На долоні історії

Львів. Місто натхнення та любові 

(продовження)

Магдебурзьке право, львівські покарання, великі податки

У XIII–XIV сторіччях Львів стає центром боротьби Польщі й Угорщини. 

Декілька слів про німецькі колонії дуже потужні у Львові. Низка німецьких назв зберігається в юриспруденції до цих пір, тому що німецькі колоністи мали у Львові особливий статус. Широко вживалася німецька мова, а Львів називали Лембергом. 

Слід згадати і часи правителя Казимира III, який надав місту Магдебурзьке право і можливість жити незалежно від волі феодала та правити на власний розсуд. У місті відбуваються докорінні зміни, насамперед це стосується органів влади. 

Влада повинна радитися про добро громади та запобігати шкодам, що позначено у внутрішніх документах. Основні правила стосувались торгівлі, тому що до цього часу Львів стає потужним торговельним центром. Зокрема, влада була повинна контролювати торговців і вишукувати способи, щоб їжа та напої не були дорогими, а перекупників мали карати. Влада мала запобігати ошуканству у мірах і вагах під час продажу їжі, напоїв та інших товарів, високу увагу приділяли сиротам. 

Вибори до Львівської ради мали відбуватися за чіткою схемою, за виконання обов’язків чиновники не отримували жодної платні, але звільнялися від сплати податків, а на свята радники отримували коштовні подарунки, найчастіше провізією. Містом правили проконсул, президент і бурмістр. В кінці кожного року, вони мали звітувати про витрачені кошти та проведені роботи. 

Правову гілку влади очолював війт. Першим на цьому посту був Андреас Бруменштайн, який мав відому садибу Замарштейнгофт. 

Обиратися й обирати на важливі посади не могли: жінки, чоловіки несповна розуму, німі, глухі, сліпі, прόкляті, відступники від християнської віри, євреї чи незаконороджені. Судова влада у Львові мала найбільше повноважень серед усіх українських міст. Усіх убивць і злодіїв Русі карали саме у Львові. Сувора і справедлива система завжди була на боці народу, який міг дозволити собі озброїтись і вигнати панських слуг. 

Також Львів тих часів славився великими податками і платнею за все. Найбільше платили мешканці будинків, вікна яких виходили на площі та ярмарки. Попри велику кількість податків міщанин мав можливість розбагатіти, особливо це стосувалося торговців. Ярмарки відбувалися по кілька тижнів, не збігаючись із датами в інших містах. 

Громадянином міста могла стати будь яка повнолітня особа, яка мала переконати раду, що є закононародженою, пристойної поведінки та християнином. І мала показати рекомендаційні листи, які видавала канцелярія міста, звідки людина прибула. Магдебурзьке право було разповсюджено і на інші міста. Лише у 1494 році на західний манер стали жити й у Києві. А повне право діяло лише у Львові, Кам'янці та Києві. 

Після смерті Казимира III у 1370 році Львів переживає переломні часи. Магдебурзьке право сходить нанівець. Але прагнення бути в усьому незалежними лишається. На срібних монетах з'являється герб Галичини та Львова без знаків підпорядкування, на той час, Угорщині. 

Далі буде.

Джерела:

Бескид Юліян. Український академічний дім у Львові: Кузня українського мозку й характеру.– Торонто: На сторожі, 1962.– 79 с.

Гінріхс Я.П. Lemberg – Lwow – Львів: фатальне місто / Я.П. Гінріхс; пер. з нідерл. Я. Довгополий.– К.: Вид-во Жупанського, 2010.– 144 с.

Гуркіна, Світлана Валеріївна. Греко-католицьке духовенство Львівської Архієпархії в умовах переслідування радянською владою (1944–1950 рр.): Автореферат / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка.– Львів, 2012.– 20 с.

Iсаєвич Ярослав. Україна давня i нова. Народ, релiгiя, культура.– Львiв, 1996.– 330 с.

Качор, Ігор. Марево давнього Львова.– Львів: Апріорі, 2009.– 164 с.

Книш, Зиновій. Справа східніх торгів у Львові.– Торонто: Срібна сурма, 1965.– 206 с.

Лучшие города Украины: Киев, Днепропетровск, Одесса, Чернигов, Полтава, Харьков, Каменец-Подольский, Севастополь, Львов.– М.: Эксмо, 2012.– 427 с

Львівський історичний музей: Путівник.– Львів: Каменяр, 1976.– 247 с.

Мельник, Ігор. Львівське середмістя: всі вулиці, площі, храми й кам'яниці.– Львів: Апріорі, 2011.– 320 с.

Мельник, Ігор Володимирович. Довкола Високого Замку шляхами й вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова.– Львів: Апріорі, 2010.– 288 с.

Мельник Б.В. Вулицями старовинного Львова.– Львів: Світ, 2001.– 271 с.:

Міляєва, Людмила Семенівна. Стінопис Потелича: визвольна боротьба українського народу в мистецтві XVII ст.– К.: Мистецтво, 1969.– 247 с.

Наконечний, Євген. «ШОА» у Львові: Спогади.– Львів: НАН України.– Наукова бібліотека ім. В. Стефаника, 2004.– 304 с.

Николишин, Юрій Ігорович. Усе про Карпати.– Львів: Апріорі, 2012.– 116 с.

Пасіцька, Оксана Ігорівна. Українське робітництво Львова у 20–30 рр. ХХ ст.: автореферат.– Львів, 2011.– 20 с.

Перший напад Росiї на Львiв (1914): В 40-лiття контр-нападу українцiв на Петербург (25.II.1917–25.II.1957).– Ню Йорк, 1957.– 104 с.

Українські часописи Львова. 1848–1939: Історико-бібліографічне дослідження. У 3-х т. / М.В. Галушко.– Львів: Світ, 2001.– Т. 1: 1848–1900.– 744 с.

Українські часописи Львова 1848–1939.– Львів: Світ. Т. 3 (1920–1939). Кн. 2: 1929–1939.– 2003.– 926 с. 

Шах, Степан. Львів – місто моєї молодости (Спомин, присвячений Тіням забутих Львов'ян).– Мюнхен: Християнський Голос, 1955.

Шах, Степан. Львів – місто моєї молодости. Ч. III «Цісарсько-Королівська Академічна гімназія».– Мюнхен: Християнський голос, 1956.– 362 с.

Степан Васильович Щурат: Бібліограф. покажчик.– Львів, 1988.– 39 с.

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут