Герман Гессе: «На все треба звертати увагу, бо все можна тлумачити» (продовження)
Деякий час Герман допомагає батькові у
видавничій діяльності, пізніше стає учнем у майстра баштових годинників і
вимірювальних інструментів. Саме власник цієї майстерні стане прототипом одного
з героїв роману «Гра в бісер».
Герман також працює в книгарні, багато
спілкується зі студентами та професурою, вступає до Тюбінгенського університету
вільним слухачем. Захоплений лекціями з історії мистецтва, літератури та богослов`я,
стає дипломованим книготорговцем, багато пише. Починає з невеличких рецензій у
газетах і журналах про книжкові новинки. На зборах місцевого літературного
товариства читає власні вірші й оповідання. В 1899 році за власний кошт
випускає том віршів і оповідань «Час після опівночі». Розуміє, що замало
досвіду, переїздить до Базелю та потрапляє до букіністичної фірми «Райх». У
листах до батька читаємо: «Я продаю найцінніші книги та збираюся писати твори,
які ще не писав ніхто». Щодо планів, так все і сталось. У романі, який видає
Гессе в 1901 році «Герман Лаушер» – образи німецьких міфів і легенд. Але він
лишається майже непоміченим, хоча на той час для письменника важливий саме факт
публікації. Другий роман «Петер Каменцинд» критикою було оцінено, і видавництво,
схильне до молодого письменника, укладає з ним договір на паритетній основі на
право випуску всіх його творів. Фішер, а пізніше його наступник Кампф стають
єдиними німецькими видавцями книг Гессе, популярність якого стрімко зростає.
Герман Гессе у «Пунктирах історії».
«Людина не повинна бажати собі ні величі, ні щастя, ні
героїзму, ні солодких плодів, – вона взагалі нічого не повинна бажати собі,
нічого, крім чистого, чуйного розуму, хороброго серця, а також вірності та
мудрості терпіння, щоб завдяки їм виносити і щастя, і страждання, і галас, і
тишу».
«Любов не повинна просити [...] і не повинна вимагати,
любов повинна мати силу переконатися в самій собі. Тоді не її щось вабить, а
вабить вона сама».
«Молодість закінчується разом з егоїзмом, старість
починається з життя для інших».
«Минуле минуло: чи було воно вдалим чи краще б його і
зовсім не було, чи визнаємо ми за ним якийсь «сенс» чи не визнаємо, – все це
однаково позбавлене значення».
«На все треба звертати увагу, бо все можна тлумачити».
«Навіть у твого Величного Вчителя (Будди) речі мені до
вподоби більше, аніж слова: життя і діяння важливіші за його проповіді, порух
руки вагоміший, аніж його судження. Велич його я вбачаю не в проповідях, не в
міркуваннях, а тільки у житті, у діянні».
«Навичку читання сьогодні можуть придбати всі, але лише
мало хто розуміє, який могутній талісман їм довірений».
«Навчіться серйозно ставитися до того, що заслуговує на
серйозне ставлення, і сміятися з іншого!».
«Не треба триматися за бажання, в які ви не вірите».
«Немає реальності, крім тієї, яку ми носимо в собі.
Більшість людей тому і живуть таким нереальним життям, що вони приймають за
реальність зовнішні картини, а власному внутрішньому світу не дають слова
сказати. При цьому можна бути щасливим. Але якщо ти знаєш інше, у тебе вже
немає вибору, ти вже не можеш йти шляхом більшості».
«…про музику можна говорити тільки з людиною, яка спіткала
сенс всесвіту».
«…Прямі існують лише в геометрії, а не в природі і не в
житті».
Немає коментарів:
Дописати коментар