Маркіян Прохасько:
«Варто робити те, що ми вміємо та любимо, і це зробить нашу країну
великою та здійснить наші мрії» (продовження)
Восени 2021 року, Маркіян стає учасником
гучного проєкту Літературна резиденція в Бучачі разом із Борисом Херсонським і
Діаною Клочко, після чого пише ряд
есеїв.
Письменник багато працював у львівському медіа
«Твоє місто» та дописував для багатьох українських видань: «День», «Українська
правда», «Куншт», «Галицький кореспондент», «Український журнал»,
«Медіакритика», «Експедиція XXI ст.» та інших.
Теми публікацій – суспільно-політична
проблематика, наука, культура, історія та світ. Цікавила його й постать
кардинала Любомира Гузара.
Під час одного з інтерв`ю він зізнався, що хоче
бути несподіваним й найгірше – це заточити себе на один тип літератури.
Творчість він відрізняє від роботи, бо тоді від
писання можна втратити задоволення, тому охоче вмикається у копірайтерство та
фотографування.
Поціновувач мандрів із дитинства, Маркіян Прохасько
у продовженні «Пунктиру».
«От
цікаво, що в Антарктиді нема страху. Правда, є окремий жанр фільмів жахів про
цей континент, але це вигадки, пов’язані з прибульцями, якимись істотами».
«Особистості
зараз – найвища суспільна цінність. Але бути індивідуалістом без соціуму
неможливо».
«Очікував
неймовірних відчуттів, коли ступлю на землю Антарктиди. На станцію прибув
уночі. Здалося, потрапив у мегаполіс. Було шумно й світло, багато людей».
«Писання
виснажує. Не хотів би все життя займатися лише письменницьким ремеслом, тому
намагаюся працювати в інших сферах. Боюсь у 50 років сидіти перед комп'ютером і
не знати, що написати».
«Робота
– це не завжди про гроші. Це і про любов. Я подорожую, бо люблю цей світ. Хтось
працює журналістом, бо любить людей. Хтось працює біологом, бо любить природу.
У цих професіях сильно не заробиш. Але жити заради того, щоб назбирати грошей,
– це наче бути двигуном, що працює вхолосту».
«Революції
– невід'ємна складова історії будь-якої країни. Хто має владу, часто хоче
скористатися нею на свою користь. І отримує опір. У Римі протестували плебеї
проти патриціїв. Кріпаки виступали проти панів, піддані – проти королів.
Спраглі свободи народи – проти авторитаризму. Так збудувалося демократичне
суспільство».
«…світ
дійсно прекрасний, і було б добре його берегти, в Антарктиді ти чи в Україні.
І, до речі, багато хто каже, що саме після Антарктиди починає краще ставитись
до сортування сміття, економії електрики. Основна мета – щоб людина відчула той
світ трохи через історію, трохи через пригоди, побутове щоденне життя, природу
і глобальні проблеми».
«Світ
– живий організм. Йому притаманно змінюватися. І цих змін не треба боятися».
«Свобода
– це воля, але не сваволя. Треба чинити так, щоб не нашкодити іншим».
«Справжні
діячі історії – не королі і президенти, не провідники революцій. Історія
створює дня них вакансію, і як не один, то інший. Справжні діячі історії – це
ті, хто у цьому людському божевіллі намагається не впасти й підстелити якомога
більше перин».
«Щастя
кожного разу інакше. Це задоволеність моментом. Коли рух і напрямок, який
обираю, влаштовують – я щасливий».
Далі буде.
Фото
https://chytomo.com/markiian-prokhasko-my-vlashtovuvaly-v-antarktydi-literaturni-vechory/
Джерела:
https://gluzd.org.ua/articles/zhyttia-v-zhytti-iak-markiian-prokhasko-pobuvav-v-antarktydi-ta-napysav-pro-tse-knyzhku/
https://detector.media/infospace/article/143060/2018-12-04-markiyan-prokhasko-ne-khotilos-by-prosto-konstatuvaty-fakt-shcho-pobachyv-pingvina/
Прохасько,
Маркіян. Нестримна сила води: оповідання / М. Прохасько. – Львів : Вид-во
Старого Лева, 2018. – 160 с.
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар