Неймовірно, але правда

Протягом 1903 року загальна книговидача склала 35 654 документи (на 13 625 книг більше ніж торік), в середньому виходить, що 3 відвідувачі міняли 4 книги в день. З них у читальні було видано 6 196 документів (17%). Передплатники отримали 29 458 джерел. Майже 5% запитів не було задоволено через відсутність або недостатню кількість документів у фондах. 

Серед книг затребуваних користувачами у відділах найбільшою популярністю користувалася белетристика – 45% загальної кількості запитів, далі періодичні видання – більш ніж 20% та книги дитячого відділу - близько 11%. Запит же на документи спеціальних відділів залишався незначним  - майже по 2% філософія і педагогіка, історія і біографія, літературознавство і мовознавство. Не добігав 1% запит на книги інших відділів. Взагалі не видавалася література з розділу мистецтв, антикварного та довідкового розділів. 

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1903 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Тип. А.І. Цеткина, М.А. Синайского, 1904. – 52 с. – Текст. дан. – Режим доступу: http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=103 (дата звернення: 18.01.2021). – Загл. с экрана.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

Пунктир

Поет, перекладач, публіцист, громадський діяч із Чернігівщини, чиї життя та творчість перебували під постійним тиском з боку влади. Та це не завадило йому стати одним із найпопулярніших творців 20-х років минулого століття. Ніхто з письменників не породив стільки пародій на власні твори та анекдотів про своє життя. Павло Тичина у “Пунктирі”.

“Все можна виправдати високою метою — та тільки не порожнечу душі”.

“Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне”.

“Лиш правда є вічна, а то все трава”.

“Труд переростає у красу”.

«Ніби щойно прокинувшись, він [П. Тичина] відкрив очі на світ і основне начало Всесвіту побачив у ритмічному русі, гармонійному звукові, музиці. Цей ритм Всесвіту і є «Сонячними кларнетами» (Олександр Білецький, літературознавець).

«Сонячні кларнети» явили вже поета сформованого і високо оригінального в художньому розумінні. Наче відбувся якийсь могутній внутрішній стрибок… Звідки взяв молодий поет ці розливи сонячного світла, що струменять у його віршах? Звідки прийшла до нього, нарешті, дивовижна, незрівнянна музика, якою все перейняте в його поетичному світі, музика, що поступає не лише як провідний принцип віршованої форми, але й однією з основ образної системи і всього світовідчуття поетового? Марно шукати відповіді на подібні питання, тут — таємниця таланту» (Леонід Новиченко, український літературний критик, літературознавець).

«Феномен Тичини — феномен доби… поет жив у час, що заправив генія на роль блазня. І поет погодився на цю роль… Поет помер, але Тичина лишився жити і мусив, уже як чиновник, виконувати поетичні функції… Тичину репресували визнанням. Покара славою — одна з найновіших і найефективніших форм боротьби з мистецтвом» (Василь Стус, український поет, перекладач, прозаїк).

Українські поети ХХ століття: Павло Тичина, Максим Рильський, Володимир Сосюра [Текст]. – К. : Наукова думка, 2006. – 256 с. – (Бібліотека школяра).

Цалик, Станіслав Миколайович. Таємниці письменницьких шухляд. Детективна історія української літератури [Текст] / С. Цалик, П. Селігей. – К. : Наш час, 2010. – 352 с. – (Невідома Україна). 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

На долоні історії

Людина, яка жила за принципом, що обставини не важливі, головне – сила опору кепським обставинами, різним обмеженням і забобонам. Оптиміст, інтриган, улюбленець жінок, Фігаро продовжує «На долоні історії».

(Продовження)

Незважаючи на те, що наш герой – вигадка, в нього доволі яскрава біографія.

Пригоди почалися ще з народження. Адже він – нешлюбна дитина доктора Бартоло та колишньої служниці Марселіни. Перш ніж кинути жінку з немовлям, лікар розпалив свій шпатель і наклав клеймо на руку сина, щоб впізнати його, якщо коли-небудь зустріне знову. Коли хлопчикові було шість років, мати попросила циган, які кочували тоді по Андалузії, передбачити синові майбутнє, проте ті викрали немовля. З тих пір Фігаро отримав своє ім'я та шахраює, не здогадуючись, хто його батьки. Багато де працював, в тому числі, у графа Альмавіви.

Опісля наш герой вирушив до Андалусії, де працював помічником ветеринара на кінному заводі. Однак пристрасть до поезії зіпсувала всі плани, через що він повернувся до Мадрида. Там знову зустрічає графа, якому допомагає одружитися з   Розіною, вихованкою місцевого лікаря.

Так Фігаро знову потрапляє до вельможі на службу, де знаходить і власне кохання. І тут пригоди лише продовжуються. Адже на його наречену має власні плани Альмавіва. І знову ж таки завдяки хитрощам та інтригам юнак висміює дворянина й отримує перемогу у суперечці. За цей же час він знаходить власних батьків.

Незважаючи на низку неприємних ситуацій, Фігаро не покидає графа, отримує посаду камердинера. Вже літній слуга, забувши кривди, відстоює мир у сім'ї, якій служить. Заради спокою господарів, викриває молодого секретаря, який задумав розлучити подружжя і заволодіти хазяйським майном.

Так несподівано змінюється характеристика героя – з сатиричного блазня і жартівника на відданого друга, який забув образи і приниження. Хоча літературознавці бачать у його перетворенні інший підтекст: можливо, Фігаро, нарешті, знайшов сім'ю, якої так потребував.

Ось такий він, наш герой. Так, вигадка. Але, такі люди, як ми з вами знаємо, існують насправді. І кожному з них просто чогось не вистачає у житті. Наприклад, сім’ї, коханням, розуміння ближніх.

https://24smi.org/person/1264-figaro.html

Бомарше, П'єр Огюстен Карон, де. Севільський цирульник [Текст]: комедії / П. О. К. де Бомарше; пер. з фр. – Харків: Факт, 2013. – 291 с. 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

Що читають бібліотекарі

Ахерн, Сесилия. Время моей Жизни: роман / С. Ахерн; пер. с англ. Л. Гурбановской. - М.: Иностранка, 2016. - 464 с.

Життя в ілюзії? Елементарно. Саме так думає і живе головна героїня роману Сесілії Ахерн «Время моей жизини» – Люсі. 

Нестерпна робота, невдалі стосунки, відсутність планів та цілей. Та хіба це проблема? Люсі запевняє себе, що в неї все під контролем. Та чим більше героїня вірить в свою брехню, тим більше життя грузне в проблемах.

Звісно, жити в безкінечній ілюзії легше, ніж дивитись реальності в очі. У видуманому світі Люсі добре, там тепло і затишно, але для того щоб змінити все на краще їй потрібен добрий копняк. І такий копняк робить їй саме Життя, що приходить до Люсі під виглядом чоловіка. 

Неохайний, хворий та кремезний чоловік заявляє Люсі, що він – це її життя. Саме так він став виглядати, коли головна героїня начхала на себе і, звісно, на нього. 

Життя заявляє Люсі, що вона повинна взяти себе в руки, повернутись до реальності та все виправити.

Ця легенька книга говорить всім таку давно зрозумілу істину – ти сам будуєш своє життя! Пам’ятай, все лише в твоїх руках. 

Альона Шолохова, завідувачка сектору рідкісних і цінних документів

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

Портрет в бібліотечному інтер`єрі

Валентина Гайдаш. Дихати спокоєм

Біля неї все наче дихає спокоєм: книги, повітря, бібліотека і ти сама починаєш відчувати врівноваженість і затишок. Своєю присутністю вона забезпечує «домашню» атмосферу справжнім книгоманам. 

Валентина Василівна Гайдаш, а ми звемо її «по-домашньому» просто Валя, народилася в селі Ольшана Ічнянського району Чернігівської області. Її село має давню цікаву історію, тут і понині живуть її рідні, сюди Валя повертається знову і знову. 

У 1983 році закінчила десятирічку і вступила до Сумського культосвітнього училища на бібліотечний факультет. Мріяла стати фармацевтом, та чи здогадувалася Валя, що її майбутня професія буде теж «лікувальною», тільки пацієнтами стануть читачі, аптекою для душі – бібліотека. З дитинства носила батькові стоси книг із сільської бібліотеки при Будинку культури і підсвідомо тягнулася до книги. 

У 1985 році Валю направили до районної бібліотеки м. Ромни Сумської області, де вона два роки пропрацювала у відділі абонемента (а чи не випадковий збіг у подальшому? Цей факт візьмемо до уваги). Здає екзамени до інституту культури, та доля посилає їй гарну людину – Жоржа, вони одружуються, і сім'я стає для неї сенсом житті. «Щастя для мене – це, в першу чергу, мій душевний спокій і комфорт. Якщо він є – то будь-які проблеми здаються не такими вже й страшними. Що дає мені цей душевний спокій? Це близькі люди, які мене оточують, їхня любов і підтримка. Щастя – це, коли всі рідні здорові, від цього так добре», – каже Валентина. А щастя любить тишу. 

Скромна, терпляча, виважена, завжди до всіх привітна, хазяйновита, гарна господиня, достойна мати, по справжньому домашня – кажуть про неї  колеги. В неї є цінний талант – це вміння слухати, яким сьогодні наділені далеко не всі. Тільки деякі володіють даром чути співрозмовника. Це вміння дуже знадобилося Валі в подальшій роботі у відділі абонемента, за це їй вдячні читачі. 

Доля напророчила їй працювати на абонементі вже вдруге. У 1987 році, курсуючи автобусом №27, випадково побачила на ж/м Клочко напис на даху будівлі великими жовтими літерами «БІБЛІОТЕКА». Шукаючи роботу, зайшла і повернулася сюди через 12 років у 1999 році. А до того з 1987 року працювала у відділі наукового опрацювання документів та організації каталогів у головному приміщенні. Відповідала за технічне опрацювання, класифікацію та передачу партій художньої літератури до відділів ДОУНБ. Захоплювалася літературою з домоводства, полюбляла в’язання, кулінарію, особливо випічку. З вдячністю згадує свій «немаленький», дружній колектив. 

Після декретної відпустки Валя прийшла на абонемент. Домашня атмосфера відділу вабила Валентину – тут вона своя. У відділі спочатку працювала на секторі обліку, в читальній залі, згодом на абонементі. Тут завжди панувала атмосфера довіри, затишку, поваги. Робота з обслуговування читачів завжди була нелегкою, тут і цікаво і відповідально, почуваєшся розкутим, самостійнішим, маєш миттєво приймати рішення. А ще треба досконало знати 40-тисячний  книжковий фонд. Валя з ним на «ти», ба навіть більше: знає авторів, зміст книги, постійно займається штрихкодуванням і введенням творів у електронну базу книг.

Більш полюбляє працювати з людьми літнього віку. Вони радо діляться з нею своїми сімейними історіями, не забувають спитати, як рідні Валі. А вона вміє їх терпляче слухати, дасть пораду, що почитати. «Головне, – каже Валентина, – щоб читач повернувся знову і знову. От у цьому і є сенс нашої професії, і хочеться працювати!» 

Свій вільний час Валя приділяє рідним і близьким. По життю в неї статус Старшої сестри, а може навіть і більше. Вона завжди на зв’язку. Дзвонить мама, за порадою звертаються племінники, бо вона їм, як мати. Дочка і чоловік теж хочуть уваги, а вона їх слухає, когось заспокоює, комусь радить, до когось знаходить підхід, теплі слова, і так спокійно і по-домашньому. 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

 

Світ знань нових видань

Горлач, Леонід. Скрижалі. Історичні романи у віршах / Л. Горбач. – К. : АВІАЗ, 2015. – 806 с.

 

Леонід Горлач –  відомий український поет, відданий історії.  Упродовж кількох десятиліть  він створював цілу поетичну епічну панораму: від доби київських князів Аскольда й Діра, великого зодчого Ярослава Мудрого, воїна, новгород-сіверського князя Сигізмунда Корибутовича – до козацької героїки Івана Сірка, від епохи одного з найпотужніших гетьманів Івана Мазепи – до легендарного характерника козака Мамая. Все це автор зібрав у виданні, під назвою «Скрижалі».

П'ять віршованих романів чекають на вас під однією палітуркою. Знаходьте їх у фондах ДОУНБ.

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

Неймовірно, але правда

Протягом 1903 до читальні записалися 3 312 осіб, серед них майже 19%  - жінки. Найбільша кількість припала на січень – 632 користувачі, у лютому записалося 355 осіб, а далі кількість користувачів потрошку зменшувалась, хоча у  травні знову зросла до 290. При  цьому неможливо не пожалкувати, що християнське народонаселення не поспішає скористатися можливістю безоплатного читання, що видно із процентного співвідношення: записалися до читальні 23,62 %, а відвідали ще менше – 17,35%. Пік відвідувань прийшовся на початок навчального року: у вересні читальну залу відвідали 4 464 рази. Серед користувачів найбільшу кількість складає учнівська молодь – 23,67%, 16% службовці, майже 11% - педагоги. Лікарів та вчених до читальні записалося по 2%, біля 6% -екстернів. Кількість військових, поліцейських, юристів та артистів не добігла навіть 1%. 

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1903 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Тип. А.І. Цеткина, М.А. Синайского, 1904. – 52 с. – Текст. дан. – Режим доступу: http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=103 (дата звернення: 04.01.2021). – Загл. с экрана.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут