Пунктир

Люко Дашвар . «Перлина неправильної форми» (завершення )

На багато запитань, вона відповідає : «Не знаю». Тому, що за власним ствердженням не хоче лукавити. А запитань до життя в неї самої більше , ніж відповідей. «Мені здається, будь-яке колективне намагання розглядати будь-яку проблему взагалі ні до чого не призведе. – акцентує письменниця. – Є кожна окрема людина, і кожен сам своє життя кудись скеровує…».

Сьогодні продовжуємо скеровувати думки, завдяки «Пунктиру» з Люко Дашвар (Іриною Черновою). 

«Псевдонім зібраний зі складів і літер імен дорогих мені людей. Так вийшло, і мені це подобається, що за ним не проглядаються ані національність, ані стать. Люко – західне ім’я, Дашвар – абсолютно східне звучання. …Мені взагалі незрозуміле поняття «жіноча проза», тому й не до снаги брати участь у подібних дискусіях. Як і в інших, до речі. Приміром, дехто вважає, нібито я навмисно вигадала псевдонім, який співзвучний з іменем Любка Дереша, щоб «підмазатися» під його славу, «виїхати» на його популярності. І що мені відповідати? Бити себе кулаком у груди і запевняти, що це – неправда? Ну, це ж повна дурня. Ті, хто фанатіє від Любка Дереша, не переплутають його ні з ким іншим. У нас же нормальні люди книжки читають…»

«Псевдонім відокремлює особисте життя від «книжкового». Тому, якщо говоритимемо про книги, – перед вами Люко Дашвар. Це виключає питання приватного характеру. Нормально ж. Із якої радості будь-якій нормальній людині раптом виливати на голови тисяч незнайомих читачів подробиці свого особистого життя? Все, що хотілося сказати, в тому числі глибоко особисте і потаємне, – я написала у своїх творах».

«Риса найважливіша для письменника?.. На мою думку, спостережливість. Завжди маю при собі блокнот і ручку, щоб записати і не втратити якийсь цікавий випадок, деталь, смішний діалог, газетний заголовок – там зазвичай пишуть стільки приголомшливих сенсаційних нісенітниць, із яких можна розвинути карколомний сюжет!».

«Ставлюся з повагою до всіх, хто пише, тому що це дуже непросто».

«Ти пишеш, абсолютно не знаючи, хто візьметься за книжку, і який відгук написане знайде в руках тієї чи іншої людини. А приходиш на зустріч, бачиш людей і думаєш: «Ось, вони які». Мені подобаються мої читачі».

«У дитинстві я й мріяла писати. Вірші та оповідання почала писати ще у школі. Один мій твір навіть був визнаний найкращим в українському літературному конкурсі. А потім я поплила зовсім іншим курсом…».

«Усі книги мені однаково дорогі. За “Райцентр” дуже переживаю, бо доля головної героїні близька мені, тому хочу виділити цю книгу».

«Є таке фінськє прислів’я: “Іноді правда неймовірніша від брехні”. Думаю, що і герої, і сюжети моїх творів цілком можуть існувати. У вчинках перших немає чогось надприродного. Сильні люди – тримаються, слабкі – здаються. Все як і повинно бути. А от сюжети… насправді вони можуть бути ще більш дивовижними!

Шекспір живе у кожній українській домівці. Леді Макбет і Річард живуть серед нас… Більше того, це цілком реальні люди. Уявляєте, я навіть отримала листа від одного читача. Чоловік розповів, що виріс у такій самій Шанівці, як і Катя з роману “Село – не люди”, він дякував за те, що я написала про їхнє село».

«Я намагаюсь уникати автобіографічності. Але основою мого останнього роману “Мати все”, який побачив світ у вересні 2010 року, стала цілком реальна історія. Якось на одеському пляжі я побачила дивну картину: жінку середнього віку з дорослим сином і сільську дівчину, яка сиділа поруч. Чужа, зайва. Я довго думала над побаченим. Спочатку написала невеличке оповідання. Потім доповнювала його все новими і новими сюжетними лініями. Так і виріс мій роман. Щоправда, він вийшов занадто великим, тож третину довелося скоротити. Не повірите, але книга від цього стала навіть кращою!».

«Я народилася на Херсонщині, де є заповідний степ, який ніколи не орали. Видовище, яке зачаровує. Мені подобається Західна Україна. В Карпатах в Яблуницях у звичайній хаті орендуємо кімнату, часто гуляємо пішки, п’ємо гаряче вино з чоловіком… Дуже люблю Чернігівщину. У мене в 100 кілометрах в глухому селі є хата. Це – найулюбленіше місце, куди я вириваюся. А ті регіони, про які не розповіла, то тільки тому, що не знаю поки що, наскільки там чудово».

Джерела: Дашвар, Люко. #Галябезголови [Текст] : роман / Л. Дашвар. - Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2020. - 398 с. 

Дашвар, Люко. Ініціація [Текст] : роман / Л. Дашвар. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. - 413 с.

Дашвар, Люко. Мати все [Текст] : роман / Л. Дашвар; худож.: О. Рудницька, О. Маслов. - Харків : Кн. Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2014. - 333, [3] с. : іл.

Дашвар, Люко. Молоко з кров'ю [Текст] / Л. Дашвар. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2008. - 272 с. 

Дашвар, Люко. Покров [Текст] : роман / Л. Дашвар. - Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2016. - 378 с.

Дашвар, Люко. РАЙ. центр [Текст] / Л. Дашвар. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2011. - 269 с.

Дашвар, Люко. Село не люди [Текст] / Л. Дашвар. - Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2010. - 270 с.

https://vsiknygy.net.ua/interview/822/

https://rozmova.wordpress.com/2012/09/17/chat-z-luko-dashvar/

https://proskuriv.khm.gov.ua/2011/01/05/%D0%BB%D1%8E%D0%BA%D0%BE-%D0%B4%D0%B0%D1%88%D0%B2%D0%B0%D1%80-%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE-%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B8-%D1%85%D0%BE%D1%87%D1%83%D1%82%D1%8C-%D1%87%D0%BE%D0%BC%D1%83%D1%81%D1%8C/

https://day.kyiv.ua/ru/article/ukraincy-chitayte/lyuko-dashvar-pochemu-vy-schitaete-chto-sovremennoy-ukrainskoy-literature

Фото: https://www.facebook.com/Ljuko.Dashvar/photos/pb.100050450771651.-2207520000../252650158098302/?type=3

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут