Мальовані рушники в музейних
та архівних збірках України:
регіональні художні
особливості (продовження)
Мальовані імітації зазвичай мали місце у світлиці та
відтворювали «кілкові» («кілочкові», «кілковики») святкові рушники,
розповсюджені у центральних, північних і східних регіонах України, які
вирізнялися особливим багатством орнаментації. Середня частина залишалася не
оздобленою, її складали у такий спосіб, аби повністю показати розгорнуті
візерункові кінці. Побутували також імітації довгих та вузьких «божників» («набожників»,
«наобразників», «завісок»), декорованих на кінцях або вздовж одного довшого
берега.
Розписи
відтворювали стрічкові й поперечносмугасті, а також центричні структури,
поширені у текстильних прототипах. Приміром, з-поміж музейних зразків
виокремлюються схеми з вертикально спрямованим мотивом «вазона», «дерева» або
«квітки» на кінцях рушника у візерунковому обрамленні. Переважали рослинні
(«квітка», «вінок», «гілка», «букет», «вазон», «виноград») та орнітоморфні
(«птах», «півень», «ластівка» тощо) мотиви. Стильова специфіка цих зображень,
мальованих або виконаних за допомогою трафаретів, близька до вишивки гладдю,
рушниковими швами, значно рідше – до човникового чи перебірного ткання, а також
вибійки. Вирізані фігурні фестони із зубцями по нижньому краю рушників,
імітаціями технік «вирізування», «змережування» було декоровано розписом.
У
першій третині ХХ ст. мальовані рушники були розповсюджені на Чернігівщині,
Київщині, Уманщині, Полтавщині, Катеринославщині. Їх масово продавали на
багатьох містечкових ярмарках та базарах. Зокрема, у с. Петриківка (нині – Дніпровського
р-ну Дніпропетровської обл.), де створенням таких виробів займалися цілі
родини.
Унікальні
для сучасного дослідника народних розписів відомості про мальовані рушники
Чернігівського Полісся, які виготовляли з тонкого паперу й використовували в
побуті як імітацію тканих і вишиваних, зафіксувала в своєму щоденнику Є.
Спаська. Із цих надзвичайно цінних спостережень дізнаємося про технологічні
особливості їх створення, орнаментику та застосування в хатньому інтер’єрі.
Зокрема, Є. Спаська писала про виготовлення рушників з газетного паперу з
«писаними» червоними візерунками у с. Прохори Ніжинської округи (нині –
Борзнянського р-ну Чернігівської обл.).
У монографічному історико-етнографічному
дослідженні «Кролевець – опорний пункт художнього ткацтва на Україні» Є.
Спаська згадувала про паперові рушники, оздоблені малюванням і вирізуванням на
зразок мережива, призначені для оздоблення ікон. За композицією орнаменту по
довшому краю вони наслідували вузькі ткані «божники». Виразні зразки мальованих
рушників зберігаються серед колекцій хатніх розписів декількох музеїв. Зокрема,
два унікальні твори першої третини ХХ ст. з приватної колекції Євгенії
Прибильської знаходяться у фондах Національного історико-етнографічного
заповідника «Переяслав». Для них характерні орнаментальні структури з поперечними
смугами, заповненими стрічковими рослинними мотивами на основі хвилястих ліній,
а також вираз-ими «букетами» (НІЕЗ «Переяслав», No КВ 14411, М-IV-1399).
Серед
великої колекції зразків настінних розписів у фондах Національного музею
народної архітектури і побуту України низка імітаційних творів походить з
Київщини, Уманщини та Катеринославщини. Зокрема, зберігається рідкісний
мальований рушник з с. Гоголів (нині – Броварського р-ну Київської обл.),
наслідує вишитий гладдю виріб обрядового призначення (НМУНДМ, ДР–1961). Вузький
довгий рушник, подібний до поліських «божників» («завісок»), склеєно з окремих
аркушів цупкого паперу (зі шкільних зошитів). Мальований візерунок розташовано
на обох кінцях – квіткові «галузки», над ними замкнений рослинний «вінок» з
літерами у центрі: «Х» (на одному кінці), «М» – на іншому (див. фото). Краї
рушника орнаментовано стрічкою з шестипелюсткових «розет» та оздоблено
вирізаними ажурними фестонами.
Далі
буде.
Фото: Мальований рушник. с. Гоголів Київської обл. 1920-і. Папір, акварель, витинання.
Джерело: Деміург: ідеї, технології, перспективи дизайну.– 2020.– Том 3.– № 2.
Немає коментарів:
Дописати коментар