Карсон МакКалерс
(Lula Carson Smith):
«Коли, нарешті, у тебе буде достатньо сил, щоби полюбити
сильного?»
(продовження)
Закінчивши середню
школу в 1934-му, Лула вирушає на пароплаві до Нью-Йорка. В планах вивчати
фортепіано в провідній Джульярдській школі з мистецтва та музики, але заняття
письменництвом теж не відкидаються. Ревматична лихоманка повертає додому, від
музичної кар`єри доведеться відмовитися.
Пізніше в Нью-Йорку вона
навчається на вечірніх курсах в Колумбійському університеті, відвідує
письменницькі курси під керівництвом Дороті Скарборо та Сильвії Чатфілд Бейтс у
коледжі Нью-Йоркського університету. Для того, щоб вижити, підробляє
офіціанткою. В 1936 році вийде дебютна цілковито автобіографічна новела «Вундеркінд»,
де побачимо одкровення молодої хворої дівчини, яка з`ясовує, що не є музичним
генієм. «Вона була саме такою дитиною, як
у випадку з багатьма талановитими, що водночас
є і благословенням, і прокляттям». – напише біограф Мері В. Дірборн.
Новела вперше
опублікована в журналі «Story», за редакцією Уїта Бернетта – вчителя Карсон у
Колумбійському університеті. В 1951 році творіння увійде до збірки «Балада про
невеселого кабачка», Едвард Олбі, в свою чергу, згодом перетворить «Баладу…» на
п`єсу, яка підкорить світ. Ланцюжок визнання створювався поступово, але
впевнено.
У двадцять Лула
одружується з відставним солдатом, письменником-початківцем Рівзом МакКалерсом.
Красень, зірка шкільного футболу, алкоголік, особливості та заздрість – таким є
портрет чоловіка.
У 1940-му надрукований роман
«Серце – самотній мисливець». Літературний і комерційний успіх приголомшливі. Недоброзичливі
заздрісні відгуки літературних аутсайдерів назавжди загубляться у хвилі
загального виправданого та підтвердженого часом захвату. Назва роману запропонував
літературний редактор, посилаючись на цитату з вірша шотландського поета XIX
ст. Вільяма Шарпа «Самотній мисливець».
За життя МакКалерс
опублікувала вісім книг, серед яких: «Серце – самотній мисливець» (1940 р.), «Відображення
в золотому оці» (1941 р.), «Учасниця весілля» (1946), повість «Балада про
невеселого кабачка» (1951 р.). Деякий час була учасницею «Yaddo» – творчої
комуни в Саратога-Спрінгс, що відлунюватиме героями, атмосферою й історіями в
її останніх творах.
Твори її, адаптовані
для театру та кіно, завжди мали неабиякий успіх на Бродвеї та на початку 2000-х
у Лондоні. Жанрова об`ємність і відкритість театру та кіно з її літературним наповненням
цілковито співпадали. У зйомках роману «Відображення у золотому оці» (1967 р.),
режисера Джона Х'юстона взяли участь Марлон Брандо й Елізабет Тейлор. В
автобіографії «Відкрита книга» (1980 р.) Х'юстон згадує першу зустріч із
письменницею під час Другої світової, якій на той час виповнилось ледве
двадцять: «…в неї вже стався перший
інсульт… Я пам'ятаю її, як тендітне створіння, з чудовими сяючими очима; я
пам'ятаю тремтіння в її руці, коли ми привіталися. Це було скоріше тремтіння
тілесної боязкості. Але не було нічого боязкого чи слабкого в тому, як Карсон
зустрічала життя віч-на-віч. І в міру того, як її хвороби множилися, вона
тільки сильнішала».
Насправді сильна і
насправді особистість, в якої були всі якості, щоб полюбити сильного, але
рівних за життя, на жаль, не трапилось.
Карсон МакКалерс у
продовженні «Території особистості».
Олена
Ємельянова
«Зараз,
цієї хвилини ми сидимо тут... Але поки ми розмовляємо, ця хвилина минає і вона
вже ніколи не повернеться, ніколи в житті. Коли хвилина минає, вона проминає назавжди,
і жодна сила землі не може її повернути. Вона пішла назавжди».
«З тобою
бувало, щоб ти згадувала людей наче відчуття, а не образ?».
«Йому
здавалося, що, якщо він обернеться назад, він там знайде втрачені ним слова».
«Його очі
дивилися так, ніби він чує те, чого інші ніколи не чують, і знає багато чого,
про що ніхто навіть не підозрює. Він був не схожий на звичайних людей».
«In his
face there came to be a brooding peace that is seen most often in the faces of
the very sorrowful or the very wise. But still he wandered through the streets
of the town, always silent and alone».
«I think
we look for the differences in people because it makes us less lonely».
«Краще,
щоб у тебе забрали твоє надбання, ніж злочинно позбавляли скарбів душі та
розуму».
«Коли
принижуєш людину, це і є один із видів вбивства. Ти вбиваєш його гідність».
«Краще
опинитись у в'язниці, де можна битися головою об стіну, ніж у в'язниці, стіни
якої навіть не бачиш».
«Коли,
нарешті, у тебе буде достатньо сил, щоби полюбити сильного?».
«Користуючись
тим, що він німий, вони легко наділяють його всіма потрібними їм якостями».
«Коли ти
описував його, це звучало чудово, як квадратний корінь із прекрасного».
Фото: https://www.historiccolumbus.com/post/carson-mccullers-the-lonely-hunter
Джерела:
МакКалерс, Карсон.
Сердце – одинокий охотник: роман / К. МакКалерс ; авт. послесл. С. Майзельс. –
М.: Молодая гвардия, 1969. – 318 с.
МакКалерс, Карсон. Часы
без стрелок: роман / К. МакКалерс ; авт. послесл. М. Марецкая. – М. : Молодая
гвардия, 1966. – 271 с.
***
https://alexjoyner.com/2021/02/19/carson-mccullers-at-104/
https://www.historiccolumbus.com/post/carson-mccullers-the-lonely-hunter
https://legacyprojectchicago.org/person/carson-mccullers
https://www.oprah.com/oprahsbookclub/carsons-literary-crowd/all
https://www.nytimes.com/2017/03/03/books/review/carson-mccullers-at-100.html
https://www.nytimes.com/2024/02/19/books/review/carson-mccullers-mary-dearborn.html
https://medium.com/@erikrittenberry/carson-mccullers-3343ab34440b
https://oxfordamerican.org/magazine/issue-117-summer-2022/hunting-the-lonely-heart?token=ffae1d2efe74731a7543b5b20e02fd0008623e64
https://quotefancy.com/carson-mccullers-quotes
https://www.livelib.ru/author/119387/quotes-karson-makkalers
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар