Наталя Сняданко: «Значення літератури полягає в самому факті її існування»
Вона вважає, що «література починається там, де
вдається вийти за межі власного досвіду і перетворити його на досвід
персонажів, з якими можуть себе ідентифікувати інші. Але безсумнівним фактом є
те, що повністю змінити цю свою так звану "ідентифікацію" ніколи не
вдається. Саме тому найкращими і найпереконливішими, зазвичай, є тексти з
елементами автобіографічності. Звичайно, середовище, яке нас формує продовжує
впливати і позбутися цього доволі важко. На її думку, саме в цьому й полягає
конфлікт соціалізації в літературі з прагненням універсальності. «І саме цей конфлікт робить пригоду писання
і читання такою цікавою. Думаю, мої тексти були би геть іншими, якби я виросла і
сформувалася як особистість в іншому місці».
Українська письменниця та перекладачка,
уродженка міста Лева, закінчила філологічний факультет Львівського університету
та факультет славістики і романістики Фрайбурзького університету (Німеччина). Літературній
історії знайома і як членкиня жіночого літературного угрупування ММЮННА ТУГа, назва
якого утворена за першими літерами імен: Мар'яна Савка, Маріанна Кіяновська,
Юлія Міщенко, Наталка Сняданко, Наталя Томків, Анна Середа. Називали вони себе
і товариством усамітнених графоманок.
Завдяки спеціальності та роботі Наталя часто
подорожувала, бувала за кордоном. В ракурс її зацікавлення потрапляли історичні,
культурні події, особистості, знайомство та спілкування, життєві історії. Вона
полюбляє занурюватись та занурювати читачів до історико-психологічних екскурсів,
своєрідних «подорожей» минулого. Події ці в жанровому сенсі полярно різні –
безглузді, кумедні, трагічні, але завжди
достовірні.
Наталя Сняданко в «Пунктирі».
«В любові
завжди є місце для сліз».
«В усі
часи були письменники – ці активні у громадському та політичному житті й були –
зосереджені лише на своїй творчості. Я не бачу підстав вирізняти у цьому сенсі
письменників-ць серед представників інших професій. Громадська та політична
активність, а також висловлювання своєї позиції – це добровільна паралельна
діяльність, доступна всім і кожному. Я поважаю людей, яким не байдуже і які
активно висловлюються із цього приводу, але не вважаю, що письменники-ці мають
тут більше зобов'язань, ніж, скажімо, священники, співаки, вчителі чи
бізнесмени».
«Для мене
тема в літературі вторинна. Я люблю читати і сама намагаюся писати тексти, які
цікаві не темою чи карколомним сюжетом, а тим, як саме ведеться розповідь, який
настрій створює текст, до яких міркувань спонукає, наскільки привабливою і
правдоподібною є створена у тексті реальність, наскільки майстерно побудованими
є окремі речення, епізоди, сцени. Мене цікавлять автори, які вміють здивувати –
непередбачуваністю порівняння, способу викладу теми, підходом до тексту».
«Значення
літератури полягає в самому факті її існування – література фіксує о́брази,
постаті і сенси, враження і формальні пошуки, допасовує форму до дійсності і
шукає найвдаліші способи на цю дійсність реагувати».
«Із
видавцями взагалі важко працювати, всюди і завжди, і в цьому немає нічого
дивного, бо письменник і видавець перебувають по різні боки барикади, а
одночасно взаємозалежні, тому гармонійні стосунки складаються вкрай рідко.
Переважно хтось кимось незадоволений. Одним із найпоширеніших міфів є,
наприклад, той, що україномовні книги продаються гірше... Але комерційний успіх
вдалих перекладів того ж таки українського „Гаррі Поттера“ чи деяких
голлівудських мультфільмів, як на мене, досить переконливо розвінчує цей міф…».
«…мені
було цікаво полемізувати з певними літературними жанрами. У „Колекції
пристрастей“ я намагалася створити іронічний антироман виховання, у „Синдромі
стерильності“ – пародію на детектив і соціально-сатиричний текст, у „Чебреці“
експериментувала з нелінійністю розповіді, сюжетом, поєднаним не через події чи
героїв, а через асоціативний ряд, через уявлення і настрої, намагалася
відтворити в цьому хаотичність, примхливість і вибірковість людської пам’яті.
Тепер мені хотілося б використати усі ці прийоми для написання „справжнього“
роману, більше зосередженого на самій історії – детальніше і об’ємніше описати
світ своїх персонажів, вникнути у їхню психологію, ретельніше вибудувати
сюжетні лінії і характери».
Немає коментарів:
Дописати коментар