Досліджуємо історію

Портрет на дверях (завершення)

Незадовго до від’їзду у Петербург у 1901 році Струнніков, відвідуючи Яворницького в будинку О.П. Бахрушина, захопившись оповіданнями вченого про подвиги запорозьких козаків, на згадку про себе намалював на дверях кімнати, в якій мешкав Дмитро Іванович, портрет козака в бою. В тому, що картина була написана на дверях не було нічого дивного, адже М. Струнніков на той час працював у досить відомого будівельного підрядника Пашкова, займаючись розписом стін, тобто своєрідним настінним живописом, і набив у цьому руку.

Слід також зазначити, що не лише Яворницький, а й власник квартири (він же власник дверей) добре знав Миколу Струннікова. Саме Бахрушин залишив спогади про злиденне життя 22-річного Миколи у парфумера А. Брокара в ролі «реставратора». Отримуючи від фабриканта ліжко, де він спав удвох з хатнім робітником, їжу та 50 карбованців, які треба було вносити за навчання, художник замальовував або домальовував окремі деталі на картинах, які збирав цей горе-колекціонер.

Постать козака на портреті-дверях була настільки колоритна, що складалося враження, неначе цей дебелий, збуджений і захоплений битвою чолов’яга зараз увірветься у двері кімнати і почне рубати голови ворогам направо і наліво.

Природно, що від’їжджаючи з Москви того ж 1901року, Дмитро Іванович зажадав вивезти цю картину на дверях у Катеринослав. Але власник будинку заперечував такому бажанню вченого.

Їхня суперечка перетворилася на судову справу. Судді присудили розпиляти картину (тобто двері) на дві рівні частини і поділити її між О. Бахрушиним та Д. Яворницьким жеребкуванням. На щастя, як вважав вчений, йому дісталася верхня частина картини, що саме й збереглася дотепер в Дніпропетровському національному історичному музеї та експонується разом із запорозькими козацькими реліквіями. На жаль, доля нижньої половини картини невідома.

Дмитро Іванович полюбляв розповідати цю історію відвідувачам музею, супроводжуючи її численними фактами та всілякими легендами про непереможність, військове мистецтво, мужність запорозьких козаків – оборонців рідної землі. 

Взагалі в Дніпропетровському національному історичному музеї зберігається декілька робіт М. Струннікова, але найвідоміша знаходиться в меморіальному будинку-музеї академіка Д. Яворницького – «Тарас Бульба з синами» – написана на стіні у передпокої будинку, де Дмитро Іванович мешкав 35 років. 

Цей стінопис був виконаний 1920 року, коли Струнніков зі своєю родиною жив у Катеринославі і працював у першому Народному музеї (таку назву отримав Обласний музей ім. О.М. Поля в 1917 році). Яворницький чим міг допомагав художнику в ті тяжкі роки лихоліття.

Згодом життя Струннікова більш-менш налаштовується, він переїжджає до Москви, створює галерею портретів героїв праці, військових – учасників громадянської війни тощо, стає заслуженим діячем мистецтв РРФСР.

З Яворницьким він зустрічається тільки під час коротких відряджень в Україну, зокрема в м. Запоріжжя, де Струнніков писав портрети робітників місцевих заводів.

Помер художник у вересні 1945 року, лише на п’ять років переживши свого вчителя – видатного знавця історії запорозького козацтва.

Валентина Бекетова, заслужений працівник культури України, кандидат історичних наук, музеєзнавець, краєзнавець, геральдист

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут