Мистецтво
вогню і металу
Палає
вогонь у горні, кипить метал, коваль чаклує молотом і кліщами біля розжареного
шматка заліза. В міцних руках майстра він перетворюється на слухняну матерію
для майбутнього витвору. Метал, ніби жива істота, відчуває талант і
майстерність коваля…
Ковальство
як мистецтво виготовлення різноманітних виробів з металу є однією із
найдревніших професій. Це – стародавнє ремесло, яке допомогло людині
підпорядкувати метали та зробити своє життя комфортним. Наукові знахідки
доводять, що кування (холодне і гаряче) з'явилося за кілька тисячоліть до нашої
ери, ще в епоху енеоліту і здавна відоме багатьом народам світу (Єгипет і
Передня Азія). За своє багаторічне існування воно пройшло значну еволюцію –
часи як розквіту, так і занепаду.
На
території України ковальське ремесло відоме ще з часів трипільської культури.
Високого рівня майстерності ковалі досягли за часів Київської Русі. Вони вільно
володіли основними технологічними засобами обробки металів: методом зварювання,
лютуванням та термічною обробкою.
Коваля завжди
глибоко шанували як людину, здатну підкорити собі вогонь і виготовляти дива. В
стародавньому світі їх навіть вважали магами. Бо в кожного коваля були свої
секрети щодо використання того чи іншого інгредієнту у сплаві із залізом. А ще
люди вірили, що через вогонь коваль спілкується з потойбічним світом, душами
померлих і навіть знає куди зникають людські душі… Залізні вироби мали за
обереги, їх кидали до купелі немовляти, аби воно росло міцним і здоровим.
У давнину
майже у кожному українському селі була кузня. Зазвичай, невелика хатина з
саману, обладнана горном, ковальським міхом, коритом і діжками з водою для
гартування. У кузні можна було підкувати коня, поставити підківки на чоботи,
приладнати обруч на діжку, тощо… А ввечері «на вогник» до коваля частенько
заходили чоловіки, щоб обговорити справи і весело провести час у чоловічій
компанії.
«Сучасне
мистецтво вогню має свої особливості. Це не просто робота із залізом, а
своєрідне поєднання обширу фантазії з життєвими образами». Майстри-ковалі
намагаються втілити таїнство задуму і мрії в конкретну художню побутову річ і
були задоволені, коли народжувалося щось особливе. Головні ази ковальства
зовсім не змінилися, хіба що нині для отримання вогню використовують кокс і
антрацит, а в давнину горна заповнювали деревним вугіллям. До слова, щоб
приборкати твердий метал, коваль розігріває його до температури 1000 градусів.
Зараз ковальство є доволі популярним, хоча й рідкісним ремеслом. А художня ковка стає надзвичайно привабливим видом мистецтва в Україні. До повномасштабного вторгнення росіян на українські землі в різних містах нашої країни організовувались і проводились «Свято ковалів» (м. Івано-Франківськ), фестиваль «Залізний Лев» (м. Львів), майстер-класи з ковальського мистецтва в історично-розважальному комплексі «Зелені хутори Таврії» (Херсонщина), фестиваль ножових майстрів (м. Миргород). А з 2018 року у нашому місті Дніпрі започаткували масштабний фестиваль ковальства «Koval Fest» (більше читати про фестиваль за посиланням: https://www.dnipro.libr.dp.ua/KovalFest
Про зародження та розвиток сучасного художнього ковальства, властивості металу, його обробки в гарячому та холодному стані, ексклюзивні ковальські вироби розповідають добірки видань з колекції нашої бібліотеки.
Долучайтесь до читання, дізнавайтесь більше про українське мистецтво!
Світлана Пономаренко,
провідна бібліотекарка, відділу мистецтв ДОУНБ
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар