Габрієль Гарсіа Маркес:
«Не докладай занадто багато зусиль, все найкраще трапляється несподівано»
В світовій літературі його вважають представником
«магічного реалізму», головною ж магією його життя було кохання. Кохання до
єдиної жінки, яка врятувала його від смерті та єдина, кого він впізнавав, коли
вже був невиліковно хворий. Вона мала ім`я однієї з героїнь Олександра Дюма
(старшого), в яку був закоханий Граф Монте -Крісто – Мерседес.
Колумбійський письменник-прозаїк, журналіст,
видавець і політичний діяч; лауреат Нойштадтської літературної премії 1972
року, Нобелівської премії з літератури 1982. Його, за величчю та талантом,
часто згадують поруч із іменами Хорхе Луїса Борхеса, Маріо Варгаса Льйоси,
Хуліо Кортасара. Але, для порівнянь таких потрібно й самому бути окремішним, а
ще пройти крізь невизнання та голод в одній з найбагатших столиць Європи, та
будь-що не втратити віри у власні можливості.
Родина, в якій з`явився на світ майбутній автор
однієї з головних книг про самотність, була баготодітною та мешкала в
старовинному провінційному містечку Аракатака. Батько – добра та чуйна людина за
фахом телеграфіст, працював у дві зміни і вдома бував вкрай рідко, не говорячи
вже про спілкування із дітьми. Матусі ж на найстаршого сина завжди не вистачало
часу, бо дітей в родині було одинадцятеро. Її Габрієль вперше свідомо побачив,
коли йому виповнилося два роки. З батьком познайомився у вісім. До цього часу
Габ, як називали його в дитинстві, виховувався в будинку дідуся та бабусі по
материнській лінії, які в подальшому стануть прототипами героїв чи не всіх його
творів
У дитинстві він вигадував безліч цікавих
історій, бо йому хотілося «прикрасити життя яскравими барвами». Хлопчика не
розуміли, лаяли, називали брехуном, і лише дідусь ставився до фантазій онука
зацікавлено та поблажливо. Можливо, відчував, що всі ті спроби фантазійного
«пера» рано чи пізно стануть малому у нагоді. Можливо, не лишав його тієї самої
безмежної уяви, що робить людину вільною. Дідусь був полковником у відставці,
ветераном громадянської війни 1899–1903 років. Йому теж було чим поділитися з
онуком, до того ж і атмосфера місцевості, де мешкала родина, була позначена
численними міфами та легендами.
Якщо хочемо дізнатися якою ж саме є жінка латиноамериканка
зразка сторіччя дев`ятнадцятого – це про бабусю Маркеса – Транкіліну.
Дослідники зазначають, що була вона горда, цнотлива та заправляла усім в домі.
До того ж, знала безліч неймовірних історій та була, як і дід, чудовою оповідачкою.
Маркес дізнавався про духів, передчуття, прикмети й ознаки. З часом все це віддзеркалиться
в його творах, і він позначить: «Я хотів
зруйнувати демаркаційну лінію між тим, що здавалося реальним, і тим, що
здавалося фантастичним, бо в світі, який я прагнув втілити, цього бар’єру не
існувало».
Дитинство завершилось зі смертю дідуся, коли Габріелю
виповнилось вісім років. Спочатку він потрапляє до інтернату, потім у
дванадцять змінює рідну Аракатаку на місто Сапакіри, де вчиться в єзуїтському
коледжі. Саме тут хвилі емоцій й туга за рідними спонукають взятися за перо.
Габрієль Гарсіа Маркес у «Пунктирах історії».
Олена Ємельянова
«Благополучна старість
– це вміння домовитися зі своєю самотністю».
«Будь-яка річ жива.
Потрібно тільки вміти пробудити її душу».
«Вік – це не те,
скільки тобі років, а те, як ти почуваєшся».
«Він говорив так, ніби
тримав серце на відкритій долоні».
«Він справді побував на
тому світі, але не міг винести самотності та повернувся назад».
«Вір тому, хто вміє
співчувати».
«Головне у житті
суспільства – вміти впоратися зі страхом, головне у житті подружжя – вміти
впоратися з нудьгою».
«Головне не в тому, що
ти не віриш, а в тому, що Бог продовжує вірити в тебе».
«Думки не мають батька,
вони літають над нами, як ангели».
«Життя – це не ті дні,
які минули, а ті, які запам’ятались».
«Життя ще більше, ніж
смерть, не знає меж».
«…його приголомшене
серце назавжди приречене на невпевненість».
Далі буде.
Фото: https://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printit.php?tid=4315
Джерела:
Земсков,
Валерий Борисович. Габриэль Гарсия Маркес [Текст] : очерк творчества / В. Б.
Земсков. – М. : Художественная литература, 1986. – 224 с. : портр.
Гарсиа
Маркес, Габриэль. Любовь во
время чумы [Текст] : роман / Габриэль Гарсиа Маркес; Пер. с исп. Л. Синянской.
– СПб. : ООО Звезда, 2000. – 505 с.
Маркес,
Габриель Гарсиа (1928–). О любви и прочих бесах [Текст] = DELAMOR Y OTROS
DEMONIS / Г. Г. Маркес ; пер. с исп. М. Былинкина. – М. : Астрель, 2012. – 221
с.
Гарсиа Маркес, Габриэль. Полковнику никто не
пишет [Текст] : повесть: Сто лет одиночества: Роман: Пер. с исп. / Г. Гарсиа
Маркес ; Послесл. В. Столбова. – М. : Художественная литература, 1989. – 431 с.
Гарсиа Маркес, Габриэль. Сто лет одиночества [Текст] : роман / Г. Гарсиа Маркес. – Л. : Лениздат,
1988. – 367 с.
https://ukrainky.com.ua/gabriyel-garsiya-markes-i-mersedes-barcha-sto-rokiv-kohannya/
https://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printit.php?tid=4315
https://dovidka.biz.ua/gabriel-garsiya-markes-tsikavi-fakti/
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар