Сторінки

середа, 9 жовтня 2019 р.

Обличчя ріднокраю

Піонер  українського  кіно Данило Сахненко
(продовження)

Комедії та агітки часів Першої Світової 

Процитуємо авторитетного дослідника дореволюційного кінематографа Росії С. Гінзбурга, який ще 1963 року писав про вимушену еволюцію творчості Сахненка:
«У Катеринославі (нині Дніпропетровськ) в 1908 році при-ступив до зйомок Д. Сахненко, якого ми повинні вважати піонером української кінематографії (Виділено нами — М. Ч.). Він розпочав з місцевої катеринославської хроніки, потім зробив масу видових картин, присвячених переважно красотам української природи. Судячи з відгуків тогочасної преси, ці картини, які не збереглися, виділялися своєю поетичністю. 1911 року Сахненко вирішив на свій страх і ризик зайнятися художньою кінематографією. Він організував власне виробництво картин — “Южнорусское ателье “Родина” і, взявши на себе функції оператора, запросив як режисера видного українського актора М. Садовського. Працюючи разом з Садовським, Сахненко екранізував такі популярні твори української драматургії, як “Ма-ти-наймичка” і “Наталка Полтавка”. В цих фільмах, окрім самого Садовського, грали М. Заньковецька, І. Мар’яненко, С. Паначевський (треба: С. Паньківський — М. Ч.) та інші відомі майстри української сцени. Фільм Сахненка і Садовського “Наталка Полтавка” протримався на екрані аж до 1930 року (!). Але тим не менш зусилля Сахненка не увінчалися матеріальним успіхом — в умовах капіталістичного кінопідприємництва багато легше було поставити чи відзняти фільм, ніж його продати. Зазнавши грошових невдач, Сахненко відмовився від кінопропаганди класичного українського репертуару і в компанії з катеринославським прокатником Ф. Щетиніним, а потім як його службовець став знімати второсортні комедії, типу “Грицько Голопупенко”, і шовіністичні агітки першої світової війни. В роки громадянської війни, як установив Г. Журов, Д. Сахненко успішно працював кінооператором в Першій Кінній армії. Подальша його доля нам невідома». (Гинзбург С. Кинематография дорево-люционной России. М. , 1963. — С. 43-44).


(Далі буде).

Микола Чабан



Чабан, М. Піонер українського кіно Данило Сахненко [Текст] / Микола Чабан.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. – 60 с. (Сер. «Кіномитці Придніпров’я»)




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

вівторок, 8 жовтня 2019 р.

Світ знань нових видань


Степовичка, Леся. За Україну, за Дніпро. 2014-2019… Внесок НТУ «Дніпровська політехніка» в оборону держави під час війни на Сході України / Л. Степовичка.- Дніпро: НТУ «ДП», 2019.- 200 с.

Видання, що висвітлює діяльність волонтерів та учасників бойових дій АТО-ООС, доля кожного з яких, у свій час, була пов’язана з Національним технічним університетом «Дніпровська політехніка». 
Авторка розкриває історії небайдужих людей, що надавали гуманітарну допомогу і тих, хто пішов на фронт. Все це – у форматі історичних довідок або інтерв’ю, які брала пані Леся у бійців, що повернулися, доповнених фотоматеріалами. 
Книга видана до 120-річчя НТУ «Дніпровська політехніка» і поповнила фонд нашої бібліотеки як дар від Лесі Степовички, за що ми дуже вдячні!




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 7 жовтня 2019 р.

Неймовірно, але правда

У 1900 році фонди бібліотеки поповнилися творами Миколи Бикова та Афанасія Бардзского, які подарували бібліотеці свої книги. Окрім того в бібліотеку надійшли книги від гг. Машукова, Дородницина, Владимірова та ін.  Серед місцевих видань бібліотека безкоштовно отримувала наступні: «Губернские ведомости», «Епархіальные ведомости», «Приднепровскій Край».  Надходили документи й від різних установ, серед яких: Міністерство внутрішніх справ, Департамент Земледелія, Катеринославська губернська управа, Катеринославське медичне товариство, Імператорське руське  географічне товариство та багато ін. Фонди Катеринославської бібліотеки поповнили й документи надіслані від інших бібліотек. Це і Статут Громадської Миколаївської бібліотеки, і Правила бібліотеки Рубакіна та бібліотеки в Ростові-на Дону, і різноманітні звіти.

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1900 год [Электронный ресурс].– Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1902.– 24 с.– Текст. дан.– Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=94 (дата звернення: 07.10.19).– Загл. с экрана.




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятниця, 4 жовтня 2019 р.

На долоні історії

«Вбивство на вулиці Морг» - розповідь американського письменника-романтика Едгара Аллана По, яку прийнято вважати першим детективним твором в історії літератури. Хоча, можна і посперечатися. Адже до появи цього оповідання були й інші не менш відомі, написані в подібному дусі - новела «Мадемуазель де Скюдері» Ернеста Гофмана і роман Вольтера «Задиг, або Доля». Деякі стародавні і релігійні тексти мають схожі риси, наприклад давньоєгипетська казка «Правда і Кривда», давньогрецька трагедія Софокла «Цар Едіп», легенда Геродота «Рампсініт і злодій». Ці твори не можна в повній мірі назвати детективними, але дедуктивні здібності головних героїв - у наявності. Та повернемося до розповіді, що нас цікавить. Звичайно, саме Едгар По став засновником жанру детектив. Але що спонукало автора захопитись цим незвичайним для тих часів напрямком? Адже на початку ХІХ століття в моді - зображення сильних (найчастіше бунтарських) пристрастей і характерів.
Багато дослідників оповідань По вважають, що цією подією стало знайомство з «Неопублікованими сторінками життя Відока, французького міністра поліції», яке у вересні - грудні 1838 року в формі оповідань побачило світ.
На думку ряду критиків, образ Дюпена (головного героя «Вбивства…») схожий з образом Відока, а ім'я узято в іншого персонажа з тієї ж серії оповідань про співробітника французької поліції. Сама картина злочину, до речі,  схожа з однією із описаних: шиї жертв настільки порізані, що голови майже відокремлені від тіл.
Швидше за все, обізнаність письменника про діяльність Відока, популярність французького сищика та інтерес американських читачів до газетної кримінальної хроніки і навели Едгара на думку написати твір, предметом якого стало кримінальне розслідування. Вплинула і атмосфера Філадельфії, де на той момент проживав По. В ті часи міська злочинність була на високому рівні. 
Так почалося протиставлення мізків та м’язів. 
Що стосується сюжетного повороту розповіді, автор, ймовірно, був натхненний реакцією публіки на орангутанга, показаного в Масонської Залі в Філадельфії влітку 1839 року.
Далі буде

http://www.bibloman.ru/books/ubiystvo-na-ulice-morg/history.html

По, Едгар Аллан. Вбивства на вулиці Морг та інші історії [Текст] = The Murders in the Rue Morgue and other stories / Е. А. По ; пер. з англ. А. Пехник. - К. : Знання, 2017. - 206 с. - (American Library)

Иванов, Геннадий Викторович. Сто великих писателей [Текст] / Г. В. Иванов, Л. С. Калюжная. - М. : Вече, 2012. - 432 с. : портр. - (100 великих) (Сто великих)



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 3 жовтня 2019 р.

Що читають бібліотекарі

Дюкре, Диан. Забытые [Текст]: роман / Д. Дюкре; пер. с фр. М. Абрамова. – Харьков: Клуб Семейного Досуга, 2018. – 240 с.

Роман французької письменниці Діан Дюкре «Забуті» - історія незламних жіночих сердець, що можуть відродити світ з попелу.
Головних героїнь знайомить війна на Зимовому Велодромі в Парижі 1939 року. Кароока німкеня Єва з золотистим волоссям і блакитноока брюнетка- єврейка Лізі разом з тисячами інших жінок, які не одружились чи не народили дитя від француза, відправлялись в концтабір Гюрс.
Бараки, криси, нечистоти – все це, здавалося б, повинно зламати дух та назавжди відірвати від реальності тих, хто ще позавчора на ніч одягав на себе шовкову сорочку. Тепер вони "небажані" в таборі смерті.
В холодних і темних стінах табору життєрадісна Єва пропонує подругам створити кабаре та давати концерти в бараках. Тепер з вікон та дверей більше не тхне смертю, всюди лунає музика, співають дівочі серця, життя відроджується.
Як виявилось, «небажані» були не єдиними мешканцями Гурсю. В стінах концтабору зароджується таємне кохання, що не дає іншим полоненим впасти у відчай, а з появою немовляти - сили на новий день. Та, на жаль, їх маленький світ, що так важко будувався, не міг більше існувати. Після підписання миру між Францією та Німеччиною частина полонених мала відправитись в Аушвіц, де їх чекала загибель. Лізі опиняється в цьому списку. Вона лишає Єві найцінніше, що в неї є, а сама відправляється прийняти долю свого народу.

Альона Логвінова, завідувач сектором рідкісних та цінних документів



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середа, 2 жовтня 2019 р.

Портрет в бібліотечному інтер'єрі

Світлана Пономаренко. Світ мистецтва

Світланка народилася в Алма-Ати (Казахстан) у родині інженерів. Найяскравіші спогади дитинства – гори, вкриті снігом, і тюльпани на схилах.  
У родині любили читати, і коли повернулися до Дніпра, мати зібрала бібліотеку: підписні рідкісні видання, серія «ЖЗЛ», додатки до журналів.  Бібліотека була не дуже велика, але Світланка пам'ятає, як вони пишалися кожною книжкою та виданням.  Перше яскраве враження  від читання було пов'язане з гумористичним оповіданням  Миколи Носова «Саша». 
Спочатку Світлана хотіла присвятити себе педагогічній діяльності. Дуже надихала її на це шкільний педагог з української мови та літератури  Катерина Яківна Бровкіна. Але до Дніпропетровського університету на філологічний вступити не вдалося і, пропрацювавши рік у дитячому садочку,  подала документи до  Київського державного інституту культури, який закінчила в 1981-му за спеціальністю бібліотекар-бібліограф.
Конкурс до вишу був немалий, і під час вступу  вона переживала страшенно, дався взнаки невдалий досвід педагогічної історії. Двічі поверталася до списків у столичному інституті, щоб знову побачити своє прізвище й переконатися –  так, зарахована!  Студентські роки запам'яталися  теплою захоплюючою атмосферою єдиної студентської родини,  цікавими  творчими вечорами, до яких  самі писали сценарії, відвідуванням столичних театрів. Саме з тих часів, згадує Світлана, і виникла в неї любов до мистецтва.  
Після закінчення учбового закладу протягом 1981-1988 років працювала Світлана Миколаївна  в Дніпропетровській обласній науковій бібліотеці в методичному відділі старшим бібліотекарем, з 1983 року – головним.  «Це була в усіх відношеннях школа, ми повинні були знати складові роботи кожного відділу, оскільки їздили в  часті відрядження  до бібліотек області з методичною допомогою та перевірками. Незважаючи на молодість, необхідно було завжди рухатися  на крок попереду. Мені  дуже везло на зустрічі з професійними добрими людьми». Світлана Миколаївна й досі вдячна  тодішній завідуючій методичного відділу Ніні Кімівні Сергєєвій,  яка власним прикладом вчила, як спілкуватися з колегами  та місцевою  владою.   Для 20-річної дівчини все це було  подоланням власних комплексів та невпевненості. 
У 1988-1996 роках  Світлана Миколаївна працювала завідуючою відділом комплектування ЦБС профспілкового об’єднання «Дніпрошина». Тематичні плани, фінансування, замовлення видань  –  нові  необхідні  кроки для набуття досвіду.  
У 1997 році знов  повернулася до  Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія. Була бібліотекарем I категорії, головним бібліотекарем, а  з 2002 року стала завідуючою відділом документів з питань мистецтва. «У мене був вибір: адміністрація надала декілька пропозицій, в тому числі і відділ мистецтв. І мистецтво перемогло», – згадує вона. –  До того ж, ще працюючи в методичному відділі,  я тісно контактувала з відділом мистецтв, бо займалася напрямком «Естетичне виховання», і курирувала це питання в області.  Часто бувала у відділі не за робочою потребою, а тому що мене туди завжди тягнуло».
За ці 22 роки  зроблено не просто багато... У відділі впроваджено комп’ютерні технології: йдеться про електронну реєстрацію читачів, електронну бібліографічну базу даних на документи з мистецтва, аналітичну базу даних «Хроніка культурного життя Дніпропетровської області». А ще інформаційні електронні продукти, створення  відеоуроків та презентаційних відеороликів. Налагоджене постійне інформаційне забезпечення спеціалістів галузі культури та мистецтва, популяризаторська робота: організація виставок художників-аматорів, майстер-класів, музичних вечорів, зустрічей з діячами мистецтва, презентації книг, що отримують широкий розголос серед громади та в засобах масової інформації. З кожним роком поширюється коло соціальних партнерів відділу,  в партнерстві з творчими організаціями працюють читацькі клуби за інтересами: «Літературна вітальня», салон «Експромт». Організований громадський простір для розвитку та занять творчістю в межах навчально-просвітницького проєкту «ART-резиденція».
Світлана Миколаївна – мотиватор інформаційної роботи відділу,  спрямовує її на популяризацію серед населення творчого здобутку Дніпропетровщини. Готуються рекомендаційні бібліографічні посібники, підтримуються сторінки веб-сайту бібліотеки, наповнюється статтями портал «ДніпроКультура».  Інформація про заходи відділу розміщуються в соціальних мережах,  готуються матеріали для публікацій в місцевій пресі,  республіканських професійних журналах.  Світлана – активна учасниця наукових конференцій. 
Звісно її робота не лишається непоміченою, вона  нагороджена Почесними грамотами адміністрації ДОУНБ, обласного управління культури, національностей і релігій ОДА (департамент культури і туризму ОДА), Міністерства культури України.
Основними необхідними якостями у своїй роботі  вважає  вміння спілкуватися, витримку, бо  творчі люди ранимі, до них необхідно мати підхід, уміння вислухати. Багато хто приходить, щоб розповісти про себе, про власні проекти,  задумки, ідеї, звертається  за допомогою, щоб заявити про свої таланти та здібності.   
До відділу документів з питань мистецтв приходять не лише за тим, щоб почитати чи взяти участь у безлічі цікавих творчих заходів, сюди приходять відпочити душею. І  проекти народжуються, так би мовити, за запитом  знизу, за потребами самих читачів, серед яких багато видатних діячів мистецтв і аматорів.  
Як особливу творчу гордість згадує Світлана Миколаївна «Кіноклуб», що існував при відділі, з неймовірно  феєричним  керівником Євгеном Шевченком, який акумулював всіх талановитих початківців та досвідчених майстрів кіно,   і  всі начиння якого підтримувала не лише вона як завідуюча, а й  краєзнавець Микола Чабан. Це була потужна творча платформа та лабораторія, і Світлана Миколаївна дуже пишається, що сьогодні Євген Шевченко вже в Києві й має  власну студію продакшн.
Вона пишається багатьма, хто вперше  заявив про себе на творчому майданчику відділу мистецтв, а потім перетнув межі цього простору і став відомим не лише в Україні. Це художник Павло Бондар і теперішній директор Дніпропетровського музею Українського живопису Сергій Бурбело. (проєкт Арт-резиденція»). Завдячують допомозі фахівців відділу та бібліотечному фонду й викладачі вишів Олена Світлична, Олена Половна-Васильєва та Тетяна Чернета. Багато років вони працювали в стінах відділу, захистили дисертації, стали кандидатами мистецтвознавства, творчими особистостями.  «Як вони самі стверджують, у цих успіхах  є й наш посильний внесок», – зазначає наша героїня. 

ЇЇ цікавлять та надихають книги, проекти,  люди, відкриті всьому новому, ті хто завжди в пошуку.  Вони залишаються не лише почесними читачами ДОУНБ, а  майже членами її родини, тому що й досі пишуть, телефонують, радяться, й не лише творчим.   «Нещодавно познайомилася з 16-річною дівчиною, яка малює по шовку. Неймовірні враження. Звісно,  надамо їй майданчик нашого відділу для виставки, тому що молодим починати складно, треба допомагати».  
На питання, що таке щастя, відповідає: «Моя родина, мама, чоловік, донька, онука. У найскладніші часи вони завжди поруч. Радію успіхам онуки, вона небайдужа до всього творчого, відвідує театральну студію, танцювальний гурток. Як каже моя дочка: «Це ти «уколола» її світом мистецтва…». 



Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter









вівторок, 1 жовтня 2019 р.

Пунктир

Володар цілого ряду премій, ордену Героя України за внесок у розвиток культури і мистецтва, лауреат премії ім. Тараса Шевченка, володар почесної грамоти Кабінету Міністрів України. В нього найбільший доробок серед колег-сучасників – 20 романів за 40 років. Павло Загребельний в «Пунктирі».

А що таке старість? Може, її й немає зовсім, а є тільки зношеність душі. В одних душі зношені вже замолоду, в інших – незаймані до високих літ.

Військо можна перемогти - жінку ніколи.

Дивно влаштована людина: з неймовірною жадібністю гребе вона до себе все на світі, безмірно страждає, коли їй чогось не дістається, але ще більше мучиться, коли не може в той чи інший спосіб позбутися здобутого. Розтринькати гроші, перепаскудити наїдки й напитки, похвалитися таємницями, змарнувати все своє життя.
Життя має ціну лиш доти, поки воно доцільне.
Життя складається з обіцянок і погроз.

Жінка створена для поглядів і доторків.

Кожне маленьке місто має право на свою велику людину.
У літописців є найстрашніша зброя — замовчування.

Легенди бувають правдивіші за історію.

Людина з владою у руках відрізняється від звичайної так само, як збройний від беззбройного. 

Людина вмирає, а дім, зроблений нею, стоїть, і пісня, складена нею, співається тисячу літ, і казка живе спервовіку, витвори думки й уяви триваліші за саму людину. І правда про людину так само існує довше, ніж сама людина.

http://1tv.com.ua/programs/zagrebelnii
http://vsviti.com.ua/ukraine/83678

Загребельний, Михайло Павлович. Павло Загребельний [Текст] / М. Загребельний. - Харків : Фоліо, 2013. - 121 с. - (Знамениті українці).

Сторінки історії . Павло Загребельний [Текст] / Автори-упряд.: І.С. Попова, Н.П. Олійник, А.І. Рудинська ; Автори-упряд.: І.С. Попова, Н.П. Олійник, А.І. Рудинська. - Дніпропетровськ : Пороги, 2005. - 196 с.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут