…меч, який ви забираєте у ворога, стає мечем, який вбиває його…
Тільки но ... ваш розум зупиняється ..., ви втрачаєте спритність і стаєте порожньою черепашкою...
Якщо ви зосередите увагу лише на одному з листя дерева, яке ви бачите перед собою, ви не побачите всіх інших…
У 1632 році третій сьоґун Іеміцу пожалував Такуанові амністію та дозволив оселитися в Едо (Токіо), а ще через три роки – повернутися до Кіото. Сьоґун настільки довіряв Такуану, що побажав, аби той залишився в Едо і став його радником, духовним учителем і просто старшим другом, часто запрошуючи його до замку Едодзе для неформальних бесід.
Незабаром Такуан оселився на території замку, де спілкувався з учителем фехтування сьоґуна Ягю Муненорі Тадзіма-но-камі, для якого і написав свій найвідоміший трактат про мистецтво меча «Таємне писання про непохитну мудрість».
Для того, щоб утримати Такуана в Едо, Іеміцу вирішив побудувати для нього храм і призначити керуючим усіма буддійськими храмами. Але Такуан, який усе життя виступав за незалежність буддизму від політичної влади, відмовився від посади, назвавши дияволом священика, на якого раніше була покладена ця місія.
Ягю Тадзіма-но-камі запропонував сьоґунові компроміс: Такуан житиме в Едо в невеликому храмі, не маючи жодного відношення до політики. У 1638 році під час урочистої чайної церемонії в замку Едодзе Іеміцу оголосив, що «наказує своїм зодчим звести для Такуана храм у місцевості Шінагава і дарує храму прилегле до нього рисове поле». Напевно, він не розумів, що для Такуана храмом був всесвіт, і, звичайно, до цієї пропозиції він теж залишився байдужим.
Поки будувався храм, Такуан вирушив до Кіото, щоб відзначити тридцять третю річницю смерті вчителя Коке Дзендзі, де відвідав сім'ю колишнього імператора Гомідзуно. На його прохання він виступив у палаці з лекцією про буддизм. Щоб підготуватися до неї, Такуан на місяць пішов у будиночок, який колишній імператор збудував для Іссі. У призначений день вельможні придворні та священники зібралися на лекцію, яка стала визначною подією. Колишній імператор вручив Такуанові пам'ятні подарунки і заявив про своє рішення надати йому титул кокусу. Такуан чемно відмовився, запропонувавши надати цей титул новому настоятелю Дайтокудзі, ченцеві на ім'я Тецуо.
Імператор прийняв цю пропозицію. Незважаючи на прохання колишнього імператора і сьоґуна Іеміцу, Такуан також не призначив свого наступника в дзен, сказавши: «Я не зміг передати Дхарму в епоху великої смути тридцять років тому. З того часу я не думаю про наступників. Мій дзен завжди залишиться моїм дзен».
У 1639 році будівництво в місцевості Шінагава було завершено, новий храм названо Банседзан Токайдзі. Неподалік Іеміцу розквартував три тисячі своїх вірних воїнів, які повинні були вдень і вночі охороняти Токайдзі та стежити за тим, щоб Такуан не залишав Едо. Люди називали це військо «стражниками Такуана».
Коли Такуан оселився в храмі Токайдзі, потік відвідувачів був нескінченний. Часто його викликали в Едодзе, іноді в гості приїжджав сам сьоґун. Життя в Едо було доволі суєтним, і лише одна подія зробила Такуана по-справжньому щасливим. У 1641 році з доброї волі сьоґуна храму Дайтокудзі було повернено всі його привілеї. «Для смиренного ченця немає нічого втішніше цієї доброї звістки. Тепер я можу спокійно померти», – написав Такуан в одному зі своїх листів.
У 1644 році йому дозволили з'їздити на батьківщину, в провінцію Тадзіма, де він провів сім років. Дорогою Такуан відвідав храм Дайтокудзі та колишнього імператора Гомідзуно. Потім оселився на самоті в храмі Нансюдзі в Осаці. Після бурхливого часу в Едо це було для нього великою радістю. Але «турбота» сьоґуна давалася взнаки і тут. За наказом Іеміцу житло Такуана було перебудовано, а неподалік нього з'явився будиночок охоронців. Коли термін, відведений для перебування в провінції сплив, сьоґун повідомив про це свого вчителя ввічливим листом. Такуан повернувся до Едо. Через рік після цього, так і не побачивши більше провінції Тадзіма, він занедужав і невдовзі помер у храмі Токайдзі, де його поховали. Перед смертю замість традиційного вірша Такуан підсумував своє життя, зобразивши лише один ієрогліф – 꿈 («юме») – сон.
Джерело:
Цунетомо, Ямамото. Хагакуре. Приховане в листі. Книга самурая [Текст] / Я. Цунетомо. – Київ: Арій, 2015. – 224 с. – (Антологія мудрості). «Книги самурая».
Також матеріал спирається на фактографію «Книги самурая» авторства Міямото Мусаші та Такуана Сохо.
Фото: https://www.destimap.com/index.php?act=attraction&a=Togo_ji-Temple%2C-Fuchu%2C-Japan
Немає коментарів:
Дописати коментар