На долоні історії

Львів. Місто натхнення та любові (продовження)

«Апостол» Івана Федорова 

Львів – місто великих імен і великих звершень, згадуючи його історію, не раз можна сказати: перший і вперше. 

15 лютого 1574 року у Львові виходить справжній шедевр друкарської справи, що мав величезний вплив на Україну. Мова про першу в Україні друковану книжку «Апостол», видану Іваном Федоровим. 

Вона є чорно-червоною і має 300 сторінок. Тираж на ті часи завеликий 1200 примірників, видання розходиться по всій Русі. Допомогу на це видання Федоров отримує від незаможних людей, у тому числі від представників духовенства. Львів'яни безкоштовно надають Федорову житло та позичають багато грошей. Саме у славетному місті Лева, а не у Москві, за кордоном, допомогли Федорову у його видавничій справі. 

Він наближає правопис до загальноприйнятого в Україні, істотно доповнюючи вступну частину та збагачуючи орнаментику, а головне, – наприкінці книги замість офіційної післямови дає опис «як відбулася друкарня сія», що є мемуарно-публіцистичним твором, у якому друкар оповідає про вірність високому покликанню служити людям і церкві. Має він і друкарську марку: герб Львова плюс особистий герб першого друкаря.

Львів для Федорова дійсно стає богоспасенним містом. Федоров, або Федорόвич так він підписує свої видання. Також він є автором навчального посібника із граматики старослов’янської мови, що є найстарішим друкованим підручником у Східній Європі.

Невдовзі він залишає Львів, займаючись, окрім книговидавництва, розробкою та виготовленням зброї, зокрема, гармат. А помирає він саме у передмісті Львова. «Друкар книг перед тим не бачених», – називають його нащадки. Його ховають на цвинтарі Онуфрієвського монастиря, який невдовзі стає Музеєм Давньої Української книги.

Існує декілька припущень, про те, збереглося його поховання, чи ні. «Як апостол хвалиться горем, горе спричиняє терпіння, терпіння надію, а надія не обмане», – слова великої людини. 

Девіз міста – «Леополіс завжди вірний». До 1939 року Львів вважали своїм містом українці, поляки, вірмени і євреї. Вони розглядали Львів як центр свого громадського та мистецького життя. Звісно, ми згадуємо роки Другої світової та імена тих, хто загинув, відстоюючи славетні імена своєї нації. Фонди ДОУНБ містять декілька видань з цієї теми, зокрема книгу «Лемберг. Львов. Львів. Фатальне місто», перекладену з нідерландської мови, де свідчення дев'яти письменників, які дають яскраву страшну та повну картину того, що саме відбувалося у Львові у часи фашистської окупації. 

В іншому виданні, авторства Євгена Наконечного «Шоа» у Львові» читаємо: «Загибель східноєвропейського єврейства у роки Другої світової війни в українському словнику часто неточно означають грецьким терміном «голокост». На івриті це зветься коротко – «шоа», що українською мовою перекладається як «катастрофа» і розуміємо чому саме присвячена ця книга. 

Ось такі рядки залишив уродженець Львова польській поет і есеїст Адам Загаєвський про рідне місто, яке розкинулось усюди:

Їхати до Льва. З котрого двірця їхати

До Львова, якщо не вві сні, вдосвіта,

Коли на валізках роса і родяться власне

Експреси і торпеди. Зненацька виїхати до

Львова, серед ночі, вдень, у вересні

Чи в березні. Якщо Львів існує, під 

пологами кордонів і не тільки в моєму новому пашпорті…

Далі буде.

Джерела:

Бескид Юліян. Український академічний дім у Львові: Кузня українського мозку й характеру. –Торонто: На сторожі, 1962. – 79 с.

Гінріхс Я.П. Lemberg – Lwow – Львів: фатальне місто / Я.П. Гінріхс; пер. з нідерл. Я. Довгополий. – К.: Вид-во Жупанського, 2010. – 144 с.

Гуркіна, Світлана Валеріївна. Греко-католицьке духовенство Львівської Архиєпархії в умовах переслідування радянською владою (1944–1950 рр.): Автореферат /Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. –Львів, 2012. – 20 с.

Жулинський, Микола Григорович. Він знав, «як много важить слово...». – К.: Просвіта, 2008. –136 с. 

Iсаєвич, Ярослав. Україна давня i нова. Народ, релiгiя,культура. – Львiв, 1996. – 330 с.

Качор, Ігор. Марево давнього Львова. – Львів: Апріорі, 2009. – 164 с.  

Книш, Зиновій. Справа східніх торгів у Львові. – Торонто: Срібна сурма, 1965. – 206 с.

Лучшие города Украины: Киев, Днепропетровск, Одесса, Чернигов, Полтава, Харьков, Каменец-Подольский, Севастополь, Львов. – М.: Эксмо, 2012. – 427 с.

Львівський історичний музей: Путівник. – Львів: Каменяр, 1976. – 247 с.

Мельник, Ігор. Львівське середмістя: всі вулиці, площі, храми й кам'яниці. – Львів: Апріорі, 2011. – 320 с.

Мельник, Ігор Володимирович. Довкола Високого Замку шляхами й вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова. – Львів: Апріорі, 2010. – 288 с.

Мельник Б.В. Вулицями старовинного Львова. – Львів: Світ, 2001. – 271 с.

Міляєва, Людмила Семенівна.  Стінопис Потелича: визвольна боротьба українського народу в мистецтві XVII ст. – К.: Мистецтво, 1969. – 247 с.

Наконечний, Євген. «ШОА» у Львові: Спогади. – Львів: Нан України – Наукова бібліотека ім. В. Стефаника, 2004. – 304 с.

Николишин, Юрій Ігорович. Усе про Карпати. – Львів: Апріорі, 2012. – 116 с.

Пасіцька, Оксана Ігорівна. Українське робітництво Львова у 20–30 рр. ХХ ст.: автореферат. –Львів, 2011. – 20 с.

Перший напад Росiї на Львiв (1914): В 40-лiття контр-нападу українцiв на Петербург (25.II.1917– 25.II.1957). – Ню Йорк, 1957. – 104 с.

Українські часописи Львова.1848–1939: Історико-бібліографічне дослідження. У 3-х т. / М.В. Галушко. – Львів: Світ, 2001. – Т. 1: 1848–1900. – 744 с.

Українські часописи Львова 1848–1939. – Львів: Світ. Т. 3 (1920–1939). Кн. 2: 1929–1939. – 2003. – 926 с. 

Шах, Степан. Львів – місто моєї молодости (Спомин, присвячений Тіням забутих Львов'ян). –Мюнхен: Християнський Голос, 1955.

Шах, Степан.  Львів – місто моєї молодости. Ч. III "Цісарсько-Королівська Академічна гімназія". – Мюнхен: Християнський голос, 1956. – 362 с.

Степан Васильович Щурат: Бібліограф. покажчик. – Львів, 1988. – 39 с.

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут