Олена Захарченко: «…не повіриш,
що так сталося, але так було»
(продовження)
«Вишивані гарбузи» номінували на кращу книгу ВВС. Вважає за потрібне
брати участь в конкурсах, бо суперництво потрібне, щоб одне на одного дивитися.
Впевнена, що найкраще мірятися тим, як купують та як читають книжки, бо на її
думку критики літературної нема. «А
ті рецензії, що пишуться – якісь некритичні».
Вона зібрала близько десятка непересічних і трагічних історій з життя
представників свого роду. Можливість їх перевірити з’явилася, коли Служба
безпеки України відкрила архіви КДБ. Наголошує: «Головне – не злякатися
труднощів, які виникають на початку роботи».
Її цікавила справа тітоньки Лідії Іллюк, але документи виявилися
втраченими. «Лідія Іллюк була вчителькою української мови і її засудили до
25 років ув’язнення у таборах за вбивство, якого не було. Десь під Магаданом
вона відбувала покарання, а ж поки не розпочалася реабілітація. Після
повернення додому викладати у школі їй не дозволили, тож довелося працювати
комірницею».
А от архівну справу Максима Іллюка (дядька по лінії батька) прочитати
вдалося. «Про нього я нічого не знала, окрім того, що він воював, мав якісь
нагороди і, прийшовши з війни, був засуджений за участь в УПА. …Не було ні
фотографій його, нічого, і про це якось не говорили, бо ніхто до пуття не знав…
Я прочитала цю справу. Та усі фронтовики з того села приміського, які прийшли з
фронту, їх було шестеро, були звинувачені у вбивстві комуніста якогось, який з
міста приїхав… Коли я дізналася історію дядька Максима, вона мене дуже вразила.
І я з цього почала писати… книгу… Взагалі дуже багато історій родинних таких,
що от не повіриш, що так сталося, але так було».
Враження склали основу повісті «Третя кабінка – Лос-Анжелес» про долі
представників роду письменниці періоду від 20-х років ХХ століття – до
сьогодення.
Думки письменниці у продовженні «Пунктиру».
«Коли ми робили
дослідження по національному наративу – питали про періоди з історії, що були
яскраві
Нам казали і про Русь і
про козаків і про Хмельницького і про Шевченка і про Мазепу і про 20 століття
Але про українське
середньовіччя, українську шляхту не казав ніхто
А вона була
Просто в нас її забрали,
затерли, завалили дозволеними козаками і Руссю часів Ярослава Мудрого. А далі
все….».
«Коли кажуть «дорога
терном поросла» то не метафора
Кругом хутора на горах і
по лісах є дороги по яких з різних причин перестали їздити
І вони дуже швидко –
буквально за кілька років зовсім заростають терном так, що не пройдеш і не
проберешся
І поля дуже скоро
заростають лісом як їх перестають орати
Я ще памʼятаю як по полі
під горою росла соя а сьогодні ми з середнім назбирали маслюків в тому лісі».
«Колись мені здавалося, що
письменники, поети – це люди, котрі сушать листя. Почуття, емоції, враження
летять повз людей, а злови і засуши листок – маєш вірш. Я й сама ловила листя.
Однак ніколи не думала, що мій творчий гербарій потрібний ще комусь, крім мене.
Добрі, мудрі люди вели мене за руку в темряві. Я часто спотикалася і падала,
але йшла. Минув час, поки темрява навкруг мене розсіялась і стало видно де я. У
січні я стала переможницею літературного конкурсу „Гранослов” і, як нагороду,
видадуть мою збірку новел „Юрба”, а вже в квітні – зовсім несподівано – стала
лауреатом премії Олеся Гончара».
«Колись як мої хлопці були
малі і вчились в початкових класах хтось з них спитав – а який в України
тотемний звір?
Бо з іншими країнами ясно –
там півень, там лев, там орел, там медвідь, а в нас хто?
