Пунктир

村上 春樹  : "ТАНЦУЙ и 

не останавливайся..."

Японський письменник і перекладач  Муракамі Харукі. Його читають на 50 мовах світу, а він пише, як дихає, споглядаючи світ через себе і навпаки. В його оповіданнях і романах своєрідний коктейль європейської самодостатності зі східними «гачечками» і «петельками» та буддійсько- синтоїстським післясмаком. Може через цю міксовість у日本 його не вважають японським письменником. Але він не переймається. Для нього саме людина зі своїми думками, почуттями та досвідом є центром Всесвіту і вчення не є догмою, і результати залежать виключно від тебе самого.

«Я просто хотів писати про себе та  свій світі», - скаже Murakami, в одному з інтерв'ю, і говорить з тобою і про тебе, незважаючи на те, якої релігії ти відданий. Читання його книг - це шлях до себе справжнього. Складно і одночасно просто, якщо вміти слухати і чути тишу та «тримати думки і душу нарозхрист».

Перечитайте книги онука буддійського священика, вбираючи в себе реальність Тут і Зараз:    «ТАНЦУЙ и не останавливайся…Даже если всё вокруг кажется дурацким и бессмысленным - не обращай внимания. За ритмом следи - и продолжай танцевать... Станет казаться, что весь мир устроен неправильно. И ноги начнут останавливаться сами собой... а другого способа нет, обязательно нужно танцевать. Мало того: танцевать… здорово.... Так чтобы все на тебя смотрели... так что - танцуй. Пока играет музыка – ТАНЦУЙ».

Думки-маяки  村上 春樹  у сьогодняшньому  «Пунктирі».

«Будеш читати те саме, що інші - почнеш думати як всі».

«Буває, зроблю все як потрібно, а чому зробив саме так — розумію набагато пізніше. А іноді розумію, як потрібно, лише коли вже нічого не виправити».

«У будь-якому випадку, я потихеньку здобуваю свій стиль. Ані  японський й не американський - свій власний».

«Відповідальність починається в уяві».

«Вір: все пройде. Навіть якщо дуже погано — це коли-небудь скінчиться». 

«Коли я був підлітком, тобто, в 1960-і, це була ера ідеалістів. Ми вірили, що світ зможе стати краще, якщо ми постараємося. Зараз люди в це не вірять - і це сумно. Кажуть, що мої книги дивні і таємничі, але за цією таємничістю ховається світ, який краще нашого. Так влаштовані всі мої історії: необхідно пройти крізь темряву, пробиратися під землею, перш ніж вийдеш до світла».

«Ніщо на світі не вічне».

«Страшно втомитися ... - це коли різні куточки твоїх почуттів стають незрозумілими тобі самому. І ти починаєш жаліти себе і злитися на оточуючих. А вже через це - злитися на себе і шкодувати навколишніх ... Ну, приблизно так».

«У цьому світі не виходить залишитися зовсім одному. Тут завжди щось пов'язує людину з іншими».

«Що б тобі не розповідали інші, воно так і залишиться чужими розповідями. Лише те, чого ти вчишся сам, стане частиною тебе. І допоможе вижити. Відкрий очі і вуха, включи голову - і ти побачиш ...»

«Я не розповідаю історії - я за ними спостерігаю».

 «Я не люблю самотність. Просто не заводжу зайвих знайомств. Щоб в людях зайвий раз не розчаровуватися».

«Якщо якийсь шанс хоч на один відсоток вище інших - пробуй його. Як у шахах. Тобі ставлять шах - ти тікаєш. А поки тікаєш - противник, можливо, припуститься помилки. Адже від помилок не застрахований ніхто, навіть найсильніші гравці ...»

«... Я поїхав в Штати майже на п'ять років, і раптом, живучи там, абсолютно несподівано захотів писати про Японію і про японців. Іноді про минуле, іноді про те, як там все зараз. Легше писати про свою країну, коли ти далеко. На відстані можна побачити свою країну такою, яка вона є. До того я якось не дуже хотів писати про Японію. Я просто хотів писати про себе  та  свій світ».

Мельник, Е.  Харуки Мураками - писатель, который делает то, что ему интересно / Е. Мельник // Стиль и дом. : Популярный иллюстрированный журнал. Мода. Стиль. Интерьер. - 2006. - №3/4. - С. 172-176 : портр. 

Родченкова, К.  
Загадочный "мир Харуки Мураками" / К. Родченкова // Проблемы Дальнего Востока. - 2003. - Ст. 5. - С. 166-172. 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут