Бібліотечна універсалка: Пунктир

середа, 6 грудня 2023 р.

Пунктир

Маркіян Прохасько: «Варто робити те, що ми вміємо та любимо, і це зробить нашу країну великою та здійснить наші мрії» (продовження)

Восени 2021 року, Маркіян стає учасником гучного проєкту Літературна резиденція в Бучачі разом із Борисом Херсонським і Діаною Клочко, після чого пише ряд есеїв.
Письменник багато працював у львівському медіа «Твоє місто» та дописував для багатьох українських видань: «День», «Українська правда», «Куншт», «Галицький кореспондент», «Український журнал», «Медіакритика», «Експедиція XXI ст.» та інших.
Теми публікацій – суспільно-політична проблематика, наука, культура, історія та світ. Цікавила його й постать кардинала Любомира Гузара.
Під час одного з інтерв`ю він зізнався, що хоче бути несподіваним й найгірше – це заточити себе на один тип літератури.
Творчість він відрізняє від роботи, бо тоді від писання можна втратити задоволення, тому охоче вмикається у копірайтерство та фотографування.
Поціновувач мандрів із дитинства, Маркіян Прохасько у продовженні «Пунктиру».

«От цікаво, що в Антарктиді нема страху. Правда, є окремий жанр фільмів жахів про цей континент, але це вигадки, пов’язані з прибульцями, якимись істотами».

«Особистості зараз – найвища суспільна цінність. Але бути індивідуалістом без соціуму неможливо».

«Очікував неймовірних відчуттів, коли ступлю на землю Антарктиди. На станцію прибув уночі. Здалося, потрапив у мегаполіс. Було шумно й світло, багато людей».

«Писання виснажує. Не хотів би все життя займатися лише письменницьким ремеслом, тому намагаюся працювати в інших сферах. Боюсь у 50 років сидіти перед комп'ютером і не знати, що написати».

«Робота – це не завжди про гроші. Це і про любов. Я подорожую, бо люблю цей світ. Хтось працює журналістом, бо любить людей. Хтось працює біологом, бо любить природу. У цих професіях сильно не заробиш. Але жити заради того, щоб назбирати грошей, – це наче бути двигуном, що працює вхолосту».

«Революції – невід'ємна складова історії будь-якої країни. Хто має владу, часто хоче скористатися нею на свою користь. І отримує опір. У Римі протестували плебеї проти патриціїв. Кріпаки виступали проти панів, піддані – проти королів. Спраглі свободи народи – проти авторитаризму. Так збудувалося демократичне суспільство».

«…світ дійсно прекрасний, і було б добре його берегти, в Антарктиді ти чи в Україні. І, до речі, багато хто каже, що саме після Антарктиди починає краще ставитись до сортування сміття, економії електрики. Основна мета – щоб людина відчула той світ трохи через історію, трохи через пригоди, побутове щоденне життя, природу і глобальні проблеми».

«Світ – живий організм. Йому притаманно змінюватися. І цих змін не треба боятися».

«Свобода – це воля, але не сваволя. Треба чинити так, щоб не нашкодити іншим».

«Справжні діячі історії – не королі і президенти, не провідники революцій. Історія створює дня них вакансію, і як не один, то інший. Справжні діячі історії – це ті, хто у цьому людському божевіллі намагається не впасти й підстелити якомога більше перин».

«Щастя кожного разу інакше. Це задоволеність моментом. Коли рух і напрямок, який обираю, влаштовують – я щасливий».