Я спитала в фейсбуку і
коментатори написали мені повно варіантів – і всі різні, потім почали сваритись
між собою, доводячи, що звір чи птах саме той
Так от.
Минають роки і здається,
що в українців тотемний птах-символ це лелека. Такий милий але хижий, гарний
але дуже раціональний.
Ну і хіт цього року –
Грицько і Одарка а особливо Катерина тому явне свідчення».
«Люди які жили колись
можуть говорити з нами тільки через те мистецтво, що вони залишили по собі
Ми говоримо з давніми
людьми через пісні і через узори вишивки, через давні повісті, літописи,
легенди і через старі будинки і їх руїни
Коли це стирається і
руйнується – їх голоси назавжди затихають, і ми не зможемо більш повернути їх,
почути їх
Світ неймовірно крихкий,
війна руйнує нас і їх. Міняються часи, падають старі дерева, мовкнуть голоси.
Нема інших».
«Найсумніше ж те, що досі
ніхто не зрозумів: літописи мають писати жінки. Бо вони так писатимуть, що у
всякого князя відпаде охота людей різати, села палити, аж не буде кому».
Далі
буде.
Фото
https://readeat.com/author/olena-zaharchenko
Джерела:
Захарченко
О. Вишивані гарбузи: повість / О. Захарченко.– Київ: Факт, 2006.– 216 с.–
(Exceptis excipiendis).
Захарченко
О. Метро до Темного Міста: роман / О. Захарченко.– Львів: Вид-во Старого Лева,
2023.– 232 с.
Захарченко
О. Третя кабінка – Лос-Анджелес: роман / О. Захарченко.– Київ: Нора-Друк,
2018.– 235 с.
Захарченко
О. Тільки не гавкай: оповідання / О. Захарченко.– Харків: Віват, 2023.– 108 с.:
мал.– (Художня література).
***
https://www.pravda.com.ua/columns/2023/10/6/7422925/
https://rozmova.wordpress.com/2019/04/12/olena-zakharchenko/
https://www.radiosvoboda.org/a/29014215.html
https://www.barabooka.com.ua/olena-zaharchenko-yefimchuk/
https://chytomo.com/shchodennyk-oleny-zakharchenko/
https://md-eksperiment.org/post/20160216-knigobachennya-olena-zaharchenko
https://www.facebook.com/photo/?fbid=31260389590226025&set=a.105803466111378
https://www.facebook.com/olena.zaharchenko/posts/pfbid0smGeKTWF2CPe4Wxk6yVKFdpqnVzjVb6vUAPgcJsBs5AobTps6JiBecLUE7Kc1HsTl?__cft__[0]=AZWyBh3lURrZ4N4__sxLUpwZ1Y_mqWlLIW8VxktsTMVWgR9quGRzbBlAoUItOdCkUdUbd8vzRRdV3RewhKnpEpwTTWVfe4Mjtg5POCRE45JnAH3YVbFu0EW_EuPn4Fc6uIN9EaoV_3V2O6EdCfktzXw4SCvBVv4wd-1pXNy_OC_gpSXy6KKM_l3Zf9n-kIEX8Qs&__tn__=%2CO%2CP-R
https://www.facebook.com/photo?fbid=31153502184248100&set=a.105803466111378
https://www.facebook.com/olena.zaharchenko/posts/pfbid0Tweq2GiLNvgfH3qchNiDNYTRtuywugMyyqJ5Q8q4sNhkbgst5YYBG46CTp1QqLEwl?__cft__[0]=AZW8fJ1NDwBGoHS4eDxpX2QPdrlWteD1lTzH37yfGFAoeDHuL2Agcxnf0Uh1Bs7HDyjVJI7ZmYc-BpboZIG8oqNVgwGXAWNgggfqfQInOQDWj3LAcY29ssuIKQ3OjsTP0XXRLZoxY37v6qDuFyWjkSYcdPHeU8wjnFxvBPECaWWOrmiuz8EhhGu2zjhverj6lws&__tn__=%2CO%2CP-R
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар