(продовження)
Комедії та агітки часів Першої Світової
Процитуємо авторитетного дослідника дореволюційного кінематографа Росії С. Гінзбурга, який ще 1963 року писав про вимушену еволюцію творчості Сахненка:
«У Катеринославі (нині Дніпропетровськ) в 1908 році при-ступив до зйомок Д. Сахненко, якого ми повинні вважати піонером української кінематографії (Виділено нами — М. Ч.). Він розпочав з місцевої катеринославської хроніки, потім зробив масу видових картин, присвячених переважно красотам української природи. Судячи з відгуків тогочасної преси, ці картини, які не збереглися, виділялися своєю поетичністю. 1911 року Сахненко вирішив на свій страх і ризик зайнятися художньою кінематографією. Він організував власне виробництво картин — “Южнорусское ателье “Родина” і, взявши на себе функції оператора, запросив як режисера видного українського актора М. Садовського. Працюючи разом з Садовським, Сахненко екранізував такі популярні твори української драматургії, як “Ма-ти-наймичка” і “Наталка Полтавка”. В цих фільмах, окрім самого Садовського, грали М. Заньковецька, І. Мар’яненко, С. Паначевський (треба: С. Паньківський — М. Ч.) та інші відомі майстри української сцени. Фільм Сахненка і Садовського “Наталка Полтавка” протримався на екрані аж до 1930 року (!). Але тим не менш зусилля Сахненка не увінчалися матеріальним успіхом — в умовах капіталістичного кінопідприємництва багато легше було поставити чи відзняти фільм, ніж його продати. Зазнавши грошових невдач, Сахненко відмовився від кінопропаганди класичного українського репертуару і в компанії з катеринославським прокатником Ф. Щетиніним, а потім як його службовець став знімати второсортні комедії, типу “Грицько Голопупенко”, і шовіністичні агітки першої світової війни. В роки громадянської війни, як установив Г. Журов, Д. Сахненко успішно працював кінооператором в Першій Кінній армії. Подальша його доля нам невідома». (Гинзбург С. Кинематография дорево-люционной России. М. , 1963. — С. 43-44).
(Далі буде).
Микола Чабан
Немає коментарів:
Дописати коментар