На долоні історії

Герберт Веллс. Четвертий вимір крізь сторінки

А ви хочете зазирнути у майбутнє? Або ж щось виправити у минулому? Мабуть, кожен із нас мріяв здійснити подорож машиною часу. Тому й існує величезна кількість книг із цієї тематики, серед яких навіть твори прадавнього світу. Своєю популярністю цей напрямок у літературі завдячує англійському письменникові-фантасту Герберту Джорджу Веллсу (Велзу). Він занурював людство у фантастичні подорожі паралельно з Жюлем Верном. Але, поки другий описував пригоди, що були, в принципі, можливі, на зразок прогулянок на повітряній кулі, кораблі, або ракеті, наш герой описав майже неможливе – подорож крізь час і простір.

«Машина часу» – перший твір Веллса, написаний у 1895 році. Дізнаймося ж разом, із чого почалось його створення.

Виявляється, перший варіант роману побачив світ у вигляді невеличких оповідань під назвою «Аргонавти Хроносу» у 1888-му. Наступний видавався як серійний твір «Повість мандрівника у часі», що виходив у січні-травні 1895 року. Такий формат отримав завдяки редакторам вечірньої газети «Pall Mall Gazette». Велз із готовністю погодився на цей форматний експеримент. Митцеві навіть заплатили 100 фунтів (приблизно 12 000 фунтів на сьогоднішній день), щоб той публікувався в газеті. Остаточна версія роману з’явилася у травні того ж року. До речі, всі ці варіанти не були повними, кожен видавець щось та й викреслював, інколи – цілими епізодами. Але правки не завадили авторові розробити ідею подорожей у такому завершеному вигляді, що всі подальші фантазії його самого та його послідовників вже не виходили за окреслені межі.

Однак, як виявилося, Веллсу не подобався жоден із варіантів роману, і через  36 років після виходу в літературний світ, він виправдовувався, що «автор заробляв собі на хліб як журналіст». На той час у нього накопичилася купа рукописів, які періодика не встигали публікувати. Тоді й виник задум спробувати написати повноцінну книгу, на зразок тих, що видавали його кумири. Але все не так легко, як здавалося. Кілька років митець формував задум. «Ця повість була, як тоненьке деревце, що виросло від глибокого коріння. Перша частина, в якій пояснюється головна думка, вже побачила світ в 1893 році, в «Нейшнл обсервер» у Хенлі. А друга – з напругою писалася в 1894 році в Севеноксі». 

Далі буде

Уэллс, Герберт. Машина времени [Звукозапись] : аудиокнига  / Г. Уэллс ; текст читает С. Горбунов ; звукореж. М. Киршенштейн. – [Б. м. : б. и.], б/г. –  эл. опт. диск (CD-ROM) ; МР3. 

Веллс, Герберт. Машина часу [Текст] : науково-фантастичні романи / Г. Веллс ; авт. передм., авт. прим. Т.Н. Денисова, пер. з англ.: М. Іванов,  Д. Паламарчук ; Ін-т літ. ім. Т.Г. Шевченка НАН України. – Харків : Фоліо, 2017. – 477 с. – (Бібліотека світової літератури).

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

Що читають бібліотекарі

Веретенников, Виктор. Тайна трех Александров: кинороман / Веретенников. – Киев, 2019. – 288 с.

У світі дуже багато цікавого, незвичного, загадкового ... Завжди корисно подивитися на світ з нового ракурсу, свіжим поглядом. Новий захоплюючий роман Віктора Веретенникова «Тайна трьох Олександрів» присвячений фантастичній гіпотезі: Олександр Пушкін і Олександр Дюма – одна особа. Автор майстерно описує постаті літературних геніїв 19 століття, що мають не тільки однакові імена, вік і колір шкіри, але й містичні збіги у звичках, пристрастях і творчості. 
Книга корегує звичну концепцію загибелі великого російського поета, дуель з поручиком кавалергардського полку бароном Георгом Дантесом розглядається як містична загадка. Наталі Гончарова представлена як гранд-кокетка, яскрава окраса придворних балів. Її краса була модною та принадною, навіть імператор Микола І активно демонстрував їй свою приязнь. На сторінках роману описуються аристократичні бали, провокуючі пікантні жарти завсідників салонів, компрометуючі рандеву та багато інших цікавих подій. Твір розкриває таємниці, глибина яких заворожує та змушує дізнатися більше про відомих особистостей.

Оксана Шевченко, заступник директора з внутрішньобібліотечної роботи

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

Портрет в бібліотечному інтер'єрі

Ніна Григорівна Тарянік: 
              джерело тепла та затишку

Красиву, завжди усміхнену співробітницю патентно-технічного відділу Ніну Григорівну Тарянік добре знають в обласній універсальній науковій бібліотеці. Ця людина випромінює енергію спокою, добра і світла. До неї тягнуться і молоді, і досвідчені колеги, з нею з задоволенням консультуються читачі відділу. Встановити термін дії стандарту, пошукати патенти японських винахідників, підібрати джерела до складних тем технічних наук і ще багато чого вміє досвідчена Ніна Григорівна. Більше чотирьох десятків років вона вчиться патентознавчим  і бібліотечним премудростям і щиро ділиться знаннями та досвідом із усіма, хто цього потребує. 

Кажуть, нічого не буває випадково. Так і з Ніною Григорівною.

Вона народилася у повоєнному Дніпропетровську, дитинство було нелегким, ті часи згадує зі сльозами на очах. Після закінчення школи працювала на комбайновому заводі, опанувала робочу професію. Тоді ж зустріла свою любов – Анатолія Васильовича. Він закохався в неї з першого погляду. І до сьогодні йдуть вони по життю пліч-о-пліч, долаючи всі перешкоди, що зустрічаються на шляху. Цю щасливу пару знають в колективі бібліотеки і щиро радіють за неї. В 1971 році Ніна Григорівна закінчила курси сестер-вихователів для дитячих садочків і почала працювати за новою спеціальністю. А вже згадана «випадковість» сталася у 1978 році! Тоді чоловік – «рефрижераторник» за професією, повернувшись після чергового тривалого рейсу, не втрачав часу у відпустці між відрядженнями – підробляв швейцаром у нашій бібліотеці. Вона неодноразово приходила під час чергування чоловіка до бібліотеки. «Я закохалась у бібліотеку з першого погляду та вирішила спробувати себе у новій професії», – Ніна Григорівна успішно пройшла співбесіду з тодішньою директоркою – Зінаїдою Миколаївною Рижковою і стала співробітницею відділу обробки літератури, через рік перейшла працювати до відділу МБА. Щоб відповідати рівню головної бібліотеки області, потрібно багато чому навчитися. Тому в 1982 році вона закінчила Дніпропетровське училище культури за фахом «бібліотечна справа».

У вісімдесяті роки Ніна Григорівна працювала в одному з найцікавіших на той час структурних підрозділів бібліотеки – відділі міжбібліотечного абонемента. З 70-х по 90-ті роки завідувала цім відділом Рябова Неллі Валентинівна. «Цікаво було працювати, – згадує Ніна Григорівна, – з такою керівницею: досвідченою, енергійною, професійною». 

Це був час активного використання такої форми бібліотечної послуги як МБА. Близько тисячі абонентів, більше десяти тисяч книговидачі! Замовлення на книги надходили від бібліотек області, міста, від усієї на той час величезної країни. 

Щодня сотні замовлень відпрацьовувала Ніна Григорівна для «своїх» абонентів. У відділі вона відповідала за обслуговування абонентів нашого міста. Більшість із них – бібліотекарі технічних бібліотек великих підприємств, які для своїх читачів брали з фонду нашої бібліотеки літературу. А якщо у нас не було запитуваних книг, їх замовляли в інших бібліотеках. Географія замовлень була цікавою, тримала Ніна Григорівна зв’язок із бібліотеками від Далекого Сходу до західних кордонів країни.

Сучасною мовою можна сказати, що відділ МБА того часу – зразок втілення корпоративної культури, до якої прагнуть сьогодні бібліотекарі. Ніну Григорівну знали в усіх відділах бібліотеки, бо вона шукала необхідні книги в каталозі, замовляла, отримувала і повертала їх, співпрацювала і находила спільну мову з багатьма колегами. 

Любов до людей, прагнення допомогти своїми знаннями, можливостями, завжди вирізняли цю людину. І досі вона згадує своїх найулюбленіших «абонентів» – представника технічної бібліотеки КБ «Південне» Надію Павлівну Обрубову, дуже активних представників технічних бібліотек заводів ім. Петровського, машинобудівельного, комбайнового, вагоноремонтного, пресів, південномашинобудівного.

Не помітити такої працівниці було неможливо. Мабуть тому її стали запрошувати працювати у відділи обслуговування. Особливо наполегливими були працівники патентно-технічного. Читацькі черги, великий обсяг фонду вимагали збільшення штату. 

І ось з 1985 року і до сьогодні її друга любов, нова ера професійного життя – робота у відділі, де є чому вчитися: патенти, стандарти, мікроплівки, мікрофіши, промислові зразки й товарні знаки, експрес-інформація та реферативні журнали, книги і періодика, декілька різних класифікацій – море інформації, в якій треба було навчитися розбиратись. Крок за кроком, спокійно, наполегливо вона навчалась і стала справжнім лоцманом всього цього моря роботи зі складним, майже двохмільйонним фондом відділу.  

«Найбільше задоволення для мене, – ділиться Ніна Григорівна, – допомогти конкретній людині, радіти разом із читачем знайденій інформації». Недарма деякі читачі патентно-технічного відділу приходять саме «на Тарянік Ніну Григорівну». Вона допоможе розібратися в електронному каталозі, правильно встановити розділ за Міжнародною патентною класифікацією, зробити ксерокопію необхідного документа, складе акт для представників підприємств про надання додаткових платних послуг. 

Як до рідної, до неї тягнеться читацька молодь і молоді співробітники. Чуйна, швидка на добри справи – завжди сама бачить і спішить допомогти колезі, якщо раптом набігла група студентів, або хтось зі співробітників не може вийти у суботу чи неділю на чергування з обслуговування користувачів. А для читача навіть візьме на свій власний читацький формуляр літературу з інших відділів бібліотеки, щоб людині було комфортно! 

Її захоплення – готувати різні смаколики. Ніде в бібліотеці на різноманітних заходах не пригостять так смачно, як Ніна Григорівна в патентно-технічному відділі! А як радіють ласощам її рідні – чоловік та вже дорослі син і дочка, онуки. Велика родина збирається у батьків, де всіх чекає неперевершений «Наполеон» та  сімейне тепло і затишок рідного дома. Власна сім’я і колектив бібліотеки для Ніни Григорівни рівнозначні, у неї для всіх вистачає тепла і сил. 

Хочеться зануритись в атмосферу, що створюється навколо цієї людини і всім серцем віддячити за радість спілкування з нею!

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Світ знань нових видань

Грибіниченко, Т.О. Услав ім’я своє / Т.О. Грибіниченко, Л.М. Голіченко, Н.В. Кавера. – Київ: Фенікс, 2018. – 320 с.

З книги «Услав ім’я своє» ви дізнаєтеся багато цікавого про власні імена та псевдоніми, їхнє походження і значення, особливості написання імен українською та російською мовами, ознайомитеся зі статтями про тих, хто уславив себе й Україну добрими справами чи подвигами.

Особлива цінність праці – консультації, викладені для практичної допомоги у розділах «Чи можливо змінити ім’я та прізвище?» і «Відмінювання прізвищ, творення та відмінювання імен по батькові».

Незважаючи на те, що видання орієнтоване на цільову аудиторію, а саме – здобувачів вищої освіти, старшокласників, викладачів, державних службовців, працівників РАЦСів, шанувальників старовини, воно стане у нагоді й масовому читачеві, адже, як сказано в передмові, книга «присвячена власним іменам і прізвищам, їхньому виникненню, первинному значенню та поширенню у світі».

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

Неймовірно, але правда

На 1 січня 1903 року кількість передплатників у бібліотеці склала 344 абоненти, що на 92 більше ніж торік. З них річних передплатників було лише 4 особи, а кількість щомісячних абонентів досить велика – 338. Без застави послугами бібліотеки користувалися 62 абоненти (18%). А ось загальне число абонентів у 1902 році було менше на 27 ніж у 1901, і становило 713 осіб (із них нових абонентів – 461). Зменшення кількості передплатників пояснюється незручностями, що відчували відвідувачі з 8 липня по 20 жовтня, коли вхід до бібліотеки закривало риштування Міської Управи, а в самій книгозбірні відбувалось сортування та пакування книг для перевезення до нового приміщення. Внаслідок цього, за постановою Ради, бібліотека працювала для користувачів лише з 11-ї години ранку до 14-ї пополудні. І тільки після переїзду до нового приміщення число абонентів почало значно зростати – за два місяці їх кількість склала 137 осіб. Цікаво, що абоненти, які читають без внесення застави, залишалися найвідповідальнішими платниками.

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1902 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1903. – 57 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=96 (дата звернення: 10.08.2020). – Загл. с экрана.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

Пунктир

Не просто український поет, а й перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч, який доклав багато зусиль задля наших з вами незалежності, прав і свобод, культури й мови. В межах марафону української книги "Літературний диліжанс", соціокультурного проєкту "Шляхами долі, успіху і любові" та рубрики "Пунктир" – Іван Драч.

«Тарас Шевченко написав «Кобзар» – ось це і є наша Конституція. Якби ми тільки почули його як свою національну ідею, більше нічого не потрібно».

«Тіні наших незабутих, незабутніх українських предків мають знайти спокій, навіки оселившись у пам'яті народу».

«Хто спить на землі – не боїться упасти».

«Хто сумнівом битий, той не може вести».

«Шевченко – найбільший сучасний поет, його вірші – Біблія».

«Я був як робочий віл, робоча бджола, я не був людиною, що б'є в барабан і кричить про себе».

«Я досконалий оптиміст. Вірю в свій народ. Інакше навіщо жити на білому світі?».

«Я дуже мало досяг. Жалкую, що багато сил, волі, енергії витратив на політичні справи. Вони мало дають поживної людської радості. Якби я більше працював у літературі, вона дала б мені більше радості».

Зашко, О. Іван Драч: «вічний єретик», що творив обличчя епохи / О. Зашко // Нromadske. – 2018. – Режим доступу: https://hromadske.ua/posts/pomer-poet-ivan-drach

Драч, Іван.  Вийшов з радіо чорний лев [Текст] : вибране / І. Драч ; упоряд. І. Малкович. – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. – 239 с.

Драч, Іван Федорович. Українська діаспора [Текст] / І. Ф. Драч ; упоряд. І.С. Рябчий ; авт. передм. Б. Горинь. – Харків : Фоліо, 2018. – 286 с.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

Що читають бібліотекарі

Джіо, Сара. Фіалки в березні: роман / С. Джіо; пер. з англ. Т. Скрипник. – Харків: Віват, 2019. – 320 с.– (Художня література).

Сара Джіо – сучасна американська журналістка і письменниця, авторка восьми книг, перекладених більш ніж 20 мовами, в тому числі й українською. Якщо ви любите зворушливі романтичні історії з елементами детективу, ви поступово перечитаєте всі твори, в сюжетах яких любовна лінія органічно переплітається з розслідуванням.

Роман «Фіалки в березні» є чудовою книгою для відпочинку. Це – вдалий вибір для відпустки, ідеальне читання для літака або за вранішньою кавою. Вона дуже легка.

Люблю історії, в яких події відбуваються на островах. Відразу ж створюється така камерна атмосфера. При тому, що мешканці острова всі один одного і все один про одного знають, і завжди є в таких місцях яка-небудь стара таємниця, загадка або дивина. А ще мені подобається, коли героїня, переживши кризу (тут – розлучення), вирушає в місця сили, або особливі енергетичні зони. Так і зробила героїня книги Емілія Вілсон, приїхавши до своєї двоюрідної бабусі Бі, щоб підзарядитися гарними споминами дитинства. Роман не був би романом, якби Емілія не зустріла чоловіка по імені Джек. А там усе завертілося: новий знайомий, бабуся проти, а мешканці острова щось недомовляють. Минуле вривається в сучасне життя і змінює його, впливаючи на події та персонажів. 

Чомусь багато хто думає, що жанр сентиментальної прози переживає не кращі часи. Варто прочитати цю книгу, щоб зрозуміти, що це не так. Читання вийшло дуже приємним. Я повністю занурилася в світ героїв роману. Мені навіть самій закортіло пожити трохи на якомусь острівці і закохатися там. 

Ірина Білоус, провіднa бібліотекарка відділу наукової організації і методики бібліотечної роботи

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут