Пунктир

Олена Захарченко: 
«Два різні світи…»

 

Уродженка Рівного, звідси її любов до волинських сіл, волиняків, а також місцевих давніх легенд і міфів. Літературознавці акцентують, що фентезійні твори Олени Захарченко нагадують квест і детективний екшен. Тканина тексту просочена слов’янською міфологією, несподіваними поворотами подій, думками та висновками.
Спеціальність вишу – прикладна математика в Рівненському педагогічному, друга – в Інституті журналістики Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, аспірантура – кафедра екології, в Українському університеті водного господарства.
Письменниця, авторка химерної прози, аналітикиня CAT-UA: Communication analysis team – Ukraine.
Її пости з Фейсбуку – щоденник війни, з 22 лютого до 16 червня – «спершу Київ, потім Рівне і хутір під лісом, з 2 квітня – знову Київ» – справжній природній документ часу про події повномасштабного вторгнення очима звичайної людини, матусі. У тексті немає пунктуації. Вона в принципі не любить пунктуації. Обпалюючий буденням військового часу потік свідомості. З цього і почнемо.
Олена Захарченко в «Пунктирі».
 
«22 лютого
Дивилась на ранкові київські вулиці – не знаю, що казати
Вулиці мої, я тут життя прожила
Намагалась дати дітям гарну освіту, думала, куди поступлять
Працювала
Жила, планувала, на цю весну багато мала зробити
А потім все перекреслилось, і вже нема нічого, тільки чорна ніч
Жила в старих київських хатах, дуже романтичних, затиснутих між сусідами на своїх п'яти сотках, зі старим садочком з меблями початку століття, тільки без каналізації і з туалетом, в який бігти, замотавшись хусткою, або чалапати в плащі під дощем.
 
26 лютого
Ми виїхали, з дітьми і котом, тепер в Рівному
Тут як інша планета – тихо-тихо, люди спокійні і тихі, життя триває, не віриться
Про дорогу не розкажу, бо зараз про це не можна
Колись може потім
З Києва нічого не взяла, зовсім, навіть одягу не взяла, мила, пасти. Ніколи не думала, що так зроблю – дітей в оберемок, все решта ну його
 
7 березня
Діти завжди беруть з собою в підвал кота при повітряній тривозі
Кіт звик і сидить собі
Але є така дивна річ – якщо кіт раптом скочив на підлогу і біжить до дверей, значить, за пару хвилин буде відбій тривоги
 
16 березня
Фотографії розбомблених будинків завжди сірі, там нема ніяких кольорів крім сірого
Ніч минає в тривозі, холодно в підвалі, куртка, все-одно мерзнеш, десь далеко на вулиці монотонно виє сирена
А зранку дивишся фото зруйнованих будинків в Києві – вчора було трохи лівіше від мого, сьогодні трохи правіше, або навпаки. Однаково – близько
І завтра, після тривоги, чекаєш, ну – мій? Ні?
Я ж так все там і залишила, навіть свої вишиті сорочки і свій фотоапарат
 
23 березня
Невелика побутова дрібниця з історією
На початку лютого я купила в інтернет-магазині шампунь
Шампунь прийшов у відділення нової пошти але я за ним не пішла – та ну, чо бігти терміново, завтра сходжу, подумала.
«Завтра» було 24 лютого – стало не до шампуня. Перші дні, перші години в Києві був шок, хаос і звуки вибухів. Машини. В потоці машин я навіть побачила сірий автомобіль старий-престарий як з воєнних фільмів, і він теж кудись їхав, когось віз
Коли ми за якийсь час виїхали звідти, забрали дітей і кота, і більш нічого зовсім, я засумувала і подумала – шкода, хоч шампунь був би а то геть нічого ж не взяли. І в додатку тикнула «переадресацію» але додаток не спрацював, хто привезе щось з Києва, нова пошта взагалі не працювала, інтернет-магазин з шампунем написав «вибачте», і закрив сайт.
Минув місяць. І раптом сьогодні мені прийшло повідомлення з Нової пошти.
В помнутій і потертій коробочці лежав той багатостраждальний шампунь.
Це було як якесь чудо, як привіт з минулого.
 
14 травня
Я постійно занурена у війну, в мене така робота але варто погортати стрічку френдів у фб, аби перенестись в іншу реальність де мир-мир, влада знов винна в поганому смаку пиріжка на базарі
Це, напевне, добре
Тільки вночі була гроза і я прокинулась і схопилась бігти бо вибухи, терміново, де діти?
Але це ж гроза.
Просто поки не можу сумісти разом ці два різних світа, які тепер є»
 
Далі буде.
 
Фото https://hromadske.radio/podcasts/hromadska-hvylya/hlopchyka-rozstrilyaly-za-velosyped-ale-vin-vyzhyv-vyyshla-knyzhka-na-osnovi-rodynnyh-istoriy
 
Джерела:
Захарченко О. Вишивані гарбузи: повість / О. Захарченко.– Київ: Факт, 2006.– 216 с.– (Exceptis excipiendis).
Захарченко О. Метро до Темного Міста: роман / О. Захарченко.– Львів: Вид-во Старого Лева, 2023.– 232 с.
Захарченко О. Третя кабінка – Лос-Анджелес: роман / О. Захарченко.– Київ: Нора-Друк, 2018.– 235 с.
Захарченко О. Тільки не гавкай: оповідання / О. Захарченко.– Харків: Віват, 2023.– 108 с.: мал.– (Художня література).
***
https://www.pravda.com.ua/columns/2023/10/6/7422925/
https://rozmova.wordpress.com/2019/04/12/olena-zakharchenko/
https://www.radiosvoboda.org/a/29014215.html
https://www.barabooka.com.ua/olena-zaharchenko-yefimchuk/
https://chytomo.com/shchodennyk-oleny-zakharchenko/
https://md-eksperiment.org/post/20160216-knigobachennya-olena-zaharchenko

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут