:
«Письменники, поети – це люди, котрі сушать листя» (продовження)
По закінченні вишу працювала в Рівному програмістом, системним
адміністратором, викладачем кафедри прикладної математики у Національному
університеті водного господарства та природокористування. Коли переїхала до
Києва – журналістом у всеукраїнських інформаційних медіа й аналітиком медійного
аналітичного центру.
Володарка премії Олеся Гончара за збірку новел «Юрба», премії дитячого
журі «Волохатий олівець» за дитячу книжку «Хутір».
Авторка дев’яти книжок: «Юрба», «Чари», «Вишивані гарбузи», «Брат і
сестра», «Дівчинка з химерами», «Сім воріт», «Вертеп. #РоманПроМайдан», «Третя
кабінка – Лос-Анжелес» і дитячої «Хутір».
Разом із чоловіком, письменником, журналістом і куратором її медійних
проєктів Артемом Захарченком виховує трьох синів – Марка, Петра і Гриця.
Перше враження чоловіка від її твору: «Яке воно жахливе! Повикидай все
далеко і нікому не показуй, це на рівні третього класу, перепиши, а то
засміють». Потім, вичитує, коми ставить…
Побут на стосунки не вплинув, хоча спочатку жити доводилося в старій
хаті без гарячої води.
У Києві спочатку теж мешкали у старій неремонтованій хаті. Трохи
осучаснили її, але дух старовинний зберегли. Прискорений ритм столиці –
сприйняли стовідсотково, бо «у Рівному засинаєш – все чекаєш, коли щось
станеться».
Олена Захарченко в продовженні «Пунктиру».
«Бродити далекими селами
то як ходити музеєм тільки цікавіше і безплатно Йшли вчора з дітьми 32
кілометри
Хати по селах різні і
всякі – он тим явно півтори сотні років, вони побудовані довгим рядом з
приблокованим хлівом, хати добрі деревʼяні або камʼяні ні ніякої соломи вони
криті старою черепицею порослою дрібним сірим мохом – такі господарства мені
нагадують німецькі ферми в полях тільки ті трохи багатші і більш доглянуті
Є хати з ромбами – була
така мода, хати з деревʼяними верандами, хати з оленями, хати з кольоровим
оздобленням.
В одному з сіл здоровенна
калюжа така, що маршрутка топится аж вище коліс, і нічо, люди спокійно
позакладали двори мішками з піском, аби вода з калюжі туди не текла і ніхто
нічого з нею не робить, та, таке, – колись висохне.
Починаються нарешті жнива,
стрекочуть комбайни, їздять по дорогах на високих худих колесах.
В церквах чути спів і
виходять дівчата в гарних довгих сукнях з букетиками сухого зілля і маку».
«В полі біля доріг або
біля лісу часом трапляються місця де ростуть свійські дерева – вишні, яблуні.
Або домашні квіти – як ці жовті. Там десь в квітах є залишки льоху і криниці а
хати вже сліду нема – як і інших самотніх хат понад дорогами де тільки вишні і
яблуні лишились».
«Він розумів, що немає
днів, коли треба радіти. Бути щасливими ми вчимося незалежно від пори дня чи
року, незалежно від того, що робимо і про що мріємо».
«Виховувати – це любити
дітей та не заганяти їх в будь-які рамки. Це не зовсім класична трактовка слова
виховання, бо виховання – це навчання якимось ідеалам. Мені здається, вони самі
всьому навчаться, якщо до них правильно ставитися».
«В холодних світанках вже
трохи осінь, запах грибів і пару жовтих листків на деревах.
Слабенький туман по верхах
лісу і трохи по дорозі, ліс від туману сизий
Пахне полином і всяким
зіллям
Зілля від холодного ранку
все мокре, в росі, роса блищить краплями
По дорозі видно
звірині сліди дрібних лап, і великих лап
Літає багато куріпок і один шуляк
Ще не світає а вже чути
шум комбайнів здалеку – десь він невидимо їде важко і скоро, а інший, чути,
косить
Небо починає червоніти і
видно проміння сонця, що ще не зійшло, хмари починають світитись червоним
А потім сонце».
«Жовто-синє як символ – то
було щось, що міцно береглося в совку, як ознака нашої інакшості і боротьби
Легенди були про прапори,
які вивішували небезпечно-високо, таємно – слухай, дитино, тільки в себе в
садочку хоч не розказуй
І боялись дуже, що за те
буде тюрма, за прапор
Коли бабині сестри
прислали їй традиційний вишитий портрет Шевченка, що висів тоді в кожній хаті –
Шевченко, а під ним книжка з заголовком «Кобзар», і з обох боків книжки великі троянди, – то вони вишили синю
обкладинку в жовті букви, що негайно перешила бабця, зробивши букви сірими, бо
боялась таке на стіні тримати.
Мені в дитинстві з Польщі
привезли куртку з нашитою декоративною синьо-жовтою смужкою, смужку негайно
відпороли
Але попри страх всі знали,
що це наше, берегли, і одразу пригадали, і з гордістю стали носити жовто-сині
значки в кінці вісімдесятих, ще за союзу
Бо то наш прапор
З Днем прапора».
Далі
буде.
Фото https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D1%85%D0%B0%D1%80%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0_%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0#/media/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Olenazaharchenko2.jpg
Джерела:
Захарченко
О. Вишивані гарбузи: повість / О. Захарченко.– Київ: Факт, 2006.– 216 с.–
(Exceptis excipiendis).
Захарченко
О. Метро до Темного Міста: роман / О. Захарченко.– Львів: Вид-во Старого Лева,
2023.– 232 с.
Захарченко
О. Третя кабінка – Лос-Анджелес: роман / О. Захарченко.– Київ: Нора-Друк, 2018.–
235 с.
Захарченко
О. Тільки не гавкай: оповідання / О. Захарченко.– Харків: Віват, 2023.– 108 с.:
мал.– (Художня література).
***
https://www.pravda.com.ua/columns/2023/10/6/7422925/
https://rozmova.wordpress.com/2019/04/12/olena-zakharchenko/
https://www.radiosvoboda.org/a/29014215.html
https://www.barabooka.com.ua/olena-zaharchenko-yefimchuk/
https://chytomo.com/shchodennyk-oleny-zakharchenko/
https://md-eksperiment.org/post/20160216-knigobachennya-olena-zaharchenko
https://www.facebook.com/photo/?fbid=31260389590226025&set=a.105803466111378
https://www.facebook.com/olena.zaharchenko/posts/pfbid0smGeKTWF2CPe4Wxk6yVKFdpqnVzjVb6vUAPgcJsBs5AobTps6JiBecLUE7Kc1HsTl?__cft__[0]=AZWyBh3lURrZ4N4__sxLUpwZ1Y_mqWlLIW8VxktsTMVWgR9quGRzbBlAoUItOdCkUdUbd8vzRRdV3RewhKnpEpwTTWVfe4Mjtg5POCRE45JnAH3YVbFu0EW_EuPn4Fc6uIN9EaoV_3V2O6EdCfktzXw4SCvBVv4wd-1pXNy_OC_gpSXy6KKM_l3Zf9n-kIEX8Qs&__tn__=%2CO%2CP-R
https://www.facebook.com/photo?fbid=31153502184248100&set=a.105803466111378
https://www.facebook.com/olena.zaharchenko/posts/pfbid0Tweq2GiLNvgfH3qchNiDNYTRtuywugMyyqJ5Q8q4sNhkbgst5YYBG46CTp1QqLEwl?__cft__[0]=AZW8fJ1NDwBGoHS4eDxpX2QPdrlWteD1lTzH37yfGFAoeDHuL2Agcxnf0Uh1Bs7HDyjVJI7ZmYc-BpboZIG8oqNVgwGXAWNgggfqfQInOQDWj3LAcY29ssuIKQ3OjsTP0XXRLZoxY37v6qDuFyWjkSYcdPHeU8wjnFxvBPECaWWOrmiuz8EhhGu2zjhverj6lws&__tn__=%2CO%2CP-R
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар