На долоні історії

Жорж Сіменон. Пізнати кохання та більше не писати романів (продовження)

Друга світова війна містить декілька сюжетних і доленосних моментів у житті нашого героя. 

З одного боку – німецькі фільми за його книгами давали підставу деяким дослідникам і сучасникам звинуватити його в колабораціонізмі. Насправді ж, Сіменон завжди був далекий від політики. Протягом п`яти років після війни йому була заборонена видавнича діяльність. За іншими джерелами, Сіменон після приходу Гітлера до влади негайно наклав заборону на видання своїх книг у нацистській Німеччині.

Достовірно відомо, що в роки Другої світової він допомагав бельгійським біженцям, яким погрожували німецькими концтаборами. В його будинку мали прихисток британські парашутисти. Страждання людей у роки війни й окупації знайшли відображення в його творах «Клан остендців» (1946 р.), «Бруд на снігу» (1948 р.) і «Поїзд» (1951 р.). До речі, головними своїми творами він вважав саме «психологічні», або, як називав їх, «важкі» романи, серед яких вищезгадані, а також «Поїзд з Венеції», «Президент», «Кіт».

Перші три роки війни Сіменон жив на заході Франції в Фонтене ле Конт у замку Тер-Нев. Пізніше переїхав до Північної Америки, потім – до Флориди. 

Після розлучення з Тіжі Сіменон зустрів Деніз Ойме. В шлюбі народилось троє дітей – сини Жан і П'єр і дочка Марі-Жо. У віці 25 років донька наклала на себе руки у квартирі на Елісейських полях. Справа в тому, що Деніз не давала Жоржеві розлучення, стосунки були непростими, до того ж вона видала книгу, де розповіла про життя з відомим письменником. Недвозначні висловлювання в бік улюбленого батька донька сприйняла вкрай болісно. В автобіографічній книзі «Інтимні щоденники» (фр. Mémoires intimes, 1981 р.) письменник розповість про сімейну трагедію та про свою версію подій.

Отже, два шлюби та тисячі, за власним зізнанням, романів 

З Терезою Сберелен, яка працювала у нього хатньою робітницею, він прожив до кінця життя у фактичному шлюбі. Письменник вважав, що саме вона «дозволила йому пізнати кохання та зробила щасливим». 

У 1952 Сіменон стає членом Королівської академії Бельгії. Три роки потому повертається до Франції (м. Канни), де його обирають головою Асоціації детективних письменників США.

Незабаром знов переїжджає до Лозанни (Швейцарія). Напередодні 70-річчя приймає рішення не писати більше романів, залишивши нереалізованим черговий – «Оскар». 

В останні роки життя працює над автобіографіями «Я диктую», «Лист до моєї матері», «Прості люди», «Вітер з півночі, вітер з півдня». 

Фото https://www.depo.ua/rus/svit/zhorzh-simenon-o-13022015000500

Далі буде

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут