Бібліотечна універсалка: Що читають бібіліотекарі

четвер, 2 січня 2025 р.

Що читають бібіліотекарі

Ребров, Володимир. Війна очима українського художника. Історії гучних подій / В. Ребров. – Київ : Ліра-К, 2023. – 222 с.

Це видання, яке нікого не залишить байдужим.
До вашої уваги – другий том збірки-хроніки «Війна очима українського художника. Історії гучних подій».
На сторінках книги у малюнках українського художника Володимира Реброва, а також у прозових і поетичних творах українських авторів назавжди збережена болюча пам’ять нашого народу.
До книги також увійшли реальні історії людей, які були в окупації, розповіді військових, особисті історії художника, розповіді друзів і рідних наших Героїв.
Роботи Володимира Реброва, як і твори авторів, представлені у книжці – це всі те, що переживають українці з початку війни. Це сльози і біль, страхи і страждання, незламна сила і велика віра у Перемогу!
«Ніколи не думав, що життя, може змінитися за одну мить. Те, що вчора ти вважав важливим і конче необхідним, втрачає сенс за одну секунду. Відчуття, що тебе позбавили всього, що ти формував усе життя: мрії, дім, друзів, близьких» (Володимир Ребров).
З неперевершеними чуттєвими малюнками пана Володимира я познайомилася, дякуючи поетесі і волонтерці Ользі Киці. Художник на стільки передає все, що відчуває кожен з нас, що здається, начебто ці емоції перенесені на полотно з самої душі.
Пан Володимир відверто розповідає про те, що саме час, коли він малює і рятує його від страхів нашого сьогодення.
Малюнки, представлені у книзі, виконані у чорно-білому кольорі. А до початку війни художник писав свої чудові роботи, багаті на різнобарв’я фарб.
Дивовижне поєднання друкованих текстів і майстерно переданих художником почуттів на папері роблять цю книгу особливою у сприйнятті усього прочитаного та побаченого.
Особисто мене, моєї душі дуже торкнулася тема дітей під час війни. Неможливо читати ці щемливі історії, розповіді, вірші і переглядати малюнки, в яких такий біль, від якого сльози на очах.

«Мій славний Боже, вимкни цю війну!
Тебе благають всі в країні діти!
Нехай лелека принесе весну
І зацвітуть в траві чудові квіти»
(«Молитва», Ольга Киця)

У дитячих серцях війна залишає болючий відбиток назавжди! Усвідомлювати це дуже тяжко! Бо розумієш, що життя зруйноване з самого його початку. Діткам потрібне радісне мирне дитинство, теплі та приємні миті, час, сповнений веселощами і забавками! А замість цього наші діти переживають страхи і неспокій. Яке майбутнє їх очікує? Як нам їх зробити щасливими?

Тож є надія, що зросте дитя,
Побачить мирне небо, синє-синє.
І радісне чекає майбуття:
Стрічатиме добро у кожній днині.

Нехай зростають «квіточки у полі»,
Як вітер – вільні, щирі в відчуттях.
Щоб дочекались малюки на долю
Без жодної сльозинки на очах.
(«Маленький янгол», Вікторія Погоріла)

Мами, матусі! Скільки ж на їхню долю випало страждань! Де їм брати сили, щоб не зламатися? Вони ж проживають не тільки своє, а і життя своєї дитини!
«Вони лежали вдвох у коридорі. Слухали чергові дуелі війни. Мама ще обклала подушками їхній куточок, щоб було зручніше лежати.
Заспокоювала:
– Це наші гармати. Це татко. І дядько. Вони нас захищають. Не бійся. Все буде добре маленька».
(«Тривожна ніч», Наталія Сідларь-Дубова)
А як жити далі, коли вже ніколи не обіймеш свого маляти, не почуєш його дзвінкого голосочка, не заспіваєш йому колискової?!
Скільки невинних життів забрала війна! Це нічим непоправна порожнеча. Це попіл на душі, гіркоту якого ми будемо відчувати завжди.

Стоїть малюк, не може зрозуміти,
Що він зробив поганого комусь.
Чому сидять заплаканії діти
І стогне чийсь згорьований татусь.

Бабуся в крик і падає на землю,
Благає всіх: «Рятуйте, поможіть!»
Бо десь отам, у цій руїні темній,
Її донька з онуками лежить.

(«Стоїть малюк», Ольга Киця, присвячено пам’яті дітей, загиблих під час терактів у місті Дніпро),

Як хочеться жити саме заради дітей. Зробите можливе та неможливе, щоб вони забули все, що зараз відбувається, як страшний сон, і щиро раділи життю!

«Ранок. Обстріляна волонтерська машина швидко їхала по розбитій снарядами вулиці, щоб відвезти у безпечне місце молоду жінку, яка міцно пригортала до себе дитину.
Все буде добре. Ми ще повернемося. Тут наш дім…».
(«Тривожна ніч», Наталія Сідларь-Дубова)
Наші діти – наше майбутнє! Наша віра і сила! Наша надія і натхнення! Наша любов і опора!

Діти, ви – майбутнє на Землі!
Бог нехай вам щастя подарує!
Ви живіть усупереч війні,
Бо найкраще доля вам готує!
(Ольга Киця )

Про цю книжку можна довго говорити і відчути всю її глибину у тиші, не промовивши й слова.
Пам'ятаймо про відданість наших захисників!
Дякуймо нашим Героям за їхню боротьбу за наші життя!
Низько вклонімося тим, кого ця війна забрала назавжди!