Мальовані рушники в музейних
та архівних збірках України:
регіональні художні
особливості
У кінці ХІХ – на початку ХХ
ст. у традиційному етнічному середовищі значного поширення набули імітаційні
мальовані зображення, що заміняли (наслідували) навісні або кріплені до
поверхонь стін, вікон, одвірків, мисників та полиць текстильні вироби –
рушники, килими, фіранки тощо. Зразки таких творів зберігаються серед музейних
та архівних колекцій хатнього малювання. На жаль, окремих збірок мальованих
рушників немає, адже цілеспрямовані дослідження саме цих видів розпису
відповідно до певних програм не здійснювалися.
Мета дослідження – виявити,
систематизувати і проаналізувати наявні твори, а також їх зображення в музейних
та архівних збірках України, виявити художні особливості, проаналізувати
найпоширеніші композиції, мотиви і стилістичні інтерпретації.
Методи дослідження спрямовано
на розкриття специфіки хатніх декоративних розписів, зокрема джерелознавчий, що
полягає у вивченні оригінальних творів, аксіологічний – для розкриття ціннісних
особливостей цих зразків та мистецтвознавчий аналіз – для характеристики
регіональних художніх особливостей мальованих рушників.
Мальовані текстильні імітації,
а саме рушники, в окремих осередках Катеринославщини 1920-х рр. вперше
охарактеризувала Євгенія Берченко (1927, 1930). Про подібні декоративні розписи
першої половини ХХ ст. побіжно згадували у своїх розвідках Євгенія Спаська
(1921–1926, б.р.), Всеволод Бушен (1960), Петро Юрченко (1941), Михайло
Бабєнчиков (Бабенчиков, 1945), Опанас Бежкович (1954) та інші дослідники. Певні
аспекти побутування цих явищ розкрили у своїх дослідженнях Олександр Найден
(Найден & Ходак, 2013), Юлія Смолій (2002, 2005), Наталя Студенець (2019)
та Зінаїда Косицька (2016, 2018). Утім, у згаданих розвідках мальовані рушники
не розглядалися в джерелознавчому ракурсі, в контексті музейних і архівних
збірок, аналіз художніх особливостей цих творів було здійснено частково
(Студенець, 2019).
Основною джерельною базою
дослідження стали маловідомі зразки мальованих рушників Київщини, Уманщини, Катеринославщини
з фондів Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (далі –
НІЕЗ «Переяслав»), Національного музею українського народного декоративного
мистецтва (далі – НМУНДМ), Національного музею народної архітектури і побуту
України (далі – НМНАПУ), Музею етнографії та художнього промислу Інституту
народознавства НАН України (далі – МЕХП ІН НАНУ), Архівних наукових фондів
рукописів і фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та
етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (далі – АНФРФ ІМФЕ НАНУ). Цінними є
матеріали художника В. Бушена у Державній науковій архітектурно-будівельній
бібліотеці ім. В. Г. Заболотного (далі – ДНАББ), а саме етюди хатніх інтер’єрів
із зображеннями паперових рушників.
У традиційному сільському побуті орнаментальні вишивані і
ткані рушники мали особливе значення, були урочистою домінантою хатнього
простору – ними обрамлювали ікони на покуті, їх розвішували на жердках,
миснику, сволоку та стінах: над вікнами, дверима, навколо дзеркал, родинних
фото тощо. Настінні розписи «під рушник» (мальовані рушники), що набули
поширення у 1920-х рр., наслідували місця розташування окремих видів
текстильних виробів, їхні реальні форми, розміри, а також способи драпірування
(укладання) у розгорнутому вигляді.
Залежно від основи, технологічних особливостей мальовані
рушники були стінописними й паперовими. Стінописні імітації виконували
безпосередньо на поверхнях стін; паперові виготовляли з будь-якого паперу,
переважно з дуже тонкого цигаркового («папироси»), навіть газетного,
увиразнювали ажурним мереживним витинанням по краю. Зображення малювали від
руки яскравими аніліновими фарбами за допомогою саморобних пензлів або
наносили, послуговуючись трафаретами, штампами тощо. Як свідчать візуальні
джерела, стінописні рушники іноді мали тоноване тло на відміну від білих
паперових. Так, на одній зі світлин з с. Капулівка Криворізької округи (нині –
Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл.) зафіксовано стінописний темний
(очевидно червоний) зразок навколо вікна в хатніх сінях (Берченко, 1930).
Далі
буде.
Фото: Ганна Ісаєва. Мальовані рушники. Дніпропетровська обл.1980-ті. Папір, гуаш, витинання.
Джерело: Деміург: ідеї, технології, перспективи дизайну.– 2020.– Том 3.– № 2.
Немає коментарів:
Дописати коментар