Карсон МакКалерс (Lula Carson Smith): Мова ангелів
(продовження)
З чоловіком вона
розлучається на початку Другої світової і ще у шлюбі вливається до кола
літературних талантів, які проводять час у так званому Бруклінському Лютневому домі,
який є нью-йоркським центром усього богемного, літературного та художнього.
Резиденція належить редакторові Harper's Bazaar Джорджу Девісу. Серед постійних
гостей і мешканців Річард Райт, Леонард Бернстайн, Джипсі Роуз Лі, Бенджамін
Бріттен, Пітер Пірс і Олівер Сміт. Саме з Девісом її пов`язуватиме не лише
творчість, а й особисте. Перший чоловік на той час здружився із композитором
Дейвідом Даймондом, за деякий час до стосунків приєднається і Карсон.
Складний любовний
трикутник призвів до повторного розставання і знайшов відлуння в короткому
романі «Балада про сумну кав’ярню» і в романі, а
пізніше п’єсі – «Учасниця весілля».
Літературний критик
Мері Дірборн зауважує, що Рівз був розчарованою людиною, яка сама себе позбавила
кар`єри. Іноді він підробляв чеки дружини, був імпульсивним. Але взаємна енергетична
затребуваність обох була нездоланною та постійною.
Незважаючи на хвороби
та інсульти, що доволі часто траплялися, час Карсон МакКалерс був активним і
насиченим. Серед друзів Уістен Х'ю Оден, Сальвадор Далі, Мерілін Монро,
Бенджамін Бріттен, Джіпсі Роза Лі, Пол і Джейн Боулз, пізніше – Трумен Капоте
та Теннессі Вільямс. Усі, різні та знакові для часу, відчували до маленької
хворої жінки неймовірну силу тяжіння. Переконливе непереборне тяжіння поетичної
чутливості, про яке йшлося на початку нашої розмови.
У 1946 році сестра
Маргарита познайомить Лулу з молодим письменником Труменом Капоте, згодом вони стають
близькими друзями. МакКалерс всіляко допомагала чоловікові розпочати
літературну кар`єру, але «подяка» виявилась приголомшливою. Після публікації
перших двох романів Капоте МакКалерс побачила, що деякі уривки Трумена були
плагіатом її власних творів. Вона не стала нічого з`ясовувати, просто припинила
спілкування з людиною, яка виявилася негідною її допомоги та дружби. В останні
роки життя її ставлення до письменника було доволі стриманим. Капоте ж, у свою
чергу, можливо, відчуваючи провину, ніколи не втрачав вдячної прив`язаності до
Карсон та її родини. Він був єдиною людиною, присутньою на похоронах її колишнього
чоловіка Рівза в Парижі, проводжав в останню путь і МакКалерс.
Найвеличніша
письменниця Америки, якщо не світу, як вважав Теннесі Вільямс, герої творів
якої реальні живі люди, яких хочеться огорнути ніжністю та врятувати, у
продовженні «Території особистості».
Олена
Ємельянова
«….небо...
Ця безмірна глибина і вабила, і пригнічувала його».
«Розум
подібний багато зітканому гобелену, в якому колір отриманий із досвіду почуття,
а рисунок намальований зі звивів
інтелекту».
«Ось і
все, що йому треба було, – право дарувати».
«Переконати
чужих людей у тому, що найдорожчі мрії збудуться, набагато легше, ніж тих, хто
сидить поряд у твоїй власній кухні».
«Серце
ображеної дитини може так висохнути, що назавжди потім залишиться жорстким і
рябим, наче кісточка персика».
«Сонце
запозичало колір неба, і в його сліпучому світлі цегляні будинки мали вигляд
темних, зіщулених. У одного з них був широкий карниз, і здалеку він мав дивний
вигляд, наче цей цегляний будинок почав танути».
«Спогади
дитинства – це простори мороку, що оточують плями світла».
«Спогади
дитинства – як свічки, що горять у ночі, вихоплюють із темряви лише небагато».
«The
thinking mind is best controlled by the imagination».
«The
closest thing to being cared for is to care for someone else».
«The mind
is like a richly woven tapestry in which the colors are distilled from the
experiences of the senses, and the design drawn from the convolutions of the
intellect».
«Sometimes
this fellow's music was like little colored pieces of crystal candy, and other
times it was the softest, saddest thing she had ever imagined about».
«The
value and quality of any love is determined solely by the lover himself».
Фото:
https://alexjoyner.com/2021/02/19/carson-mccullers-at-104/
Джерела:
МакКалерс, Карсон.
Сердце – одинокий охотник: роман / К. МакКалерс ; авт. послесл. С. Майзельс. –
М.: Молодая гвардия, 1969. – 318 с.
МакКалерс, Карсон. Часы
без стрелок: роман / К. МакКалерс ; авт. послесл. М. Марецкая. – М. : Молодая
гвардия, 1966. – 271 с.
***
https://alexjoyner.com/2021/02/19/carson-mccullers-at-104/
https://www.historiccolumbus.com/post/carson-mccullers-the-lonely-hunter
https://legacyprojectchicago.org/person/carson-mccullers
https://www.oprah.com/oprahsbookclub/carsons-literary-crowd/all
https://www.nytimes.com/2017/03/03/books/review/carson-mccullers-at-100.html
https://www.nytimes.com/2024/02/19/books/review/carson-mccullers-mary-dearborn.html
https://medium.com/@erikrittenberry/carson-mccullers-3343ab34440b
https://oxfordamerican.org/magazine/issue-117-summer-2022/hunting-the-lonely-heart?token=ffae1d2efe74731a7543b5b20e02fd0008623e64
https://quotefancy.com/carson-mccullers-quotes
https://www.livelib.ru/author/119387/quotes-karson-makkalers
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар