Маркіян Прохасько: «Час
жаліє нас лише у короткі вакації у дитинстві» (продовження)
Маркіян часто засинав під звуки друкарської машинки, на якій за дверима працював батько. Тато за фахом біолог, був для нього взірцем і, безумовно, надихав, але письменництвом син марив навряд чи. Незважаючи та теплу довірливу атмосферу зустрічей та спілкування, свідком і учасником яких він був змалечку разом із «культурою читання, писання та говоріння».
Тарас Прохасько цілковито сприйняв синову «Нестримну
силу води». Йому сподобалось, що книга «в
консервативному, архаїчному стилі, не побудована за схемами, як пропонують
писати бестселери, чи ще якісь успішні тексти. Це дуже рефлексивна книга, яка
ностальгуюче перегукується зі старою практикою, технікою читання й писання –
повільно, без особливих акцій, але вона переповнена різними нюансами і
відчуттями».
У 2021 році аудіосервіс Megogo «Нестримну силу
води» озвучив.
Маркіяна цікавить середньовічна історія та
література, до того ж українці, які творять історію сучасну, мова про збірку
інтерв'ю з відомими українцями «theUKRAINIANS: історії успіху».
В одному з есеїв він порівнює плин історії та
історичні події з течією ріки, у якій пропливає осіннє листя: «Навіть якщо спостерігач не побачить кожного
листочка, можна збагнути принцип».
Маркіян Прохасько – знавець історичних
принципів у продовженні «Пунктиру».
«Кава чи чай стали надто універсальними. Люблю воду. У кожному куточку планети вона інакша. Іноді потрібен час, щоб звикнути до смаку».
«Кожен із нас має бути зацікавлений, щоб усі були щасливі. Тоді люди не робитимуть боляче собі й одне одному».
«Коли ти у процесі пошуку, то знаєш, що шукаєш, але не знаєш, що знайдеш».
«Люди часто отруюють мрії тим, що не вірять у можливість їх здійснення».
«Людина стає краща, якщо бачить більше. Не знаю, про що дізнався більше під час подорожі до льодового континенту – про Антарктиду чи про самого себе».
«Мені б хотілося виходити далі за межі. Розширити географію, щоб кожен наступний текст ставав все більш універсальним, і щоб ще важче було сказати: звідки автор, з якого він часу і з якого він континенту».
«Мені чимало доводилося робити всупереч бажанням і поглядам матері. А з батьком ми завжди багато говорили. У дитинстві казали, що я подібний до нього. Зараз дедалі більше помітні відмінності».
«На момент, коли писав "Нестримну силу води", моє бачення було досить обмежене географічно. В літературному світі міг вигадувати про інші планети і тому подібне, але в реальності – опиратися тільки на загальнолюдський досвід: фантазії кінематографу та літератури. Власне мій досвід обмежувався по той бік Києвом і Одесою, а на Захід – кількома німецькими містами та Віднем. Уже потім я побував у Парижі, наприклад.
«Тараса Шевченка ми теж сприймаємо як окрему глибу, але ж він ходив по вулиці,
вітався з продавцями, заходив купувати папір і чорнило. Взаємодіяв принаймні з
кількома сотнями людей. Всі ці люди не були письменниками і жили довкола нього…».
«Не люблю, коли до приїжджих ставляться як до тих, хто "понаїхали". Так кажуть люди з комплексами, містяни в першому, можливо, другому поколінні. Процес міграції – природний. Несуттєво, звідкіля ти, важливо – хто ти».
«Один із найперших спогадів – як батько ввечері в ліжечко поклав іграшкового їжачка. Я не спав, але чомусь прикинувся, що сплю. Намагався не зрадіти завчасно, не видати себе. Мені було 2 роки».
Далі буде.
Фото https://day.kyiv.ua/profile/markiyan-prokhasko
Джерела:
https://gluzd.org.ua/articles/zhyttia-v-zhytti-iak-markiian-prokhasko-pobuvav-v-antarktydi-ta-napysav-pro-tse-knyzhku/
Прохасько,
Маркіян. Нестримна сила води: оповідання / М. Прохасько. – Львів : Вид-во
Старого Лева, 2018. – 160 с.
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар