Мальовані рушники в музейних
та архівних збірках України:
регіональні художні
особливості
(завершення)
Цінні
матеріали по декоративних розписах зберігаються у Державній науковій
архітектурно-будівельній бібліотеці ім. В. Г. Заболотного. Зокрема, це
зображення рушників, зафіксовані в автентичному традиційному середовищі.
Виразні імітації мальованих рушників (на поверхнях стін) із поперечносмугастим
декором, характерним для тканих виробів Київщини і Черкащини, відображено в
етюді М. Катерноги кінця 1940-х рр. (фото 1.). На відміну від збережених
оригінальних зразків, малювання відтворює небілене, тоноване волокно домотканих
рушників, стримані кольори геометризованого стрічкового орнаменту по всій
поверхні й рослинних зображень між смугами («Хата в с. Мошурів», 1946)
У
неопублікованому альбомі художника В. Бушена аквареллю відтворено стінописні та
паперові мальовані рушники в хатніх інтер’єрах післявоєнних 1940-х рр. с.
Війтівка (нині – Родниківка Уманського р-ну Черкаської обл.). Традиційно вони
розташовані у розгорнутому вигляді як обрамлення настінних сімейних світлин.
Оздоблення рушників, типове і для місцевих вишиваних виробів, зосереджено на
кінцях: поєднує мотиви «вінків» та під ними поперечносмугастих візерункових
структур. Зображення квіткових «вінків» з паперових рушників повторюються в
загальному ансамблі хатніх стінописів: над вікнами та у міжвіконних простінках
(Бушен, 1946).
Мотиви рушників
набули значного поширення у сучасних настінних розписах. Зокрема, в межах
симпозіумів «Мальована хата» (2012–2020) чимало стінописів інспіровано
традиційним текстильним мистецтвом Поділля, а саме: «Ткані обереги» С. Кушніра,
«Наддністрянські рушники» В. Наконечного, «Лапотари. Оберіг» М. Крижанівського,
«Калинове намисто» Л. Сорочинської, «Виноград» О. Городинської. Імітаційні
зображення не лише повторюють композиційні структури, колорит виробів, зокрема
поперечносмугастих «писаних» рушників та верет, а й відображають їх значеннєвий
зміст у символічно-метафоричному просторі селянської культури.
Мальовані рушники нині є виставковими
творами в авторській творчості Т. і О. Вакуленків, О. Ярмолюк та багатьох інших
сучасних митців.
У статті систематизовано, розглянуто та
введено до наукового обігу оригінальні зразки мальованих рушників, а також їх
зображень з музейних та архівних джерел. Матеріали дослідження можуть бути
використані в експозиційно-виставковій діяльності, у роботі центрів народної
творчості різних рівнів та обласних осередків Національної спілки майстрів
народного мистецтва України, зокрема під час проведення популярних нині
майстер-класів, фестивалів, симпозіумів із розпису тощо.
Паперові та стінописні рушники побутували
в інтер’єрі сільського житла переважно у 1920–1970 рр. З великої кількості
різноманітних видів рушників мальовані зображення зазвичай імітували «кілкові»
та «божники», які мали вагоме значення в українській етнічній культурі. Для цих
розписів характерні ознаки тканих, вишиваних або вибійчаних прототипів,
наслідування регіональних композиційних схем, мотивів, декоративної виразності.
Водночас мальовані рушники – це самобутні художні твори, органічно поєднані з
цілісним орнаментальним простором селянської оселі.
Наталя Студенець,
канд.
мистецтвознавства, ст. наук. співробітник Інституту мистецтвознавства, ольклористики
та етнології ім. М. Рильського НАН України
Немає коментарів:
Дописати коментар