Габрієль Гарсіа Маркес:
«Самотність обрала його спогади…»
Цікаве спостереження, але письменники, які
ніколи не були обділені увагою, піклуванням близьких і закоханих, мали за
основну тему власних творів саме самотність. Звичайно, йдеться про ширший ніж
особистий контекст, проте. Згадаймо хоча б Чарлза Буковскі та його останній
геніальний вірш про Синього Птаха.
Півтора року добровільного ув’язнення
знадобилося Маркесу, щоб написати про сторіччя самотності. Він буквально не вставав
з-за столу місяцями, був без роботи та грошей, заклав машину. Дружина брала
продукти у борг, просила відстрочки за оплату квартири, робила все неможливе та
можливе для того, щоб чоловік завершив роман. Грошей, щоб відправити твір
видавцеві, не вистачало. Журналісти писали, що Мерседес довелося закласти єдині
на той час цінні речі – міксер і фен щоб відправити рукопис. Передчуття щодо
шаленого успіху чоловіка її не обманули.
Біографічні образи дитинства, контекст епохи,
шість поколінь роду Буендіа, які впевнено рухаються до повного виродження, бо
штучно ізольовані та відсторонені від часу і проблем. Парадокси шопенгауерівського
індивідуалізму на прикладі конкретних людських історій. Але питання для Маркеса
полягає в тому, чим можна зашкодити руху цивілізації, що насправді гальмує
розвиток людства в цілому. В яких баченнях, усвідомленнях, комплексах та
небажаннях криється небезпека. Саме після появи роману чи не вперше з`являється
термін «магічний реалізм».
Хоча Маркес ні на яку магію, говорячи про «Сто
років самотності», не натякав: «Я
реаліст, бо вірю, що в Латинській Америці все можливе, все реальне... і вважаю,
що завдання письменника полягає в тому, щоб домогтися відповідності між
літературою та дійсністю». Але між літературою та дійсністю завжди автор, а
коли в генетиці такі, як в Маркеса чудові оповідачі міфічного та таємного – бабуся
з дідусем і безліч дитячих фантазійних історій, відповідність стає особливою і
ступінь її спроможності вражати залежить вже від власних генетичних відчуттів і
здібностей.
Книга «Сто років самотності» з’явилася в 1967
році в Буенос-Айресі і за три з половиною роки розійшлася тиражем в понад
півмільйона примірників. Газета New York Times назвала її «другим твором після Книги буття, який обов’язковий до прочитання для
всього людства». Чилійський поет Пабло Неруда вважав роман Маркеса «Сто
років самотності» найкращим іспаномовним з часів «Дон Кіхота». З ним погодився
світ, бо популярність письменника, без перебільшення, стала всесвітньою. IV
Міжнародний конгрес іспанської мови, в свою чергу, не сперечався з Нерудою та
визнав «Сто років самотності» другим за важливістю твором іспанською мовою
після «Дон Кіхота» Сервантеса. На сьогодні у світі продано більше 30 мільйонів
екземплярів роману.
Позачасовість «Ста років…», напевно, полягає в
тому, що людство постійно стикається з питаннями, на які не знаходить відповідей
або їх оминає. Тому й час, за Маркесом, не лінійний, а циклічний, приречений на
перманентне розв`язання проблем, бо відповіді кожен або покладає на Всесвіт або
тримає у собі.
«Не
докладай занадто багато зусиль, все найкраще трапляється несподівано».
«Не плач,
бо це скінчилося. Усміхнися, бо це було».
«Нехай
твоя відповідь буде «так». Навіть якщо тобі дуже страшно, навіть якщо потім
пошкодуєш. Бо потім жалкуватимеш усе життя, якщо відповіси йому «ні».
«Ніколи
не буває надто пізно».
«Немає
ліків, які могли б вилікувати те, що може вилікувати щастя».
«Неможливо
любити, а потім нічого не відчувати. Або ти брехав тоді, або ти брешеш зараз».
«Не дай
собі померти, не пізнавши цього дива – спати з тим, кого любиш».
«Натхнення
приходить тільки під час роботи».
«Ні, я не
багатий. Я бідний з грошима, а це не одне і те ж саме».
«Секрет
спокійної старості – не що інше, як укладання чесного союзу з самотністю».
«Симптоми
у кохання та у чуми однакові».
«Світ йде
вперед, але крутиться довкола сонця».
«Справжній
друг це той, хто триматиме тебе за руку і відчуватиме твоє серце».
«...ті,
хто надто любить тварин, здатні на страшні жорстокості стосовно людей».
Далі буде.
Фото
https://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printit.php?tid=4315
Джерела:
Земсков, Валерий
Борисович. Габриэль Гарсия Маркес [Текст] : очерк творчества / В. Б. Земсков. –
М. : Художественная литература, 1986. – 224 с. : портр.
Гарсиа Маркес, Габриэль. Любовь во время чумы [Текст] : роман / Габриэль Гарсиа Маркес; Пер. с
исп. Л. Синянской. – СПб. : ООО Звезда, 2000. – 505 с.
Маркес,
Габриель Гарсиа (1928–). О любви и прочих бесах [Текст] = DELAMOR Y OTROS
DEMONIS / Г. Г. Маркес ; пер. с исп. М. Былинкина. – М. : Астрель, 2012. – 221
с.
Гарсиа Маркес, Габриэль. Полковнику никто не
пишет [Текст] : повесть: Сто лет одиночества: Роман: Пер. с исп. / Г. Гарсиа
Маркес ; Послесл. В. Столбова. – М. : Художественная литература, 1989. – 431 с.
Гарсиа Маркес, Габриэль. Сто лет одиночества [Текст] : роман / Г. Гарсиа Маркес. – Л. : Лениздат,
1988. – 367 с.
https://ukrainky.com.ua/gabriyel-garsiya-markes-i-mersedes-barcha-sto-rokiv-kohannya/
https://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printit.php?tid=4315
https://dovidka.biz.ua/gabriel-garsiya-markes-tsikavi-fakti/
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар