Олександра
Риндовська – організаторка жіночої освіти в Катеринославі
Засновниця Маріїнської жіночої гімназії Олександра Якимівна
Ковалевська (в заміжжі Чернова, пізніше – Риндовська) народилася 13 листопада
1829 року в Харкові в родині дворянина Якима Яковича Ковалевського. Батько її
був видатним педагогом, організатором освіти в краї та директором
Катеринославської класичної чоловічої гімназії. Її другий чоловік – Микола
Семенович Риндовський – також був педагогом і опікувався гімназійною освітою.
У 1846 р. Олександра Якимівна закінчила Одеський інститут шляхетних
дівчат на відмінно та повернулася до батьків. Тоді ж вона вийшла заміж за
великого землевласника М.А. Чернова, але шлюб виявився невдалим. У 1889 році
вона вдруге вийшла заміж. Її чоловіком став Микола Риндовський, заслужений
педагог, директор Катеринославської чоловічої гімназії.
Випускниця Одеського інституту шляхетних дівчат, Олександра
Якимівна, виділялася своєю начитаністю, освіченістю. Дуже швидко особистість
Чернової стала однією з найвідоміших у місті на Дніпрі. Вона стала, ніби
символом жіночої освіти та морально-етичним еталоном у Катеринославі того часу.
Особистий аскетизм і високий рівень культури стали чинниками того, що навколо
Олександри Якимівни формувалося коло інтелектуальної еліти Катеринослава. У її
будинку часто збиралися передові люди тодішнього катеринославського
суспільства.
30 серпня 1865 року в Катеринославі було урочисто відкрито жіноче
училище першого розряду, а Олександрі Якимівні Черновій (пізніше – Риндовській)
було запропоновано його очолити. Спочатку училище діяло в складі перших 4-х
класів і підготовчого при них, усього для 64 учениць. Далі щорічно відкривався
новий клас. Через п’ять років в училищі було вже 7 класів і йому надали статус
гімназії. На той час навчальними закладами опікувалася імператриця Марія
Олександрівна, й називалися вони Маріїнськими. Не стала винятком і
катеринославська гімназія. У 1871 році в навчальному закладі з’явився 8-й клас,
що остаточно закріпило за ним цей статус.
Перший випуск гімназисток відбувся в 1868 р. За 20 років після
відкриття гімназії її закінчили понад 500 дівчат. Маріїнська гімназія
користувалася великою популярністю серед катеринославців, постійно зростала
кількість бажаючих у ній навчатися. Учениці гімназії вивчали природознавство,
географію, фізику, математику, історію, педагогіку, мови, музику, спів, танець,
рукоділля. По закінченні навчання вони отримували звання домашньої вчительки.
Ставши директором гімназії, Чернова з властивою їй енергією взялася
за справу. Вона керувала педагогічною радою, яка складала програми викладання
дисциплін, оцінювала наявні навчальні посібники й інструкції, визначала число
класів в училищі, робила настанови щодо прийому учениць, давала безплатні уроки
французької мови, займалася облаштуванням кабінетів гімназії – фізичного і
природничих наук. До речі, наприкінці XIX століття фізичний кабінет мав близько
400 різних приладів і пристосувань. У 8-му класі, до якого вступали не всі
семикласниці, Олександра Якимівна ставала класною керівницею і була наставницею
дівчат (Спогади 1, 2).
Жила Риндовська дуже скромно, у квартирі при гімназії. Коли згодом
стало не вистачати класних приміщень, директорка поступилася частиною своєї
житлової площі (Спогади 3).
Багато сил і енергії Олександра Якимівна віддавала
адміністративно-господарській роботі, адже кошти, які відпускалися на гімназію,
були досить обмежені й потрібно було постійно вишукувати додаткові джерела
фінансування. Утримувалася гімназія на кошти зі скарбниці, на пожертви дворян і
губернського земства. Плата за навчання стала основним джерелом утримання
гімназії і складала від 30 до 60 рублів, залежно від класу.
Мав заклад і спеціальний капітал – майже 10 тис. рублів, що
утворився за кошти пожертв. Із відсотків від цього капіталу вносили плату за
навчання стипендіаток. За свідченням істориків, з 1872 р. у Маріїнській
гімназії були такі стипендії: 1 від дворянства – імені графа П.Е. Коцебу; 2 –
імені Олександра ІІ, на гроші, пожертвувані Г.П. Алексєєвим і М.С. Кох; 1 –
імені дружини губернатора І.М. Дурново, за передплатою всіх станів міста; 1 –
імені М.С. Кох; 2 – за духовним заповітом дочки дійсного статського радника
Мізка, М.Д. Мізко; 1 – імені дружини Мізка, Є.Г. Мізко.
Чималу роботу директорка виконувала з комплектування бібліотеки
навчального закладу, укладання бібліотечних каталогів. На кінець століття
бібліотека мала фонд близько двох тисяч томів.
Водночас Риндовська проводила суботні вечори, на які запрошувала
місцеву інтелігенцію та учениць-старшокласниць. На цих вечорах читали лекції з
питань літератури, історії, природознавства, проводили художнє читання
найкращих творів російської та іноземної літератури. Читання, зазвичай,
проводила сама господиня. Нерідко вона перекладала своїм гостям з іноземних мов
літературу, яка далеко не відразу видавалася в ті часи російською. Її дім був
своєрідним літературним салоном.
Ступивши на освітянську ниву, вона прагнула розширити свої знання.
Олександра Якимівна листувалася з основоположником педагогічної науки К.Д.
Ушинським, з видатним педагогом і прогресивним діячем у галузі народної освіти
М.О. Корфом. Останній неодноразово приїжджав до Катеринослава. У такі дні в
будинку Олександри Якимівни збиралися її друзі й однодумці. На цих зустрічах
багато говорилося про шляхи подальшого вдосконалення освіти, порушувались і
політичні питання. Недарма в 1872 році М.О. Корф, переслідуваний царською
владою за прогресивну діяльність, змушений був тимчасово покинути Росію й
оселитися у Швейцарії.
Маріїнська гімназія стала основою цілого комплексу освітніх і
просвітніх установ у Катеринославі. Так у 1870 р. з ініціативи Олександри
Якимівни відкрилося «Товариство піклування про жіночу освіту в м.
Катеринославі». А через два роки, в 1872 р., відкрила свої двері «Безкоштовна
школа» «Товариства піклування про жіночу освіту в м. Катеринославі» для бідних
верств населення. Уже через 15 років Товариство мало під своєю опікою дві
жіночі школи, у яких навчалася майже четверта частина всіх школярок
Катеринослава. 26 серпня 1881 р. за ініціативи О.Я. Чернової відкрилося
«Товариство допомоги нужденним ученицям Маріїнської жіночої гімназії».
У 1883 р. за участі та керівництва Олександри Якимівни та активної
підтримки викладача реального училища В.М. Попова був складений і здійснений
проєкт організації систематичних «Народних читань» для широкої
катеринославської публіки, для керівництва якими була організована «Комісія
народних читань». Підбір тем і книг обмежувався особливим каталогом. Серед
розпорядників і лекторів народних читань були люди, які зіграли чималу роль у
культурно-просвітницькому житті Катеринослава.
За свою працю Олександра Якимівна отримала багато подяк. Портрет
Риндовської прикрашав зал міської управи. У Катеринославі стало традицією
відзначати ювілеї її професійної діяльності. Святкування проводили в стінах
Маріїнської гімназії. Широко відзначались 25-ти, 35-ти і 40-річні дати її
педагогічної та громадської роботи. 7 грудня 1889 р. відзначили 25-річний
ювілей перебування Риндовської на посаді директора гімназії. Тоді ж Губернські
Земські Збори заснували на честь цієї події спеціальну стипендію для оплати за
навчання в гімназії однієї учениці на розсуд директорки. Остання така стипендія
призначалася в 1905-му, у рік її смерті.
Олександра Якимівна дуже любила дітей і віддавала їм всю свою душу
і весь свій час. З ученицями вона забувала свій особистий біль і велику драму –
смерть двох дітей. Працювала вона на ниві освіти за покликом душі, бо мала на
те внутрішню потребу. Про це вона розповіла в промові під час урочистого
святкування 35-річчя перебування на посаді директора (7 грудня 1899 р.).
У грудні 1898 р. вона отримала свою найпочеснішу нагороду – золоту
медаль на Анненській стрічці з написом «За старанність». Міська Дума вирішила
надати Олександрі Якимівні звання Почесної громадянки Катеринослава. Однак, це
рішення не пройшло обов’язкову складну юридичну процедуру утвердження на вищому
рівні імператором. Таким чином, виникла не подолана юридична колізія.
Померла Олександра Риндовская 4 січня 1905 р., похована на
Катеринославському кладовищі. Могила її була знищена в тридцятих роках минулого
століття, коли на місці кладовища вирішили будували стадіон «Металург». Тоді
безжально нищили могили, сімейні склепи, надгробні пам’ятники… Мов сміття
вигрібали людські кістки, а охочі до легкої наживи грабували поховання…
На згадку про цю видатну жінку вже після її смерті з’явилася книга
– «Памяти Александры Акимовны Рындовской». Багато було зроблено О.Я.
Риндовською протягом її сорокарічної діяльності як у стінах гімназії, так і за
її межами. І сучасники справедливо вважали, що вона, разом із Миколою Корфом,
заклала міцну основу для розвитку жіночої освіти в Катеринославі.
Сьогодні стіни будівлі колишньої Маріїнської гімназії (НВК № 33)
прикрашає меморіальна дошка з іменами її засновників – педагога Олександри
Риндовської та мецената Андрія Понятовського, який подарував місту
двоповерховий будинок для подальшого його використання як жіночий навчальний
заклад. Меморіал виконаний у вигляді книги з закладкою. Це символізує, що
частина історії вже написана, а далі її писатимуть ті, хто навчається нині в
цих стінах.
У 2015 р. ім’я Олександри Риндовської увічнили в назві вулиці:
вулиця Перекопської перемоги, розташована у районі 12-го кварталу, недалеко від
ДК Будівельник, названа ім’ям цієї видатної жінки.
Відеоподкаст за посиланням
https://www.youtube.com/watch?v=dPZ23n4DkBY
Джерела:
Акинфиев И. Александра Акимовна Рындовская // Летопись
Екатеринославской Ученой Архивной Комиссии. Вып. 10-й / Ред. А. Синявский. –
Екатеринослав : Тип. Губернского Земства, 1915. – С. 81–96.
Фоменко А.К. Маріїнська жіноча гімназія – середня школа № 33 //
Дніпропетровськ: минуле й сучасне: оповіді про пам’ятки культури
Катеринослава-Дніпропетровська, їх творців і художників / А.К. Фоменко, М.П.
Чабан, В.І. Лазебник та ін. – Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001. – С. 114–116:
фото.
Історія міста Дніпропетровська / за наук. ред. проф. А. Г.
Болебруха; [авт. колектив: А. Г. Болебрух, І. Ф. Ковальова, І. С. Стороженко
[та ін.]. – Дніпропетровськ: Грані, 2006. – 596 с.
Катеринослав-Дніпропетровськ – 225. Видатні особистості та
обличчя міста. – Вид. 2-ге.– Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2001. – С. 23.
Лазебник В. І. Почесні громадяни міста Катеринослава 1868–1917 /
В.І. Лазебник. – Дніпро: АРТ-ПРЕС, 2020. – 229 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар