Портрет в бібліотечному інтер`єрі

Валентина Гайдаш. Дихати спокоєм

Біля неї все наче дихає спокоєм: книги, повітря, бібліотека і ти сама починаєш відчувати врівноваженість і затишок. Своєю присутністю вона забезпечує «домашню» атмосферу справжнім книгоманам. 

Валентина Василівна Гайдаш, а ми звемо її «по-домашньому» просто Валя, народилася в селі Ольшана Ічнянського району Чернігівської області. Її село має давню цікаву історію, тут і понині живуть її рідні, сюди Валя повертається знову і знову. 

У 1983 році закінчила десятирічку і вступила до Сумського культосвітнього училища на бібліотечний факультет. Мріяла стати фармацевтом, та чи здогадувалася Валя, що її майбутня професія буде теж «лікувальною», тільки пацієнтами стануть читачі, аптекою для душі – бібліотека. З дитинства носила батькові стоси книг із сільської бібліотеки при Будинку культури і підсвідомо тягнулася до книги. 

У 1985 році Валю направили до районної бібліотеки м. Ромни Сумської області, де вона два роки пропрацювала у відділі абонемента (а чи не випадковий збіг у подальшому? Цей факт візьмемо до уваги). Здає екзамени до інституту культури, та доля посилає їй гарну людину – Жоржа, вони одружуються, і сім'я стає для неї сенсом житті. «Щастя для мене – це, в першу чергу, мій душевний спокій і комфорт. Якщо він є – то будь-які проблеми здаються не такими вже й страшними. Що дає мені цей душевний спокій? Це близькі люди, які мене оточують, їхня любов і підтримка. Щастя – це, коли всі рідні здорові, від цього так добре», – каже Валентина. А щастя любить тишу. 

Скромна, терпляча, виважена, завжди до всіх привітна, хазяйновита, гарна господиня, достойна мати, по справжньому домашня – кажуть про неї  колеги. В неї є цінний талант – це вміння слухати, яким сьогодні наділені далеко не всі. Тільки деякі володіють даром чути співрозмовника. Це вміння дуже знадобилося Валі в подальшій роботі у відділі абонемента, за це їй вдячні читачі. 

Доля напророчила їй працювати на абонементі вже вдруге. У 1987 році, курсуючи автобусом №27, випадково побачила на ж/м Клочко напис на даху будівлі великими жовтими літерами «БІБЛІОТЕКА». Шукаючи роботу, зайшла і повернулася сюди через 12 років у 1999 році. А до того з 1987 року працювала у відділі наукового опрацювання документів та організації каталогів у головному приміщенні. Відповідала за технічне опрацювання, класифікацію та передачу партій художньої літератури до відділів ДОУНБ. Захоплювалася літературою з домоводства, полюбляла в’язання, кулінарію, особливо випічку. З вдячністю згадує свій «немаленький», дружній колектив. 

Після декретної відпустки Валя прийшла на абонемент. Домашня атмосфера відділу вабила Валентину – тут вона своя. У відділі спочатку працювала на секторі обліку, в читальній залі, згодом на абонементі. Тут завжди панувала атмосфера довіри, затишку, поваги. Робота з обслуговування читачів завжди була нелегкою, тут і цікаво і відповідально, почуваєшся розкутим, самостійнішим, маєш миттєво приймати рішення. А ще треба досконало знати 40-тисячний  книжковий фонд. Валя з ним на «ти», ба навіть більше: знає авторів, зміст книги, постійно займається штрихкодуванням і введенням творів у електронну базу книг.

Більш полюбляє працювати з людьми літнього віку. Вони радо діляться з нею своїми сімейними історіями, не забувають спитати, як рідні Валі. А вона вміє їх терпляче слухати, дасть пораду, що почитати. «Головне, – каже Валентина, – щоб читач повернувся знову і знову. От у цьому і є сенс нашої професії, і хочеться працювати!» 

Свій вільний час Валя приділяє рідним і близьким. По життю в неї статус Старшої сестри, а може навіть і більше. Вона завжди на зв’язку. Дзвонить мама, за порадою звертаються племінники, бо вона їм, як мати. Дочка і чоловік теж хочуть уваги, а вона їх слухає, когось заспокоює, комусь радить, до когось знаходить підхід, теплі слова, і так спокійно і по-домашньому. 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут