Маркіян
Прохасько: «Щастя кожного разу інакше. Це задоволеність моментом»
«У двох заповідях любові, де сказано, що головне – любити Бога і любити ближнього, як самого себе, заховано третю. Себе теж треба любити. Якщо не любиш себе, відчуваєш біль, і він заважає любити інших».
«У світі немає нічого випадкового. Життя радше виникло із вселенського задуму. Ми віримо в страшилки. Виконуємо масу ритуалів. Але той, хто створив такий прекрасний світ, не може бути таким жорстоким, щоб відправляти у пекло нехрещених дітей. Оце справді мракобісся».
«Україна займе своє місце в історії і на карті світу. Внаслідок сучасних подій ограниться, стане яскравою. Але ми не можемо вгадати, яким буде це місце».
«Усі міста з мого переліку між собою схожі та мають спільне, з історичної точки зору теж. Вони лежали та формувалися на стику одних імперій і відповідно впливів – людей, культур, громад».
«…цікаво – в Антарктиді спостерігати за запахами. Цікаво, бо їх мало. От я, наприклад, завжди думав, що море пахне, але у відкритому морі цього не відчуваєш, насправді це запах узбережжя».
«Ці вбивці ще думають, що захоплять Україну? Вони ще думають, що живі? Вони вже у пеклі, просто ще не знають про це. Новий Заповіт і любов – для людей. А для монстрів, що виповзли з протухлих північних боліт, – меч, кров, вогонь з небес і око за око!».
«Час жаліє нас лише у короткі вакації у дитинстві, коли стрімка траєкторія його стріли згортається у замкнене коло й утворює короткочасний вакуум, поза яким – біг не на життя, а на час».
«Я не прикрашатиму та не перебільшуватиму в цій книзі («Мрія про Антарктиду» пр.) якісь досягнення – лише розповідатиму про те, що бачив, і про що дізнався. Однак ще гіршим для нас усіх є постійне применшення власних заслуг, власної вартості та досягнень. Не лише «хтось» на «сходах» чи «заходах» може зробити щось значне. Ми теж це можемо. Ми нічим не кращі від інших, нічим не гірші, просто перебуваємо на своєму етапі нашого шляху й у своїх унікальних обставинах. Варто робити те, що ми вміємо та любимо, і це зробить нашу спільну країну великою та здійснить наші мрії».
«Якщо ви – мирна людина, миротворець, святий, ангел, але маєте можливість першим убити російського окупанта – убивайте без вагань. Бо це може бути останнє ваше вагання…».
«Я вірю в Бога. Та мені імпонує раннє християнство. Тоді віра була чистіша. Без нашарувань конфесій, ритуалів, умовностей, поділів на істинних і неістинних. Розмірковуючи, я часто беру за вихідну точку, що Бога немає. Шукаючи аргументів за і проти, в основному схиляюся до того, що щось усе-таки мусить бути».
Фото https://gluzd.org.ua/articles/zhyttia-v-zhytti-iak-markiian-prokhasko-pobuvav-v-antarktydi-ta-napysav-pro-tse-knyzhku/
Джерела:
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/markiian-prokhasko-kultura-pamiati-tse-te-iak-mi-spriimaiemo-liudei/
https://gazeta.ua/articles/opinions-journal/_ukrayinci-ne-bachat-potencialu-odne-odnogo-cinuyut-lishe-uspih/989294
https://detector.media/infospace/article/143060/2018-12-04-markiyan-prokhasko-ne-khotilos-by-prosto-konstatuvaty-fakt-shcho-pobachyv-pingvina/
https://gluzd.org.ua/articles/zhyttia-v-zhytti-iak-markiian-prokhasko-pobuvav-v-antarktydi-ta-napysav-pro-tse-knyzhku/
Прохасько, Маркіян. Нестримна сила води: оповідання / М. Прохасько. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2018. – 160 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар