Леся Українка: «Я обізвуся до них…»
Колеги погодяться зі мною, що при підготовці заходів, пов'язаних із видатними особистостями, основну цікавість представляють не стільки літературознавчі видання і, іноді, даже не самі твори, а щоденники, листи, мемуарна складова, де висвітлюється глибинна сутність людини та її творчості.
Сьогодні пропоную вам видання «Леся Українка. Листи: 1876-1897», де перше опублікований епістолярій без вилучень, зі збереженям авторського правопису. Послання до родини Драгоманових, у яких зігріті сердечною любов'ю звернення до дядька – Михайла Драгоманова, що відіграв основну роль в становленні Лесі, в її дорослішанні, як людини та письменниці; листи до матері, де відбилася історія складних стосунків і намагання відстоювати свою територію, як у творчості, так і особистому житті; листи до зятя Михайла Кривнюка, який був її довіреною особою і якому вона присвячувала поетичні рядки, коли він опинився за гратами; невідомі вірші, адресовані улюбленому братові Михайлу. Містяться у виданні також рядки до колег по літературному «цеху»: Михайла Павлика та Івана Франка.
Отже, видання, дозволить вам докладно осягнути 20-річний період життя «дочки Прометею» і наповнити її reading list цікавою та невідомою досі інформацією. А головне, переконатися в тому, що Леся Українка, незважаючи на те, що вважала слово єдиною зброєю у прагненні революційних змін, назавжди зберегла у своїй душі стан вісімнадцятирічної дівчини…яка надихається від звуків арфи і на її столику «проліски стоять і у хаті рожеве світло, а в серці провесна…».
Книга надійшла в рамках державної програми «Щодо здійснення придбання україномовних книг для поповнення фондів публічних бібліотек» і невдовзі її примірники потраплять до бібліотек області.
Немає коментарів:
Дописати коментар