Сторінки

середа, 28 серпня 2019 р.

Пунктир

Стівен Пол Джобс - один із засновників корпорацій Apple, Next, Pixar та ключова фігура у світовій комп'ютерній індустрії. Людина, яка багато в чому визначила хід розвитку суспільства. Він представив світу кольоровий комп'ютер iMac, потім iPod і iPhone. Саме приклад Джобса доводить: людина, котра мислить не так як усі, котра уникає шаблонів у вирішенні задач на шляху до мети, здатна вплинути на світ, змінити його на краще та досягнути величних успіхів. Давайте разом поринемо у вир думок нового героя «Пунктиру».

«Джобс міркував про себе як про мистця, і заохочував розробників думати про себе так само. Метою ніколи не було перевершити конкурентів чи заробити багато грошей. Метою було створити найкращу річ серед можливих чи навіть трохи кращу».
Енді Герцфельд

«Ви хочете все життя продавати підсолоджену воду чи хочете піти зі мною і спробувати змінити світ?»

«Джон Скаллі зруйнував Apple, наповнивши свідомість співробітників компанії хибними цінностями. Він замінив людей з правильними принципами на людей з неправильними. І разом вони заробляли десятки мільйонів доларів, піклуючись про власну славу і благополуччя більше, ніж про Apple і, найголовніше, користувачів її продукції».

«Є лише один спосіб зробити велику роботу – полюбити її».
«Коли ти молодий і дивишся телевізор, то думаєш, що телекомпанії змовилися і хочуть зробити людей тупими. Але потім ти дорослішаєш і приходить розуміння: люди самі цього хочуть. І ця думка лякає набагато більше. Змова - це не страшно. Ти можеш пристрелити виродків, почати революцію! Але немає ніякої змови, телекомпанії просто задовольняють попит. На жаль, це правда».

«Креативність — це просто створення зв'язків між речами. Коли творчих людей питають, як вони щось зробили, вони відчувають себе трохи винуватими, тому що вони не зробили нічого насправді, а просто помітили. Це стає їм зрозуміло з часом. Вони змогли зв'язати різні шматочки свого досвіду і синтезувати щось нове. Це відбувається тому, що вони пережили й побачили більше, ніж інші, або тому, що вони більше про це думають».

«Моя модель бізнесу – група The Beatles. Четверо хлопців, кожен з яких тримав під контролем погані нахили іншого. Вони врівноважували один одного, і результат виявився більшим, ніж просто сума складових. Таким, на мій погляд, повинен бути бізнес: великі справи не здійснюються поодинці, вони завжди є досягненням команди».

«Найкращим способом створити щось значиме в двадцять першому столітті може виступити лише об’єднання творчості з технологією».

«Озираючись назад, можу сказати, що моє звільнення з Apple стало найкращою подією в моєму житті. Я позбувся багажу успішної людини і знову знайшов легкість і сумніви новачка. Це звільнило мене і ознаменувало початок мого найбільш творчого періоду».

Далі буде

Джобс, Стив. Стив Джобс о бизнесе. 250 высказываний человека, изменившего мир [Текст] / С. Джобс ; ред. А. К. Томас ; пер. с англ. В. Ионов. - М. : Альпина Паблишер, 2012. - 256 с.

Айзексон, Волтер. Стів Джобс [Текст] : [біографія засн. компанії Apple : пер. з англ.] / В. Айзексон. - К. : Брайт Стар Паблішинг, 2017. - 608 с. : фот.

https://maximum.fm/novini_t2




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

вівторок, 27 серпня 2019 р.

На долоні історії

Франц Кафка. «Процес» (продовження) 

З післямови Макса Брода до першого видання роману «Процес» 1925 року:

«Рукопис роману «Процес» я взяв собі в червні 1920 року і відразу ж тоді привів його до ладу. Рукопис заголовку не мав, хоча в розмовах Кафка завжди називав його «Процесом». Підрозділ на глави, а також назви глав зроблені Кафкою. Що ж стосується розташування глав, я змушений був покластися на своє розуміння. Так як мій друг все-таки прочитав мені більшу частину роману, моє розташування глав змогло спертися на пам'ять при приведенні рукописи в порядок. Франц Кафка вважав твір незавершеним. Перед нинішньою заключній главою повинні були зображуватися ще кілька стадій таємничого процесу. Але так як процес, за висловлену мені думку письменника, ніколи не повинен досягти найвищої інстанції, в даному разі роман взагалі не має завершення, як то кажуть, продовжений невизначеністю. У всякому разі, закінчені глави, зібрані разом з главою завершальною, дозволяють визначити з очевидним ясністю не тільки задум, але і форму твору, і хто не зверне при цьому особливої уваги, що сам автор мав намір ще продовжити твір (він залишив цей задум, так як змінилися його життєві умови). Чи відчує цю прогалину в тексті.
Моя робота над величезною зв'язкою паперів, яка представляла цей роман свого часу, обмежилася лише відділенням закінчених глав від незакінчених. Незавершені я помістив в кінець томи посмертного видання, вони не містять нічого істотного для сюжету. Один з цих фрагментів самим Кафкою під назвою «Сон» поміщений в збірник «Сільський лікар». Закінчені глави при виданні впорядковані і скомпоновані. З незавершених одну, явно майже закінчену, лише переставивши чотири рядки, я вставив в роман як восьму главу.
У тексті, само собою зрозуміло, я нічого не змінив. Я тільки розкрив численні скорочення (надрукував повністю замість Ф. Б. (?) «Фройляйн Бюстнер», замість Т. - Тітореллі) і виправив кілька дрібних помилок, очевидно, що залишилися в рукописі тільки тому, що письменник не піддав його остаточній перевірці.

https://www.e-reading.club/chapter.php/104796/19/Kafka_-_Process___vosstanovlennyii_po_rukopisyam__.html
http://kafka.net.ru/text/chuzhoy-process-franca-kafki/




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter


Замовити книги можна тут

пʼятниця, 23 серпня 2019 р.

На долоні історії

Франц Кафка. «Процес»

«Процес» - філософський роман Франца Кафки, опублікований після смерті автора в 1925 році. Історія створення і публікації твору має особливості, які не можуть бути не прийняті до уваги читачем.
Період створення - з липня 1914 по січень 1915 року - збігся з найбільш важливими в житті Кафки подіями - розривом заручин з Феліцеєю Бауер і початком Першої Світової війни.
Своє становище в цей час письменник порівнював з існуванням обвинуваченого, а заключну розмову з коханою, що пройшла в присутності її сестри та подруги, називав не чим іншим, як «Трибуналом». Незабаром після цього наш герой приступає до написання «Процесу».
Спочатку робота над романом йшла безперервно, і всього за два місяці Франсу вдалося підготувати близько 200 сторінок рукопису.
Але його творчий порив швидко вщух і він переключається на інші твори. Пізніше робота відновилася, проте роман створювався нелінійно. За твердженням літератора і доброго друга нашого героя Макса Брода, перш за все Кафкою були написані перша та остання глави, в той час як робота над іншими йшла паралельно. Сторінки, що відносяться до «Процесу», письменник виривав з зошитів в яких працював і поділяв з фрагментами і главам, при цьому не впорядковуючи їх між собою, що згодом ускладнило відтворення фабули роману.
На початку 1915 року письменник перервав роботу і, за винятком нетривалої спроби в 1916 році, не приступав до неї у подальшому. Уже в листопаді 1914 року Кафка заявляв: «Я більше не можу писати. Я наблизився до кордону, перед якою мені, ймовірно, знову доведеться прочекати не один рік, щоб потім знову приступити до чергової знову нескінченної довго історією».
Після смерті героя в його паперах були виявлені дві записки, адресовані Максу Броду, в яких Франс просив спалити всі залишені рукописи: «Все це без винятку має бути спалено, і зробити це я прошу тебе як можна швидше».
Брод не послухав останньої волі товариша: зібравши розрізнені глави і провівши колосальну редакторську роботу, він опублікував «Процес» в тому вигляді, в якому його знають і люблять до нині.
І, оскільки сам текст твору нам учинений в різних варіантах при виданнях, слід почати з видавничих післямов публікатора.  Про це наступного тижня.

https://www.e-reading.club/chapter.php/104796/19/Kafka_-_Process___vosstanovlennyii_po_rukopisyam__.html
http://kafka.net.ru/text/chuzhoy-process-franca-kafki/



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

четвер, 22 серпня 2019 р.

Що читають бібліотекарі

Ліщинська, Наталка. Не люди, люди, нелюди : роман / Н. Ліщинська. – К.: КМ-БУКС, 2018. – 224 с.

«Життя не знає епілогів. Воно триває, перетікаючи в нові обставини, ситуації. Нема завершення, відтак доведеться обійтися без слова «Кінець» і тут»
Наталка Ліщинська, «Не люди, люди, нелюди»
Фентезійне переосмислення зміни часів, долі людей та країни, переродження світів. Межа між новим і старим, боротьба за життя та свою долю, протистояння волі та імперії. Люди, духи, невідомі істоти та старі боги, що опинилися поміж світів. Світ, Засвіття та Посвіття перемежаються, послідовно змінюючи один одного, вони тісно пов’язані між собою, всі ці світи знаходяться у постійній боротьбі, проте об’єднує їх одна велика сила – Життя. Це книга, у якій вигадка стає історією, кохання перемагає смерть, а любов до рідної землі дає наснаги на боротьбу.



Юлія Зюлева, вчений секретар




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут





середа, 21 серпня 2019 р.

Пунктир

村上 春樹  : "ТАНЦУЙ и 
не останавливайся..."

Японський письменник і перекладач  Муракамі Харукі. Його читають на 50 мовах світу, а він пише, як дихає, споглядаючи світ через себе і навпаки. В його оповіданнях і романах своєрідний коктейль європейської самодостатності зі східними «гачечками» і «петельками» та буддійсько- синтоїстським післясмаком. Може через цю міксовість у日本 його не вважають японським письменником. Але він не переймається. Для нього саме людина зі своїми думками, почуттями та досвідом є центром Всесвіту і вчення не є догмою, і результати залежать виключно від тебе самого.

«Я просто хотів писати про себе та  свій світі», - скаже Murakami, в одному з інтерв'ю, і говорить з тобою і про тебе, незважаючи на те, якої релігії ти відданий. Читання його книг - це шлях до себе справжнього. Складно і одночасно просто, якщо вміти слухати і чути тишу та «тримати думки і душу нарозхрист».

Перечитайте книги онука буддійського священика, вбираючи в себе реальність Тут і Зараз:    «ТАНЦУЙ и не останавливайся…Даже если всё вокруг кажется дурацким и бессмысленным - не обращай внимания. За ритмом следи - и продолжай танцевать... Станет казаться, что весь мир устроен неправильно. И ноги начнут останавливаться сами собой... а другого способа нет, обязательно нужно танцевать. Мало того: танцевать… здорово.... Так чтобы все на тебя смотрели... так что - танцуй. Пока играет музыка – ТАНЦУЙ».

Думки-маяки  村上 春樹  у сьогодняшньому  «Пунктирі».



«Будеш читати те саме, що інші - почнеш думати як всі».

«Буває, зроблю все як потрібно, а чому зробив саме так — розумію набагато пізніше. А іноді розумію, як потрібно, лише коли вже нічого не виправити».

«У будь-якому випадку, я потихеньку здобуваю свій стиль. Ані  японський й не американський - свій власний».

«Відповідальність починається в уяві».

«Вір: все пройде. Навіть якщо дуже погано — це коли-небудь скінчиться». 

«Коли я був підлітком, тобто, в 1960-і, це була ера ідеалістів. Ми вірили, що світ зможе стати краще, якщо ми постараємося. Зараз люди в це не вірять - і це сумно. Кажуть, що мої книги дивні і таємничі, але за цією таємничістю ховається світ, який краще нашого. Так влаштовані всі мої історії: необхідно пройти крізь темряву, пробиратися під землею, перш ніж вийдеш до світла».

«Ніщо на світі не вічне».

«Страшно втомитися ... - це коли різні куточки твоїх почуттів стають незрозумілими тобі самому. І ти починаєш жаліти себе і злитися на оточуючих. А вже через це - злитися на себе і шкодувати навколишніх ... Ну, приблизно так».

«У цьому світі не виходить залишитися зовсім одному. Тут завжди щось пов'язує людину з іншими».

«Що б тобі не розповідали інші, воно так і залишиться чужими розповідями. Лише те, чого ти вчишся сам, стане частиною тебе. І допоможе вижити. Відкрий очі і вуха, включи голову - і ти побачиш ...»

«Я не розповідаю історії - я за ними спостерігаю».

 «Я не люблю самотність. Просто не заводжу зайвих знайомств. Щоб в людях зайвий раз не розчаровуватися».

«Якщо якийсь шанс хоч на один відсоток вище інших - пробуй його. Як у шахах. Тобі ставлять шах - ти тікаєш. А поки тікаєш - противник, можливо, припуститься помилки. Адже від помилок не застрахований ніхто, навіть найсильніші гравці ...»

«... Я поїхав в Штати майже на п'ять років, і раптом, живучи там, абсолютно несподівано захотів писати про Японію і про японців. Іноді про минуле, іноді про те, як там все зараз. Легше писати про свою країну, коли ти далеко. На відстані можна побачити свою країну такою, яка вона є. До того я якось не дуже хотів писати про Японію. Я просто хотів писати про себе  та  свій світ».

Мельник, Е.  Харуки Мураками - писатель, который делает то, что ему интересно / Е. Мельник // Стиль и дом. : Популярный иллюстрированный журнал. Мода. Стиль. Интерьер. - 2006. - №3/4. - С. 172-176 : портр. 

Родченкова, К.  
Загадочный "мир Харуки Мураками" / К. Родченкова // Проблемы Дальнего Востока. - 2003. - Ст. 5. - С. 166-172. 





Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут




вівторок, 20 серпня 2019 р.

Світ знань нових видань

Збірник методичних матеріалів проекту «Всеосвіта» [Текст] : інформаційний довідник / Укл. Л. А. Литвиненко .- 1-ше вид., ІІІ квартал.- Дніпро: Середняк Т. К., 2018.- с.

Цей довідник – текстова частина електронного збірника методичних матеріалів проекту «Всеосвіта».
У виданні представлені короткі анотації авторських робіт, які українські педагогічні працівники розмістили на сайті проекту. Ознайомитись із публікаціями можна через зчитування QR-кодів і DVD-диску, що додається до видання.
Головна мета книги – забезпечити зручність в роботі з методичними статтями, інформування потенційних читачів з новими розробками у системі реформування галузі освіти.
Довідник  стане у нагоді    керівникам освітніх закладів, вчителям, вихователям та методистам.




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут





понеділок, 19 серпня 2019 р.

Неймовірно, але правда

У 1900 році в складі Ради Бібліотеки відбулися значні зміни: внаслідок відмови від посади голови ради Н. П. Вукашова та казначея Л. К. Реймера на засіданні 2 листопада були вибрані – головою Н. М. Ланшин, кандидатом до нього П. І. Мордовський, казначеєм Н. А. Набіркін. Беручи до уваги згоду Л. Реймера залишитись на посаді до 1 січня 1901 р., новий казначей приступив до роботи в наступному році. Але Н. Ланшин відмовивса не лише від виконання обов’язків Голови ради, а й взагалі від участі в її роботі, в результаті чого, на засіданні 12 грудня головою було вибраний П. І. Мордовський, його заступником – Л. К. Реймер. Через збільшення роботи в бібліотеці Рада прийняла рішення про введення посади другої помічниці завідуючої. На засіданні 23 жовтня завідуючою бібліотеки була призначена С.В. Єгорова, замість В. С. Корсунської, яка залишила службу.


Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1900 год [Электронный ресурс].– Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1902.– 24 с.– Текст. дан.– Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=94 (дата звернення: 14.08.19).– Загл. с экрана.





Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter